Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах

            ТЕМА 5. Господарський комплекс України, 

     його структура і трансформація  в ринкових умовах.

 

 Мета: вивчити особливості галузевої і територіальної структури господарства

             України.

План:

1. Структура господарства.

2. Розміщення господарства. 

 

Література:

1. Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України. - К.: Форум,

    2001, с. 51-55.

 

1. Структура господарства.

Матеріальні і духовні  цінності створюються працею людей. В Україні працюють тисячі підприємств (заводів, фабрик, шахт, рудників, селянських господарств), що виробляють промислові товари, продукти тощо, і установ та закладів (шкіл, лікарень, бібліотек, театрів), що надають певні послуги. Сукупність підприємств, установ, закладів, які виробляють однорідну продукцію чи надають послуги, що задовольняють однорідні потреби, утворюють галузі. Оскільки кожна галузь має свою спеціалізацію, то між ними відбувається обмін продукцією чи послугами.

Господарство  країни – це система виробництва, обміну і розподілу та

                                          споживання продуктів, що історично склалась і

                                          розвивається на її території.

Структура господарства:

1. галузева – склад, співвідношення і зв'язок між галузями.

Розрізняють:

- галузі виробничої сфери (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і зв'язок, торгівля);

- галузі невиробничої  сфери (житлове господарство, комунальне  господарство і побутове обслуговування  населення, охорона здоров'я та  освіта, наука, культура, мистецтво, органи управління та ін.).

2) територіальна  – різноманітність поєднання, взаємозв'язки і взаєморозташування підприємств, закладів, населених пунктів.

Форми територіальної структури господарства:

1. Промисловий центр – це місто або селище міського типу, де

                                          зосереджено кілька підприємств.

2. Промисловий вузол – на обмеженій території кілька підприємств мають

                                         спільну інфраструктуру і трудові  ресурси.

3. Промисловий район – це територіальне поєднання однієї або кількох

                                          галузей, між якими здійснюються  виробничі

                                           зв'язки.

До його складу входять промислові вузли, промислові центри.

4. Промислові агломерації – зосередження підприємств різних галузей

                                                 промисловості.

Матеріальні цінності (споруди, машини, сировина, транспортні засоби, предмети споживання тощо), а також  послуги мають певну вартість (ціну), оскільки на їх виробництво і виконання затрачається людська праця. Сукупну ринкову вартість усього кінцевого виробництва, тобто усіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих країною протягом певного періоду (звичайно за рік), називають Валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Часто ще вживають поняття Валовий національний продукт (ВНП). На відміну від ВВП у значення ВНП не включається продукція підприємств, що знаходяться в цій країні, але належать іноземним власникам.

Показниками ВВП і  ВНП користуються для визначення економічного потенціалу країни. Чим вищі ці показники, тим більш розвинута економіка країни, вищий добробут її громадян. Для порівняння економічного розвитку різних країн часто використовують величину ВВП на душу населення - загальний розмір ВВП, поділений на кількість населення країни. Україна за показником ВВП на душу населення належить до середньо розвинутих постсоціалістичних країн.

За профілем економіки  наша країна є промислово-аграрною, що здійснила перехід від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання.

Командно-адміністративна система господарювання панувала в колишньому СРСР та окремих країнах, що залежали від нього. Ця система базувалась на державній власності і центральному плановому управлінні економікою. Вона не витримала конкуренції з ринковою системою, оскільки не забезпечувала належних матеріальних стимулів до високопродуктивної праці, не захищала політичних прав і громадянських свобод людей. Це призвело до розпаду СРСР.

Ринкова система  господарювання - система, що розвивається на основі приватної власності і товарно-грошових відносин. Вона спирається на принципи свободи підприємництва. Розподіл ресурсів, виробництво, обмін і споживання товарів, послуг визначається попитом і пропозицією. Попит і пропозиція, конкуренція значною мірою забезпечують саморегулювання економіки. В окремих розвинутих країнах допускається певний вплив держави на ринкову економіку, що здебільшого обмежується заходами соціального захисту громадян.

Підприємства України  перебувають у державній, колективній і приватній власності. В результаті приватизації частка підприємств державної власності скорочується, приватної і колективної зростає.

 

2.  Розміщення  господарства.

Актуальним у нашій  країні є вивчення сучасних підходів до обґрунтування розміщення нових підприємств. Раніше це питання вирішувалось з центру адміністративними вказівками. Адже всі господарські об'єкти були державними. У ринкових умовах першорядну роль відіграють економічні важелі. Власник тепер сам визначає де будувати підприємство, враховуючи цілий комплекс чинників (наявність інфраструктури, сировини, робочої сили, ринку збуту тощо). Тим часом держава зацікавлена в такому будівництві, оскільки це сприятиме

працевлаштуванню безробітних, надходженню податків від підприємства, що працюватиме. Щоб стимулювати людей чи фірми, що мають гроші, відкривати нові господарські об'єкти, держава може створювати для них податкові, кредитні, митні та інші пільги. Досвід функціонування спеціальних економічних зон у багатьох регіонах України і за кордоном засвідчує дійовість таких нових ринкових важелів регулювання територіальним розвитком.

 

                               Запитання для самоперевірки:

1.  Охарактеризуйте історію формування господарського комплексу України.

2.  Розкрийте особливості розвитку економіки України у 90-х роках XX ст.

