Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2011 в 15:00, курсовая работа
Демократія – це політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. Управління здійснюється народом або його представниками.
Демократія бере свое коріння ще у родовому ладі. Можна виділити наступні історичні форми демократії:
Демократія: сутність, виникнення та етапи її розвитку.
Принципи, ознаки та сучасні концепції демократії.
Формування сучасного демократичного суспільства в Україні.
Список використанної літератури.
МІНІСТЕРСТВО
НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
Кафедра
політології та права
Контрольна робота з дисципліни «Політологія»
на
тему: «Демократія як спосіб функціонування
політичної системи суспільства»
Виконала:
Перевірив
2011
р.
План
Демократія: сутність, виникнення та етапи її розвитку.
Принципи, ознаки та сучасні концепції демократії.
Формування сучасного демократичного суспільства в Україні.
Список
використанної літератури.
1.Демократія:
сутність, виникнення
та етапи її
розвитку.
Демократія – це політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. Управління здійснюється народом або його представниками.
Демократія бере свое коріння ще у родовому ладі. Можна виділити наступні історичні форми демократії:
1. Первісна общинна демократія – військова, племінна демократія переддержавних етапів політичного розвитку людства. Вони виникають разом з появою самої людини. Через родові форми демократії пройшли всі народи. Її характерні риси:
Це була досить примітивна демократія, або общинне самоврядування. Подібні форми демократії існували в стародавніх греків, германців і інших народів. З розвитком виробництва й суспільного поділу праці, ростом населення, появою приватної власності й поглибленням соціальної нерівності первісна демократія поступилася місцем авторитарним формам правління.
2. Антична демократія. Державні форми демократії добре відомі античному світу. В Стародавній Греції демократія визначалася як особлива форма держави-полісу, при якій владою належить всім громадянам, що користуються рівними правами на управління державою. Класичною формою такої держави була Афінська республіка. Вона виникла в V в. до н.е. Ідеї виборності й підконтрольності правителів, добровільної згоди підкорятися владі закону, одержали масове поширення.
Характерні риси:
3.
Середньовічні форми
демократії містах-республіках реалізувалися
в формі народних зборів феодального і
феодально-теократичного типу. Передумови:
Під впливом християнства в середні століття
затвердилися ідеї про те, що монарх і
влада в цілому повинні служити своєму
народу й не вправі порушувати закони,
що випливають із Божественних заповідей,
моралі, традицій і природних прав людини.
Великий вплив на підготовку сприятливого
духовно-морального ґрунту для демократії
зробили середньовічні релігійні рухи
– «соборний рух» у католицькій церкві,
що виступає проти незалежності церковних
авторитетів від мирян, християнської
громади, а також протестантська реформація,
що бореться за ліквідацію твердої церковної
ієрархії й за затвердження в середовищі
віруючих демократичних ідеалів раннього
християнства.
4. Класична ліберальна демократія. Сучасні демократичні системи беруть свій початок від форм правління, які виникли в кінці ХVIIIст. під прямим і різностороннім впливом лібералізму. Ця ідейна і політична течія виступила під прапором свободи особистості, захисту її від державної тиранії. Батьківщиною ліберальних ідей і місцем першого практичного втілення багатьох із них є Англія. Ідеї і практика лібералізма довгий час не співпадали з демократією, як теорією, так і рухом. Ідеологи раньої ліберальної демократії - Джон Локк, Шарль-Луі Монтеск’є та інші - були стурбовані не забезпеченням усіх громадян рівними політичними правами і привабленням їх до управління державою, а мали метою огородити клас власників, а часто і аристократію від свавілля з боку монарха, ліквідувати феодальні обмеження, які заважали приватно-підприємницькій діяльності.
Недовірливе відношення лібералізму до мас, вплинуло на ліберальну демократію, яка виявилася як би сплавом ліберальної ідеї обмеження свавілля влади за допомогою індивідуальних прав і демократичного принципу народного суверінітету. В цілому ж цій моделі демократії в її класичному варіанті (ХІХ ст.-початок ХХ ст.) притаманні слідуючі характерні риси:
Ці та інші риси ліберальної демократії свідчать, що вона стала значним кроком вперед на шляху визволення людини, поваги її гідності. В той же час ця доктрина демократії, в своєму класичному варіанті, вельми далека від ідеалу народовладдя. В якості недоліків класичної ліберальної демократії можна відмітити:
Практичною
відповідністю на недоліки класичної
ліберальної демократії стали робітниче,
соціалістичне, комуністичне та інші рухи,
а також нові, в чомусь протилежні лібералізму
демократичні доктрини і спроби впровадити
їх вжиття.
5. Колективістська демократія. Подолати недоліки ліберальної демократії і здійснити справжнє народовладдя пробує доктрина і реальна модель колективістської демократії. Ця доктрина грунтувалася на марксистському класовому підході – вона розглядалась як антитеза “буржуазної демократії”. Загальнолюдська цінність ліберальної демократії відкидалась. Ставилась мета подолати властивий тогочасному сіспільству значною мірою формальний характер свободи. Цей тип демократії теоретично достатньо опрацьований. Спроби його практичного здійснення, зробленні перш за все в країнах державного соціалізму, не мали успіху. Але вони значно збагатили теорію і практику демократії. Видатні представники колективістської демократії - Руссо, К.Маркс, В.Ленін, К.Шмітт.
Не дивлячись на значні відмінності, різноманітні колективістські теорії мають ряд загальних рис:
Отже,
навіть як доктрина “пролетарська
демократія” була хибна за своїми
принциповими засадами, означала відхід
від справді демо-кратичних традицій
і тогочасних здобутків людської цивілізації,
від-кривала шлях до встановленя тоталітарних
диктатур, відчуження народних мас від
влади. Не випадково проти цієї доктрини
виступав марксист-європеєць К.Каутський,
за що був звинувачений В.Леніним у ренегатстві.
2.
Принципи, ознаки
та сучасні концепціі
демократії.
Принципи демократії — незаперечні вихідні вимоги, які ставляться до всіх учасників політичної діяльності, тобто до суб'єктів демократії.
Визнання
міжнародною спільнотою основних принципів
демократії пояснюється прагненням зміцнити
міжнародну анти-тоталітарну політику.
Основні принципи демократії:
Информация о работе Демократія як спосіб функціонування політичної системи суспільства