Форми і методи державної підтримки підприємництва

           МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки  та управління

 

 

 

 

 

 

Кафедра економіки підприємства та економічної теорії

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________

 

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий  ступінь, прізвище та ініціали)  

 

Національна шкала ________________

Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____

 

 

Члени комісії :         ________________  ___________________________

(підпис)                        (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

(підпис)                        (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

(підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

м. Бердянськ – 2012 рік

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ

Сьогодні у малому та середньому бізнесі України працює понад 5 мільйонів  людей, які виробляють близько  12% від усього внутрішнього валового продукту. Досі головним гаслом цих підприємців було: не треба, щоб влада нам допомагала, головне, щоб вона нам не заважала. І додавали, що виживати їм доводиться у вкрай складних умовах.

Головними своїми проблемами підприємці називали -  недосконалу законодавчу базу, хабарництво та систему оподаткування.

В той же час, сьогодні в Україні  повноваження контролю фінансової або  господарської діяльності підприємств  мають близько 30 органів державної  влади. Труднощі, які виникають внаслідок внутрішньої неузгодженості цієї системи, частої зміни концептуальних орієнтирів, створюють необґрунтовані ризики та бар’єри на шляху здійснення підприємницької діяльності. Нестабільність законодавства, бюрократизм у прийнятті рішень місцевими та центральними органами влади, невизначеність прав і обов’язків держави та суб’єктів підприємницької діяльності, неврегульованість та суперечливість нормативних актів, які видаються різними відомствами, все ще обумовлюють неефективність та обтяжливість регуляторного середовища для суб’єктів господарювання.

Фінансове забезпечення реалізації державної  політики у сфері підтримки підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції  на загальнодержавному рівні - Український  фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва.

 

 

1. Основні проблеми  державної підтримки підприємства

Метою державної підтримки підприємництва є:

1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2) сприяння формуванню і розвитку  підприємництва, становлення підприємництва  як провідної сили в подоланні  негативних процесів в економіці  та забезпечення сталого позитивного  розвитку суспільства;

3) підтримка вітчизняних виробників;

4) формування умов для забезпечення  зайнятості населення України,  запобігання безробіттю, створення  нових робочих місць.

Державна підтримка підприємництва здійснюється за такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки  і розвитку підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів підприємництва;

2) встановлення системи пільг  для суб'єктів підприємництва;

3) запровадження спрощеної системи  оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка  підприємництва;

5) залучення суб'єктів підприємництва  до виконання науково-технічних  і соціально-економічних програм,  здійснення поставки продукції  (робіт, послуг) для державних  та регіональних потреб.

Державна підтримка підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів  України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в  межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади  з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання.

На основі визначених пріоритетів  Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції:

• готують пропозиції про встановлення для суб'єктів підприємництва податкових та інших пільг;
• приймають рішення про виділення та використання коштів відповідних бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки підприємництва;
• сприяють діяльності об'єднань суб'єктів підприємництва;
• сприяють залученню суб'єктів підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства.

Програми підтримки підприємництва включають положення про:

• фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб'єктів підприємництва;
• забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва у виконанні поставок для державних, регіональних та місцевих потреб;
• вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;
• сприяння створенню інфраструктури розвитку підприємництва;
• пропозиції щодо встановлення системи пільг для суб'єктів підприємництва, у тому числі пом'якшення податкової політики;
• допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забезпеченні.

Фінансове забезпечення виконання  відповідних програм підтримки  підприємництва провадиться за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку  підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби.

Для нормального функціонування підприємництва мають бути забезпечені такі основні  умови:

• стабільна національна грошово-кредитна система;

• пільгова системи оподаткування;

• активно діюча система інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності;

• державна фінансова та матеріально-технічна підтримка підприємництва;

• ефективний захист інтелектуальної  власності;

• спрощена процедура регулювання  підприємницької діяльності з боку державних органів;

• правовий захист підприємництва;

• формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва.

Державна підприємницька політика має включати такі складові:

• державне регулювання тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його факторами (політика роздержавлення та приватизації, антимонопольна політика; інститут банкрутства суб'єктів підприємництва тощо;

• державну систему підтримки підприємництва. Світовий досвід показує, що роздержавлення — це загальноекономічний процес, який може відбуватися в різноманітних формах: як у межах державної власності (демонополізація), так і поза її межами (денаціоналізація), через перетворення великих державних підприємств на акціонерні товариства, тобто корпоратизацію (акціонування) та трансформацію державної власності в приватну зі зміною суб'єкта права власності (приватизація).

На сучасному етапі розвитку України суттєвим елементом державної  підтримки бізнесу має стати  дерегулювання підприємництва, яке  означає: спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва; скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, потребують одержання сертифікатів і будь-яких інших дозволів на здійснення підприємництва; обмеження кількості перевірок і права контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва; спрощення процедури митного оформлення вантажів у процесі здійснення експортно-імпортних операцій; забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємництва.

Інституційні засади державної  підтримки підприємництва включають: наявність організаційної структури; наявність ринкової інфраструктури; інформаційно-консультаційне забезпечення підприємництва; кадрове забезпечення; науково-методичне забезпечення; моніторинг державної підтримки.

Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної  політики у сфері розвитку та підтримки  підприємництва, є Державний комітет  України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу — формування підприємницької політики, а передовсім — узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо. В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву.

Організація ефективної підтримки  підприємництва обов'язково вимагає  формування розвинутої інфраструктури, що є невід'ємним компонентом ринкової економіки і створює сприятливі умови для розвитку бізнесу. До складу інфраструктури ринку входять: фінансово-кредитна інфраструктура, організаційно-технічна інфраструктура, інформаційно-аналітична інфраструктура.

Розвиток підприємництва потребує створення розвинутої системи інформаційно-консультаційного забезпечення. Основним елементом такої системи має бути мережа регіональних інформаційно-аналітичних центрів, що у подальшому інтегруватимуться в єдину інформаційну систему.

Держава сприяє створенню ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності, розробленню навчальних планів, програм і методичних посібників для підготовки підприємців залежно від рівня їх базової підготовки, термінів навчання, для підвищення кваліфікації учителів і викладачів, використання державних телерадіоканалів для навчання широких верств населення основ підприємницької діяльності.

Сприяння розвитку підприємництва в Україні також передбачає: проведення комплексу наукових досліджень, пов'язаних з проблемами розвитку підприємництва; розроблення та впровадження нових підходів і методів щодо аналізу та прогнозування розвитку цього сектору економіки; вивчення світового досвіду з питань формування державної політики сприяння розвитку підприємництва.

Функціональні (цільові) форми та методи державної підтримки підприємництва умовно можна розділити на такі складові: матеріально-технічна підтримка; науково-технічна (інноваційна) підтримка; фінансово-інвестиційна підтримка; податкове регулювання та сприяння самофінансуванню бізнесу; зовнішньоекономічне регулювання та захист національних підприємств; екологічне регулювання бізнесу.

Державне регулювання фінансового  забезпечення діяльності підприємств  передбачає застосування інструментів бюджетної, податкової, грошово-кредитної та інших напрямів політики.

 

2. Світова практика  підтримки малого та середнього  підприємництва

За даними ООН, у малому бізнесі  зайнято понад 50% працездатного населення  світу. У таких державах, як США, Японія, Німеччина частка ВВП, виробленого малими та середніми підприємствами, становить 50—60 відсотків від загального його обсягу, а чисельність їх працівників — більше половини (близько 60%) від загальної кількості працюючих.

У світовій практиці прийнято виділяти три основні напрями державної підтримки малого підприємництва:

1. Фінансова допомога.

2. Система державних закупівель (як правило – на контрактній основі).