Економічні потреби і вробничі можливості суспільства

(формула № 2)

Ефективність - найважливіша характеристика виробництва. Саме зростання ефективності, отримання  більшого результату при менших витратах характеризує економічний прогрес  суспільства в умовах обмеженості  ресурсів.

Технічний прогрес  є важливим двигуном економічного зростання: наприклад, в США ним визначається одна третина приросту реального  національного доходу.

Технічний прогрес  включає не тільки нові методи виробництва, але також і нові форми управління і організації виробництва. Під технічним прогресом мається на увазі відкриття нових знань, що дозволяють по-новому комбінувати дані ресурси з метою випуску кінцевого продукту.

На практиці технічний прогрес і капіталовкладення (інвестиції) тісно взаємозв'язані: технічний прогрес часто веде за собою інвестиції в нові машини і устаткування. Виходячи з цього цілком зрозуміло будівництво атомних електростанцій, застосування технологій по використовуванню атомної енергії. Інший приклад: хоча сучасна сівозміна і контурне землеробство забезпечують значний приріст продукції, вони зовсім не обов'язково вимагають, залучення нових видів або збільшеного об'єму дорогого устаткування.

Існує цілий  ряд інших, чинників, що насилу піддаються оцінці, які значно впливають на темпи економічного зростання. Наприклад, немає сумніву, що обширні запаси різноманітних природних ресурсів, якими володіють деякі країни, вносять вагомий внесок в їх економічне зростання.

Хоча велика кількість природних ресурсів є  могутнім позитивним чинником економічного зростання, проте це зовсім не означає, що країни з недостатнім запасом приречені на невисокі темпи економічного зростання. Хоча в Японії природні ресурси обмежені, темпи економічного зростання цієї країни в післявоєнний період були значними. З другого боку, деякі країни Африки і Південної Америки володіють істотними запасами природних ресурсів і в той же час залишаються економічно відсталими.

Окрім цього, існують  і такі чинники економічного зростання, змінити які неможливо. Зокрема, великий позитивний вплив на економічне зростання робить соціальна, культурна і політична атмосфера в країні.

4. Суспільний продукт,  його вартісна  структура

Суспільний продукт - це виражена в ринкових цінах сукупність товарів і послуг, вироблених протягом одного року.

Кажучи про  суспільний продукт, мається на увазі  така комбінація чинників виробництва, що є в суспільстві, яка дозволяє протягом одного року одержувати можливо  велику масу товарів. Тому в ньому відображається ефективність національної економіки і добробут народу.

Вартісна структура  суспільного продукту є найважливішою  проблемою дослідження суспільного відтворення, бо остання виступає як проблема відшкодування всього суспільного продукту в натурально-речовинній формі і за вартістю.

Перше якнайповніше уявлення про вартісну структуру  суспільного продукту ми знаходимо  у К.Маркса, що показав, що структура  вартості як окремого товару, так і  суспільного продукту, складається  з двох частин, відповідних двом чинникам (матеріально-речовинному і особистому), що беруть участь в самому процесі виробництва, а саме: з матеріальних витрат і знов створеної вартості. Остання включає необхідний продукт (необхідний для відтворення робочої сили) і додатковий продукт (необхідний для розширення виробництва, а також задоволення суспільних потреб).

Вартісну структуру  суспільного продукту розглядав  і Дж. М. Кейнс. Але і тут, як і  в дослідженні натурально-речовинного складу суспільного продукту, він виходив не тільки з процесу виробництва, але і з процесу обігу, де вартісна структура одержувала свій завершений вигляд.

Згідно західної економічної думки, у вартісній  структурі суспільного продукту виділяються чотири елементи:

1) витрати використовування (U);

2) факторіальні  витрати (F);

3) додаткові  витрати (V);

4) сукупний дохід  підприємців (D).

