Класифікація електромагнітних полів і випромінювань

   У тварин слуховий ефект викликає неспокій, вони намагаються уникнути опромінення. Питання, наскільки слуховий ефект  неприємний чи шкідливий для людини, перебуває у стадії дослідження, як і питання про можливі неслухові  ефекти імпульсного НВЧ опромінення.

   При дослідженні  впливу НВЧ випромінювання невеликої (нетеплової) інтенсивності на комах  спостерігалися тератогенні ефекти (вроджені каліцтва), які іноді мали мутагенний характер, тобто успадковувалися.

   Виявлено  значний вплив НВЧ на зміну  фізико-хімічних властивостей та співвідношення клітинних структур. Особливо це призводить до затримки та припинення процесів розмноження бактерій та вірусів і знижує їх інфекційну активність. 

   Нормування  електромагнітних випромінювань  радіочастотного  діапазону

   Джерелами електромагнітних випромінювань в  радіотехнічних пристроях є генератор, тракти передачі енергії від генератора до антени, антенні пристрої, електромагніти в установках для термічної обробки  матеріалів, конденсатори, високочастотні трансформатори, фідерні лінії. При  їх роботі в навколишнє середовище поширюються ЕМП.

   Встановлені правилами гранично допустимі рівні (ГДР) ЕМП поширюються на діапазон частот ЗО кГц— 300 ГТц (табл. 1).

   Електромагнітне поле ВЧ і НВЧ, що несе з собою  енергію, може самостійно поширюватися в просторі без провідника електроструму  зі швидкістю, близькою до швидкості  світла. Воно змінюється з цією частотою, що і струм, який його створив. Електромагнітне  поле в 5—н діапазонах частот оцінюється напруженістю поля. Одиницею вимір  напруженості поля для електричної  складової є вольт на метр (В/м  Поле у 9—11 діапазонах частот оцінюється поверхневою густино. потоку енергії, (ГПЕ). Одиницею виміру ГПЕ є Ват на квадратний метр — (1 Вт/м2 = 0,1 мВт/см2 = 100 мкВт/см2). 

   Таблиця 1. Номенклатура діапазонів частот

   Коли  дози електромагнітних випромінювань  електромагнітах 
установок радіочастот перевищують допустимі значення, виникають 
професійні захворювання.  

   Гранично  допустимі рівні напруженості електричного поля (електрична складова ЕМП) виражаються середньоквадратичним (ефективним) значенням, і рівень ГПЕ, який виражається середні значенням, визначається в залежності від частоти (довжини) хвиль і режиму випромінювання за табл. 2.

   ГДР, наведені в даній таблиці, не поширюються  на радіо-засоби телебачення, які нормуються окремо.

   Гранично  допустимі рівні ЕМП, які створюють  телевізійні радіостанції в діапазоні  частот від 48 до 1000 МГц, визначаються за формулою:

Е_ГДР =21ƒ^-0.37

Де  – Е_ГДР – ГДР напруженості ІМП (електричні складові ЕМП), В/м,

ƒ – несуча чистота оцінюваного конала (конала зображення або супроводу), МГц.

   Таблиця 2.

   “Примітка. Я - довжина хвилі  в метрах або ГДР = 7,43-3/д/,де/- чистота в МГц. 

   Контроль  інтенсивності опромінення повинен  проводитись не рідше 1 разу на рік, а також при введенні в дію  нових чи реконструйованих старих генераторних установок і при зміні умов праці. 

   Захист  від електромагнітних випромінювань 

   Для зменшення  впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться у зоні дії  радіоелектронних засобів, потрібно вжити  ряд захисних заходів. До їх числа  можуть входити організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні.