3. Назвіть причини економічної кризи економіки України середини 90-х років XX ст.

4. Дайте визначення галузевої структури. Які блоки та види економічної діяльності виділяються у сучасній галузевій структурі економіки?

5.  Розкрийте місце різних секторів економіки у структурі валової доданої вартості України.

6.  Дайте визначення територіальної структури. Чому вона дуже інерційна?

7.  Назвіть та коротко охарактеризуйте основні елементи територіальної структури економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

Тема 6. Природний та трудоресурсний потенціал  України.

 

Мета: вивчити компонентну структуру та регіональні особливості розміщення

            природно-ресурсного потенціалу  України; виявити особливості 

            демографічної ситуації в Україні  та можливі шляхи її покращення;

            розкрити особливості сучасних  міграційних процесів в Україні,  їх види,

            напрямки і причини; виявити  особливості зайнятості населення  та сучасний 

            стан ринку праці в Україні.

План:

1. Природні ресурси як частина продуктивних сил.

2. Природний рух населення.

3.  Механічний  рух населення.

4.  Трудові  ресурси й зайнятість.

5.  Розселення  і розвиток поселень.

6.  Національний  склад населення.

7.  Українська діаспора. (самостійне вивчення)

 

Література:

1. Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна Україна. - К.: Форум, 2001,

    с. 25-51.

2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред.

    В. В. Ковалевського,  О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. - К.: Т-во

    «Знання», КОО, 2001, с. 66-79,254-260.

 

1.  Природні  ресурси як частина продуктивних  сил.

Природні умови й  ресурси істотно впливають на особливості й засади

територіальної організації  виробництва. Природні умови, до яких належать клімат, рельєф, геологічна будова, географічне положення можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва, а в іншому - створювати додаткові умови для прогресу. Природні умови та ресурси справляють істотний вплив на галузеву структуру господарства країни та види виробництва, що залежать від природних умов. Наявність або брак якихось природних умов або ресурсів до певної міри диктує розміщення продуктивних сил на території.

Природні ресурси – це елементи і сили природи, які використовуються чи

                                    можуть бути використані у виробничій і невиробничій

                                    діяльності людини.

Класифікація природних  ресурсів:

1. мінеральні – до яких зараховуються корисні копалини та мінерально -

                       будівельна сировина.

Мінеральні  ресурси можуть підрозділятися на паливні, рудні, нерудні.

Корисні копалини – це мінеральні утворення в земній корі з певним

                                      хімічним складом і фізичними  властивостями, які

                                      використовуються у господарській діяльності.

За ступенем розвіданості та вивченості поклади  корисних копалин поділяють на:

•   А - докладно розвідані  й передані до експлуатації;

•   В - попередньо розвідані  з приблизним вивченням меж покладів;

•   С1- слабо розвідані;

•   С2 - перспективні ресурси.

Корисні копалини розрізняють  за якістю, глибиною залягання, вмістом  корисного компонента у породі тощо.

2. земельні – типи ґрунтів та види господарського використання земель

                   (рілля, сінокоси, пасовища, ліси й чагарники, малопродуктивні

                     землі тощо).

3. водні – води Світового океану та води суходолу, що складаються з

             поверхневих вод (річки, озера, ставки, водосховища, болота,

              льодовики) і підземних вод (ґрунтові та артезіанські).

4) біологічні  – включають рослинний і тваринний світ.

5) ресурси Світового  океану – перебувають: у воді в розчинному стані, на

                                                       морському дні і під ним - у товщі земної

                                                       кори.

1. космічні – сонячна енергія, енергія вітру, внутрішнє тепло Землі, енергія

                   хвиль, освітленість.

2. рекреаційні – природно-кліматичні, бальнеологічні й заповідні.

За ступенем вичерпуваності природні ресурси поділяються  на:

1) невичерпні (сонячна  енергія, внутрішнє тепло Землі  тощо);

2) вичерпні (ґрунт, рослинний  і тваринний світ, атмосферне  повітря, вода).

До невідомих з погляду  людства відносяться: корисні копалини, мінерально-будівельна сировина.

 

2.  Природний  рух населення.

Природний рух  населення – зміна кількості і складу населення у результаті

                                                    народжуваності і смертності.

Якщо в певному році народилося більше дітей ніж померло всього населення, то природний приріст додатний. Якщо населення помирає більше, ніж народжується дітей, то природний приріст від'ємний.

В останні роки (з 1993р.) в Україні природний приріст  є від'ємний.

Для вивчення природного руху населення будують так звані статево - вікові піраміди. Вони графічно зображують розподіл населення за віком і статтю. На статево - віковій піраміді України  помітні звуження горизонтальних смуг за певні роки:

1. 1932 – 1933рр. – пояснюється голодомором 1932-1933рр.;
2. 1941 – 1945рр. – пояснюється скороченням народжуваності під час Другої світової війни;
3. з 1993р. – пояснюється сучасним скороченням природного приросту.

Причини високої  смертності:

1. низька народжуваність, що призводить до збільшення частини людей старшого віку, серед яких високий рівень природної смертності;
2. швидке зростання захворювань, які важко виліковуються.

Причини низької  народжуваності:

1. демографічні (зростання кількості пізніх шлюбів, розлучень, дитячої смертності);
2. соціально-економічні (низький рівень життя, зайнятості, економічна  нестабільність).

 

1. Механічний рух населення.