Витрати використовування (U) визначаються з наступного рівняння:

U-(K-B')=(K-A'), (формула № 3)

де К'- первинна вартість даних основних засобів  плюс витрати на їх зміст і поліпшення;

5. Стадії суспільного  продукту

В результаті суспільного  виробництва створюється суспільний продукт. У своєму русі суспільний продукт  проходить ряд взаємозв'язаних стадій: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Виробництво - це початковий пункт, в якому створюється  продукт, а точніше - матеріальні  блага і послуги. Будучи створеними в процесі виробництва, ці блага  завершують свій рух в споживанні. Але важливо підкреслити, що споживання є безпосередньою метою виробництва лише в позаринкових системах господарства. Наприклад, метою полювання і збирача первісної общини було споживання здобутого за день; деяка частина предметів споживання могла бути відкладена як запас. Метою виробництва в рабовласницькому суспільстві було споживання (часто марнотратне) рабовласників, нікчемна частина виробленого діставалася рабам. Взагалі в натуральному господарстві (рабовласництво, феодалізм) споживання, цілком очевидно, безпосередньо є метою виробництва. Проте в системі ринкового господарства безпосередньою метою є отримання прибутку. Це - не вада системи ринкової економіки, а її найважливіша перевага. «Прагнення до прибутку, - підкреслює видатний австрійський економіст Ф.Хайек, - це якраз те, що дозволяє використовувати ресурси найефективніше. Високосвідоме соціалістичне гасло «Виробництво в ім'я споживання, а не ради прибутку .» свідчить про повну відсутність уваги до того, як примножуються продуктивні можливості». [4; с.43]

Якщо виробництво  розглядати як процес, що безперервно  поновлюється, який включає розподіл, обмін і споживання вироблених благ і послуг, то це - відтворення.

Виробництво ведеться ради споживання. Але ще раз необхідно  відзначити, що кінцева і безпосередня мета виробництва можуть не співпадати, як це і відбувається в системі ринкового господарства.

Значення обміну як економічній категорії тут  полягає у тому, що обмін сприяє збільшенню багатства суспільства. Ця ідея не завжди була загальновизнаною. Так, фізіократи вважали продуктивною тільки працю в сільськогосподарському виробництві. А.Сміт і Д.Рікардо вважали продуктивною і працю в сфері промисловості. К.Маркс вважав продуктивними тільки галузі матеріального виробництва і всіляко підкреслював непродуктивний характер обміну: у цій сфері людської діяльності нічого не створюється, відбувається тільки зміна грошової форми вартості на товарну і навпаки. У зв'язку з цим неокласики ставлять питання: а чи правомірно взагалі говорити про те, що людина створює матеріальні предмети як такі? А.Маршалл пояснює цю думку таким чином: все, що людина може зробити з фізичною природою - це або перебудувати (комбінувати) матеріальні предмети так, щоб зробити їх кориснішими, наприклад, з'єднати шматки дерева і зробити стіл, або розташувати матеріальні предмети так, щоб природа зробила їх кориснішими (посіяти зерна і одержати колоси пшениці). На підтвердження своїх міркувань А.Маршалл посилається на філософа Ф.Бекона: «Насправді людина не може нічого іншого, як тільки сполучати тіла природи. Інше природа здійснює всередині себе». Обмін з цієї точки зору також продуктивний, як і виробництво, тому що він сприяє переміщенню в просторі благ таким чином, що повніше задовольняються людські потреби і, отже, збільшує багатство суспільства, якщо не зводити багатство тільки до речей, які можна поторкати. Розхожі уявлення про те, що торговці «нічого не створюють» покояться на міфі про неодмінний матеріальний, відчутний характер багатства. [15; с.56]

Розподіл як категорія економічної науки - це не тільки розподіл результатів суспільного виробництва (кінцевих товарів і послуг в ринковому господарстві). Це і розподіл ресурсів, або чинників виробництва. У цьому значенні розподіл в суспільстві залежить від інституту власності, оскільки чинники виробництва належать їх власникам. У ринковій системі господарства розподіл ресурсів відбувається під впливом цінового механізму, а не по чиїй-небудь особистій вказівці.

Розподіл і  обмін не просто опосередковують  зв'язок між виробництвом і споживанням. У відомому значенні ефективне виробництво взагалі неможливе без «первинності» обміну і розподілу.

