Гендерна політика

   • гендерна рівність - рівний правовий статус жінок  і чоловіків та рівні можливості  для його реалізації, що дозволяє  особам обох статей брати рівну  участь у всіх сферах життєдіяльності  суспільства;

   Державна політика  щодо забезпечення рівних прав  та можливостей жінок і чоловіків  спрямована на:

• утвердження гендерної рівності;
• недопущення дискримінації за ознакою статі;
• застосування позитивних дій;
• забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
• забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків;
• підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства;
• виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
• захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

3. Шляхи розв’язання  проблем з соціальної дискримінації  жінок

Для поліпшення становища  жінок та впровадження гендерної  рівності уряд України та Верховна Рада розробили Національний план дій, вживаються заходи для приведення законодавства  у відповідність до ратифікованих  Україною міжнародних нормативно-правових актів. Зокрема, проект Трудового кодексу  України, який вже пройшов два  читання у ВРУ, містить положення  щодо недопущення дискримінації  та можливостей захисту від дискримінації, гарантій для працівників із сімейними обов’язками та інші.

У січні 2005 року перше читання  у Верховній Раді України пройшов законопроект «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації». Законопроект містить положення про визначення дискримінації та гендерної рівності, заборони дискримінації за ознакою статі, дискримінаційної поведінки працедавця та інші. Однак, як відомо, мало запровадити правильні норми. Треба домогтися, щоб вони стали складовою правової культури, нормою суспільної поведінки, а до цього нам ще, схоже, далекувато.

Проблема гендерної дискримінації  у суспільстві закладається ще з  дитинства. Ми самі штовхаємо дітей  до того, щоб вони відчували: де сильна половина людства, а де – слабша.

Гендерну політику потрібно починати з садочків. Саме тоді дитина, яка виросте з почуттям рівності, не буде відчувати себе у майбутньому  дискримінованою. Діють стереотипи, що жінки повинні сидіти вдома, прибирати  та доглядати за дітьми, а чоловіки – ходити на роботу та приносити гроші.

На жаль, на сьогодні у  суспільстві ще спрацьовує стереотип, що мужчина може виконати будь-яку  роботу краще, ніж жінка. Можна стверджувати, що винними у дискримінації жінок  на ринку праці є керівники  на місцях. Саме через їх безвідповідальність  та через те, що вони недотримують українського законодавства, потерпають їх підлеглі, і жінки, і чоловіки, які змушені  звертатися за допомогою.

Часто жінок в Україні  характеризують стереотипно. Мовляв, представниці «чарівної, слабкої статі» є предметом  естетичної насолоди, краси, задоволення, або машинами для виконання обов'язків  на кухні, констатує заступниця директора  представництва Програми розвитку ООН  в Україні Олена Панова. Вона наголошує, що такий підхід є принизливим. Взагалі, українські жінки працюють у тих  ж умовах, як і чоловіки, а отримують  на третину менше. І їхня участь у  державному управлінні значно скромніша, ніж в інших європейських державах. «Не дивлячись на те, що основну  роль робочої сили в Україні виконують  жінки, вони контролюють лише 5 або 10 % економічних ресурсів і отримують  лише 70% від чоловічої зарплатні. Лише 8% жінок представлені в парламенті. І Україна займає лише 113 місце  серед 189 країн в цьому показнику  по кількості жінок в членстві парламенту».

Дискримінаційним захисники  прав людини називають, зокрема, висловлювання  Віктора Януковича на початку 2010 року. Тоді він відмовився дебатувати з Юлією Тимошенко, аргументувавши відмову тим, що «якщо вона жінка  – то повинна йти на кухню і  показувати там свої примхи». Зі свого  боку, Микола Азаров, пояснюючи відсутність  жінок-міністрів в Кабінеті Міністрів, сказав, що «проводити реформи в  Україні – це нежіноча справа».

Ідея введення квот, покликаних збільшити представництво жінок  в українських органах влади, обговорюється давно. Міжнародні дослідження, проведені Радою Євросоюзу, засвідчують, що найбільш ефективний спосіб зміни  співвідношення чоловіків і жінок  в парламенті - це запровадження  добровільних гендерних квот у списках  політичних партій. Такі добровільні  партійні квоти дуже поширені в Європі

Коли з нагоди Міжнародного дня жінок заходить мова про рівні  права, найпрогресивнішою в цьому  питанні країною називають Швецію. І не дивно: там відсоток жінок, що працюють, найвищий, серед студентів  дівчат більше, ніж хлопців, а чоловіки йдуть в декрет на рівні з жінками, констатує ua.euronews.

Так, у Німеччині провідні партії запровадили квоти для  жінок на рівні 33-50 %, а більшість  партій Швеції взяли на себе зобов'язання щодо чергування чоловіків і жінок  у своїх списках. Наслідком цього  є широке представництво жінок у  парламенті цієї країни – більше 42%.

Система квот може поширюватися не лише на органи влади, але й на керівні посади в компаніях. Таке квотування планують запровадити в  Німеччині. (Поки що на керівних посадах  у цій країні всього 2% жінок).

А в Норвегії такі квоти  діють уже вісім років. Так, на керівних посадах норвезьких компаній, які працюють на фондовій біржі, має  бути не менше 40% жінок. Через шість  років такі ж гендерні норми діятимуть  у Франції, а через чотири - в Іспанії [5].

Ось, де жінки й справді  досягли рівноправ'я – половина дипломів про вищу освіту - у жінок!