Антимонопольна політика держави

Дискримінацією  підприємців органами влади і  керування признається:

• заборона створення нових підприємств або інших організаційних  форм підприємництва в якийсь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво визначених видів товарів із метою обмеження конкуренції;
• прийняття  рішень  про  централізований   розподіл   товарів,   що призводить до монопольного положення на ринку;
• надання окремим підприємцям податкових і інших пільг,  що  ставлять їх у привілейоване положення стосовно інших підприємців;
• обмеження прав підприємців по придбанню і реалізації товарів;
• установлення заборон або обмежень щодо окремих підприємців або груп підприємців.

Основним змістом сучасного  етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації антимонопольної  політики держави у конкурентну  політику, а антимонопольне законодавство - у конкурентне законодавство, тобто  систему заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного  середовища, регулювання конкурентних відносин i конкурентного процесу  з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців i споживачів, сприяння розвитку цивілізованих  ринкових відносин, створення конкурентоспроможного  вітчизняного виробництва.

Стратегічною  метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції та створення однакових умов для вcix агентів ринкових відносин. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, в якому дії ринкових агентів що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними.

Мета i завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість питань у сфері конкурентної політики мають системний характер i потребують комплексних заходів та повсякденного контролю.

Державний контроль за дотриманням  конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним  комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

• здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
• запобігання, виявлення i припинення порушень конкурентного законодавства;
• контроль за економічною концентрацією;
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
• До методів здійснення антимонопольної політики відносять:
• правові: прийняття відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;
• організаційно-контролюючі: розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;
• адміністративно–імперативні: примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів.

За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлені такі види відповідальності:

• штрафи;
• примусовий поділ монопольних утворень;
• адміністративна відповідальність;
• відшкодування завданої шкоди.

Правовою базою конкурентної політики є конкурентне законодавство, або сукупність законів, нормативних  та інструктивних документів, якi визначають правові засади підтримки i захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в пiдприємницькiй діяльності.

Діяльність  антимонопольного комітету України ґрунтується на принципах законності, гласності, захисту прав суб’єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом та прioритету прав споживачів, тому можна стверджувати, що в Україні на сьогодні створено законодавчу базу й органiзацiйні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики. Однак життя, поглиблення ринкових перетворень постійно створюють нові проблеми у сфері конкурентної політики, якi вимагають нових пiдходiв до їх розв'язання. Тому питання з обмеження монополізму, підтримки i розвитку економічної конкуренції мають бути й надалі важливим елементом економічної політики держави.[5,c.261]

Верховна  Рада затвердила Закон «Про захист економічної конкуренції». Закон детально регламентує процедуру  отримання дозволів на незаборонені узгоджені дії, концентрацію, процесуальні норми щодо визначення монопольного становища, а також положення  щодо відповідальності за порушення  норм антимонопольного законодавства. Зокрема він дозволяє органам  Антимонопольного комітету давати свою згоду на узгоджені дії підприємців  у разі, якщо це сприятиме поліпшенню і раціоналізації виробництва, експорту чи імпорту товарів, застосуванню уніфікованих технічних умов чи стандартів на товари. За оцінками експертів, цей перелік  занадто загальний і дозволяє практично будь-яку економічну концентрацію.

Окрім того, закон надає  право КМУ своїм рішенням дозволяти  узгоджені дії чи концентрацію, які  заборонив АМКУ, якщо позитивний ефект  таких дій чи концентрації переважає  негативні наслідки обмеження конкуренції. У такому разі рішення уряду має  вищу юридичну силу, ніж рішення  АМКУ.

Про масштаби монополізму  в Україні поки що доводиться говорити, оперуючи наближеними даними. Дані звітності АМК протягом останніх років у сферах діяльності природних  монополій зберігається стійка тенденція  до зловживання монопольним становищем

Такі компанії нерідко  включають у ціни (тарифи) на свою продукцію витрати, що не пов’язані  з випуском даної продукції, або  ж стягують зі своїх споживачів плату  за фактично ненадані послуги.

АМКУ  в межах наданої йому компетенції  має право:

• визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище підприємств на ньому;
• давати підприємствам обов’язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємствами;
• давати центральним та місцевим органам виконавчої влади, виконавчим органам місцевого та регіонального самоврядування обов’язкові для виконання розпорядження про скасування та зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень та розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству, забороняти або дозволяти створення монопольних утворень центральними, а також господарюючими суб’єктами;
• вносити у відповідні державні органи обов’язкові для розгляду подання, щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємств у разі порушення ними антимонопольного законодавства;
• накладати штрафи у випадках передбачених чинним законодавством;
• розробляти і затверджувати з питань, що належать до їх компетенції, нормативні акти, обов’язкові для виконання органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами.

Висновки

На основі проведених досліджень мною зроблені такі висновки, що сучасна  економічна теорія розглядає кілька видів монополістичних етапів: чиста  монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія.

Процес монополізації  економіки має як позитивні так  і негативні наслідки, проте ніхто  не заперечує, що недоліків у монополії  значно більше, і перший з них  – практика встановлення монопольних  цін, такі ціни створюють додаткові  прибутки монополістам, а покупці  змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного  ринку. Щоб запобігти деяким з  цих негативних наслідків, держава  змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання  актів, законів, обмеження сфер впливу монополістичних об’єднань. Основними  обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже  існуючих монополій, а також прийняття  законів, які б не допускали антиконкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Органом, який має забезпечувати  нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні є  Антимонопольний комітет України. Завданнями цього комітету є здійснення державного контролю за дотриманням  антимонопольного законодавства, захист законних інтересів підприємств  та споживачів шляхом застосування заходів  щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх  повноважень, сприяння розвитку добросовісної  конкуренції у всіх сферах економіки.

Комітет бере участь в укладанні  міждержавних угод, розробці та реалізації міжнародних проектів і програм, а також співпрацює ж державними органами і неурядовими організаціями  інших держав та міжнародними організаціями  з питань, що належать до його компетенції.

Список використаної літератури

1. Антимонопольна політика держави: [навч. посіб.] / [Голомолзин А.Н.] - Економіка Росії 21-е століття. – К, 2006. - № 22. –  286 c.
2. Валітов С.С. Конкурентне право України: [навч. посіб.] /С.С. Валітов. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 432 с
3. Городецький А.Є. Обгрунтування і вибір цілі функціонування організації: [навч. посіб.] / [А.Є. Городецький] - Економіка і менеджмент. – К. Знання, 2002 - 451c.
4. Економічна теорія: [підручник] / [В.Д. Базидевич] – Вид. 7-ме. - К.: Знання-Прес, 2008.- 719 с.
5. Економічна теорія: [підручник] / [В.Д. Базилевич] – Вид. 6-те. – К.:Знання-Прес, 2007. – 684 с.
6. Закон України “Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради. – № 15. – 2009. – с. 204. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua

7. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” //Відомості Верховної Ради. – № 12-13. – 2001. – с. 92. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua

8. Станько Н.Л. Основні засади реалізації антимонопольної політики на регіональному рівні: [науковий вісник] / Н.Л. Станько. - Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2003. - № 12. – С. 185 – 191
9. Филюк Г.А. – Соціально-економічні наслідки монополії: теоретичний і практичній аспекти / Г.А.Филюк // Економіка України. – 2008. - № 1. – С. 30 – 40