Формування в учнів школи уявлень про елементарні частинки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА  ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 

Колісник  Ірина Вадимівна 
 
 

ФОРМУВАННЯ  В УЧНІВ ШКОЛИ УЯВЛЕНЬ ПРО  ЕЛЕМЕНТАРНІ ЧАСТИНКИ 

Галузь  знань 0402 фізико-математичні науки 

Напрям  підготовки 6.040203 Фізика  

курсова робота

студентки 4 курсу фізичного факультету

денної  форми навчання

                                                                                                 Науковий керівник –

                                                                                         старший викладач

                                                                                   кафедри АКІТ

                                                                                   Власенко В.М. 

ЧЕРКАСИ-2010 

ЗМІСТ

ВСТУП. 3

РОЗДІЛ 1. СВІТОГЛЯД 4

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ  ВІДОМОСТІ 13

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ  ХРАКТРЕРИСТИКИ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК 17

     3.1.Маса  і заряд елементарних частинок 17

     3.2.Спін  елементарних частинок і мікрооб'єктів 18

РОЗДІЛ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК 19

     4.1. Лептони. Міони 20

     4.2. Адрони. Мезони. Гіперони 20

     4.3. Античастинки 22

РОЗДІЛ 5. ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК 24

РОЗДІЛ 6. ВЗАЄМОДІЇ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК 26

ВИСНОВОК 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29 

 

ВСТУП

       Актуальність  дослідження. У даній роботі розглядаються проблеми вивчення елементарних частинок у школі та показана спрощена інформація по даній темі, яка підходить для подання у старших класах.

       Це  дуже доречно у наш час, адже усі  науковці світу активно досліджують  елементарні частинки, що в майбутньому  покаже нові шляхи розвитку науки  та техніки.

       Мета  і завдання дослідження. Узагальнити матеріал по темі: «Елементарні частинки». Показати шляхи кращого подання його учням.

       Об’єкт  дослідження. Елементарні частинки.

       Предмет дослідження. Види елементарних частинок, та їх основні характеристики.

       Методи  дослідження. Аналіз знань, набутих у школі та ВНЗ. Систематизація їх для доступного подання учням.

       Практичне значення одержаних результатів. Дана робота дозволяє використовувати матеріал при поданні матеріалу про елементарні частинки школярам, а також служить інформацією для узагальнення і систематизації знань.

 

РОЗДІЛ 1

СВІТОГЛЯД

     Динамічні процеси сучасного суперечливого  світу ставлять кожну людину в  складні умови соціального життя. Зростаюча напруга, пов’язана зі зміною ціннісних орієнтацій, необхідність пошуку і швидкого знаходження рішень, стресові ситуації – все це проблеми людського буття, збереження і розвитку особистості, її внутрішнього світу, світоглядної культури. У сучасних умовах світоглядні  уявлення і переконання молоді формуються у контексті переоцінки нашого історичного  минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні  аспекти суспільного життя. Щоб  не блукати у лабіринтах нових  суспільних процесів, правильно зорієнтуватись, збагнути смисл свого існування, людині, особливо молодій, потрібна духовна  вісь, якою є філософсько-світоглядна  культура. Виходячи із філософських трактувань світогляд є насамперед способом тлумачення, інтерпретації феномену буття і водночас формою його духовного засвоєння та розуміння, а тому в ньому реально фіксуються знання та уявлення людини про світ, а також її власне індивідуальне та суспільне буття. У процесі формування світогляду формується індивідуальність людини, її переконання та життєва позиція.

     Світогляд – результат і наслідок виховання  і самовиховання, розвитку і саморозвитку, освіти і самоосвіти. Також можна  вважати, що світогляд – форма  суспільної самосвідомості людини, через  яку вона сприймає, осмислює, оцінює світ, визначає своє місце у ньому. Це система принципів, знань, ідеалів, цінностей, надій, вірувань, поглядів на сенс та мету життя, які визначають індивіда або соціального суб’єкта та органічно вплітаються в його вчинки та норми мислення.

     Структуру світогляду визначають:

     – досвід (індивідуальний, сімейний, груповий, національний, клановий, суспільний, загальнолюдський), на основі якого формується світовідчуття – основа світогляду;

     – знання (досвідні, емпіричні та теоретичні), на основі яких формується світорозуміння;

     – мета, яка усвідомлюється через універсальні форми діяльності, такі як: нужда – потреба – інтерес – мета – засоби – результати – наслідки. На її основі формується світоспоглядання;

     – цінності (щастя, любов, істина, добро, краса, свобода тощо), на основі яких формуються переконання, ідеали людини та складається її світосприйняття;

     – принципи (монізм, плюралізм, скептицизм, догматизм), на основі яких складаються основні способи світобачення.