Традиція західної економічної думки починати аналіз ринкового господарства саме з сфери  обміну і розподілу достатньо  виразно простежується, починаючи  з А. Сміта і закінчуючи будь-яким американським підручником по економіці. Це не випадковість. Бо економіка з'являється лише тоді, коли виникає обмін, а розподіл здійснюється не по волі рабовласника або феодала, а на основі об'єктивних ринкових сигналів. «Великою кількістю продукту ми зобов'язані методам «розподілу, тобто системі ринкового ціноутворення. Кількість того, що ми ділимо, залежить від принципу організації виробництва, а в даному випадку це ринкова система ціноутворення і розподілу»

Споживання можна  розглядати як своєрідне негативне виробництво, по виразу А.Маршалла. Оскільки в процесі споживання відбувається зменшення або руйнування корисності, тому споживання характеризується як негативне виробництво. Проте не можна розуміти споживання виключно як процес знищення корисностей. Річ у тому, що саме споживання можна підрозділити на два типи - особисте споживання і виробниче, або продуктивне споживання. Перший тип споживання здійснюється поза рамками суспільного виробництва: їжа, пиття, читання завжди залишаються процесом, що індивідуалізується, якщо, звичайно, не розглядати тоталітарні режими і казармові порядки, в яких владні структури прагнули у принципі звести до мінімуму які-небудь індивідуальні акти і рішення. Разом з тим існує ряд благ, які за своєю природою припускають суспільне, колективне споживання: театральні постановки, кіноперегляди, футбольні матчі і т.п. З розвитком нових електронних засобів інформації і цей тип благ стає можливим споживати в індивідуальному порядку.

Другий тип  споживання припускає використовування непрямих благ, або засобів виробництва, для створення нових корисностей. По суті, процес виробництва є не що інше, як процес продуктивного споживання.

Висновок

Таким чином, можна  зробити наступні висновки:

Виробництво - це процес дії людини на речовину природи  з метою створення матеріальних благ і послуг, необхідних для розвитку суспільства.

Процес виробництва  одночасно припускає і процес споживання. Враховуючи зв'язок виробництва  і споживання, можна сказати, що продукт  є результатом динаміки і взаємопроникнення  цих двох стадій.

В процесі виробництва  складаються економічні, або виробничі, відносини. Продуктивні сили і виробничі  відносини знаходяться в постійній  динаміці, люди міняють свої продуктивні  сили, ставлять собі на службу нові технології, нові матеріали і т.д.

Для виробництва  кожного продукту існує свій набір чинників. Тому виникає потреба їх класифікувати, об'єднати у великі групи.

Виробництво можливе  тільки при введенні у виробничий процес всіх чинників. Виробництво певної речі або послуги вимагає певного набору чинників, але головними з них є земля, праця, капітал і підприємництво. Вони діють взаємозв'язано і доповнюють один одного.

Суспільний продукт - це виражена в ринкових цінах сукупність товарів і послуг, вироблених протягом одного року.

Вартісна структура  суспільного продукту є найважливішою  проблемою дослідження суспільного відтворення, бо остання виступає як проблема відшкодування всього суспільного продукту в натурально-речовинній формі і за вартістю.

В результаті суспільного  виробництва створюється суспільний продукт. У своєму русі суспільний продукт  проходить ряд взаємозв'язаних стадій: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Література

1. 50 лекцій з  мікроекономіки: у 2-х томах. - Спб.: Економічна школа, 2000 - Т. 1. - 624 с.;

2. Аширов Ф.Х., Алексєєнко В.Б., Іванова Т.Б. Основи  економічної теорії і практики - 2005 г.- с. 407,

3. Базильов Н.І., Гурко С.П., Базильова М.Н. Економічна  теорія - 2004 г - с. 637;

4. Борисов Е.  Ф. Экономическая теория. Практикум  Изд-во: ТК Велби, 2006 г.- c. 288;

5. Бродська Р.  Р., Бургонов О.В. Економічна теорія. - М. Инфра-м, 2003 – с. 714;

6. Зубко Н.  М. Зубко А.Н. Экономическая  теория // Р-н - Д: «Феникс», 2002 –  стр. 704;

7. Кураков Л.  П. Экономическая теория 4-е изд.// Издательство: Гелиос АРВ - 2004 г.- c. 516;

8. Лемешевская  Л. В. Экономическая теория: тесты,  ситуации, задачи – Изд-во: Книжный  Дом, 2005 г. - c. 336;

9. Маршалл А.  Принципи економічної науки, М., 1993, т.1. - с.122;