   Здійснення  організаційних та інженерно-технічних  заходів покладено передусім  на органи санітарного нагляду. Разом  з санітарними лабораторіями  підприємств та установ, які використовують джерелі електромагнітного випромінювання, вони повинні вживати заходи з  гігієнічної оцінки нового будівництва  та реконструкції об'єктів, котрі виробляють та використовують радіо засоби, а також нові; технологічних процесів та обладнання з використанням ЕМП, проводить поточний санітарний нагляд за об'єктами, які використовують джерелі випромінювання, здійснювати організаційно-методичну роботі з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

   Ще  на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємні розташування опромінюючих та опромінюваних об'єктів, яке б зводилися до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити ймовірність проникненні людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебуванні під опроміненням. Потужність джерел випромінювання мусить буті мінімально потрібною.

   Виключно  важливе значення мають інженерно-технічні методи та засоби захисту: колективний (група будинків, район, населений пункті локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний. Колективний захист спирається На розрахунок поширення радіохвиль в умова) конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніші використовувати природні екрани — складки місцевості лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену на горі, може зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населеного пункту багато разів. Аналогічний результат дає відповідна орієнтації діаграми направлення, особливо високо спрямованих анте» наприклад, шляхом збільшення висоти антени. Але висока антен складніша, дорожча, менш стійка. Крім того, ефективність також захисту зменшується з відстанню.

   При захисті  від випромінювання екрана повинне  враховувати затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, через лісові смугу). Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відбивальних і радіо поглинальних щитів доріг малоефективні і використовуються дуже рідко.

   Локальний захист дуже ефективний і використовується частіше Він базується на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з доброю провідністю. Захист приміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання пере-розповсюджується у просторі та потрапляє на інші об'єкти

   До  інженерно-технічних засобів захисту  також належать:

   — конструктивна  можливість працювати на зниженій потужності 
v процесі налагоджування, регулювання та профілактики;

   — робота на еквівалент налагоджування;

   — дистанційне  керування.

   Для персоналу, що обслуговує радіо засоби та знаходиться на невеликій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури. Поряд із віддзеркалюючи ми широко розповсюджені екрани із матеріалів, що поглинають випромінювання.

   Існує велика кількість радіо поглинальних матеріалів як однорідного складу, так і композиційних, котрі складаються з різнорідних діелектричних та магнітних речовин. З метою підвищення ефективності поглинача поверхня екрана виготовляється шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

   Радіо поглинальні матеріали можуть використовуватися для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується джерелом, що знаходиться в екранованому об'єкті. Крім того, радіо поглиначами для захисту від віддзеркалення личкуються стіни безлунких камер — приміщень, де випробовуються випромінювальні пристрої. Радіо поглинальні матеріали використовуються в кінцевих навантаженнях, еквівалентах системах.

   Засоби  індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли інші захисні  заходи неможливо застосувати або  вони недостатньо ефективні: при  переході через зони збільшеної Інтенсивності випромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах у аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності опромінення. Такі засоби незручні в експлуатації обмежують можливість виконання робочих операцій, погіршують 
гігієнічні умови. 

   Для захисту  тіла використовується одяг із металізованих  тканин та радіо поглинаючих матеріалів. Металізована тканина складається Щ бавовняних чи капронових ниток, спіральне обвитих металевим дроту Таким чином, ця тканина, мов металева сітка (при віддалі між нитками цц 0,5 мм) послаблює випромінювання не менш, як на 20—ЗО дБ. При( зшиванні деталей захисного одягу потрібно забезпечити контакті ізольованих провідників. Тому електро-герметизація швів проводиться електропровідними розчинами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв'язок проводів, котрі не контактують.

   Очі захищають  спеціальними окулярами зі скла з  нанесеною на внутрішній бік провідною  плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку або обклеєна металізованою  тканиною; Цими окулярами випромінювання НВЧ послаблюється на 20—ЗО дБ.

   Раніше  використовувані рукавички зараз  вважають непотрібними, оскільки допустима  величина щільності потоку енергії  для рук та ніг у багато разів  вища, ніж для тіла.

   Колективні  та індивідуальні засоби захисту  можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на радіо об’єктах.