Магнітні аномалії

Магнітні аномалії  

В. В. Орлятко, доктор геолого-мінералогічних наук  

Реальне магнітне поле, що спостерігається на поверхні Землі, відображає сумарний ефект дії  різних джерел. Основний внесок в геомагнітне  поле, як ми бачили, дають поле ексцентричного диполя і його недіпольние складові, джерела яких розташовані в зовнішньому ядрі Землі. До цього головного полю додається поле, викликане намагніченістю порід земної кори, яка підсумовується з магнітним полем позаземного походження. Таким чином, повний вектор магнітного поля Т складається з декількох компонентів: поля диполя Те, недіпольного поля Тн, поля, обумовленого намагніченістю верхніх шарів земної кори DТа, зовнішнього поля ТВН і поля варіацій DТ:  

Т = Т0 + Тн + ТВН + DТа + DТ. (VI.18)  

Поле, що представляє собою суму векторів Т0 і Тн, називається головним полем. Поле, обумовлений вектором DТа, називається аномальним полем. У свою чергу аномальне поле складається з регіонального DТр і локального DТл полів. Перше з них викликано глибокими магнітними неоднорідностями в низах кори і верхньої мантії, друга - неглибоко залягають тілами.  

Сума векторів головного і зовнішнього поля з вирахуванням варіацій називається  нормальним полем:  

Тп = Т0 + Тн + ТВН - DТ. (VI.19)  

Звідси видно, що для отримання значення аномальної складової необхідно з повного вектора Т відняти нормальну складову Тп:  

DТа = Т - Тп. (VI.20)  

У більшості  випадків при інтерпретації матеріалів магнітних досліджень важливо знати  величину нормальної складової геомагнітного поля. Для цієї мети зазвичай використовуються карти нормального магнітного поля, що складаються регулярно на всю земну кулю або його великі регіони. Зони, де спостерігається полі різко відрізняється від поля однорідно намагніченого кулі, називаються аномаліями DТ. Центри аномалій збігаються з материковими масивами. Їх так само, як і материків, шість. Тому ці аномалії називаються материковими.  

Розрахунки показують, що джерела материкових аномалій знаходяться на глибині близько 0,4 земного радіуса, тобто під кромкою мантії.  

Цікаво, що залишкове  аномальне поле DТ багато в чому збігається з полем недіпольной  складової. За даними Ю.Д. Калініна, магнітний  момент цих диполів дорівнює 0,3 
 
 

Магнітна аномалія (рос. магнитная аномалия, англ. magnetic anomaly; нім. Magnetanomalie f ) – відхилення величин елементівземного магнетизму (магнітного схилення,магнітного нахилення тощо)у різних областях земної кулі від так званих нормальних значень,які спостерігалися б за однорідного намагнічення Землі. 

Розрізняють магнітні аномалії:

континентальні (пл. 10-100 тис. км2, напр., Сх.-Сибірська), очевидно пов’язані з особливостями руху речовини в ядрі Землі,

регіональні (1-10 тис. км2), викликані особливою будовою  земної кори, головним чином кристалічного  фундаменту,

локальні, обумовлені неоднорідністю будови верхніх частин земної кори (часто пов’язані з  покладами корисних копалин).