     У філософському поясненні (світ + огляд  – бачення, бачити світ) – система  поглядів на об’єктивний світ і  місце у ньому людини, на ставлення її до навколишньої дійсності і до самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації. Будучи за змістом і формою синкретичним духовним утворенням, світогляд включає у себе найрізноманітніший пізнавальний матеріал, котрий нагромаджують як природничі, так і гуманітарні науки, а також обширний пласт осмисленого людського життєво-буденного досвіду та релігійних переживань формування світогляду причетні і такі теоретичні науки, як, скажімо, математика, фізика, біологія, соціологія, котрі володіють певним світоглядним потенціалом і слугують формуванню того чи іншого способу світобачення і світорозуміння.

     Однак сама по собі жодна з тих наук не є світоглядом. Одна з характерних особливостей філософії як форми знання полягає у тому, що вона у процесі рефлектування над світом, на відміну від конкретних наук, здатна виходити поза межі людського емпіричного досвіду. Філософія у своїй світоглядно-науковій іпостасі є невід’ємним елементом культури, освітньої сфери, духовно-інтелектуального життя нашої цивілізації, і вона продовжує створювати такі необхідні людині світоглядні орієнтири. Цілі формування світогляду і розвитку учнів вимагають формування у них теоретичного стилю мислення, який може бути сформований лише на теоретичному рівні пізнання. Всі природничі науки мають між собою те спільне, що вони вивчають різні сторони єдиного матеріального світу. Звідси слідує, що ці науки повинні користуватись самими загальними теоретичними і методологічними положеннями, які адекватно відображають найбільш загальні властивості матерії, що знаходиться в стані постійних змін, руху.

     Філософія як наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення є єдиною науковою методологією всіх природничих наук. Об’єктивною основою взаємозв’язку філософії та фізики є матеріальна єдність загального і конкретного в розвитку матерії, загальних і конкретних законів. Фізичні закони, поняття і теорії завжди були ареною жорстокої боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Ця боротьба точилась, наприклад з питань теорії світла, вчення про поля, теорії відносності, радіоактивності тощо. Величезна логічна роль наслідків з сучасної фізики, глибокий зв’язок фізики з філософією. Тому фізика відіграє вважливу роль у формуванні діалектико-матеріалістичного світогляду. З цією метою уже на першому ступені навчання фізики вводять ідею дискретності речовини та елементів молекулярно-кінетичної та електронної теорій, які утворюють ті стержні, навколо яких ґрунтується навчальний матеріал. Основу систематичного курсу фізики становлять фундаментальні фізичні теорії. Це відповідає тому факту, що фізика уже давно стала теоретичною наукою завдяки як широкому колу об’єктів, які є предметом її дослідження, так і характеру і універсальності законів, що нею відкриваються.

     Отже  з попередніх викладень випливає що, світогляд учнів базується на певних філософських положеннях. Значна їх частина формується при вивченні фізики. Всі ці положення можна поділити на три групи:

     • Матеріальність світу.

     • Діалектика природи.

     • Діалектико-матеріалістичний характер пізнання природи.

     • Різні філософські положення вимагають різного підходу до їх вивчення.

     I група – матеріальність світу, зв’язок матерії і руху, простір і час. Ці поняття спочатку постулюються, а потім весь час на протязі навчання конкретизуються і уточнюються.

     II група – закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін в якісні, незнищуваність матерії, роль практики в пізнанні. Кожне з цих положень розкривається після того, як вивчено групу явищ.

     ІІІ група – пізнаваність світу, об’єктивність знань, взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ, матеріальна єдність світу і т.п. Ці положення формуються весь час. На них робиться наголос під час вивчення будь-яких явищ у процесі їх розгляду. Фізика відіграє важливу роль в житті суспільства, впливає на розвиток техніки, в той же час власний розвиток фізики знаходиться в прямій залежності від потреб суспільного виробництва, рівня розвитку техніки і від світогляду її творців.

     Отже, від того, на якому рівні буде сформовано світогляд особистості, залежить характер її дій, вчинків, мотивів, діяльності, поведінки. Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою. Еволюція системи освіти в цілому можлива за умови зміни соціально-економічної формації, науково-технічного прогресу, освітніх парадигм. Базовими в розвитку особистості є формування діалектико-матеріалі-стичного світогляду, наукового стилю мислення та логічного мислення. Діалектичний підхід до уроку та його аналізу включає таку важливу складову, як формування світогляду учнів за допомогою змісту навчальних предметів. При цьому йдеться про формування наукового світогляду як теоретичної системи узагальнених знань про світ і місце в ньому людини. Склад наукового світогляду, його компоненти беруть свій початок і зрозуміння його як узагальненої системи поглядів, переконань і ідеалів, у яких людина висловлює своє ставлення до навколишньої природи й соціального середовища. «Погляди виражають певну точку зору на суть найважливіших явищ природи, громадського життя, людського пізнання. Переконання – виший ступінь усвідомлення навколишнього світу, впевненість людини у правильності своїх поглядів» [4, с.231].

     Ю.Руденко  звертає увагу на формування в  учнів світоглядних уявлень, понять, ідей, яке здійснюється у процесі  вивчення основ наук. При цьому  уявлення розглядається як перехідна  форма від сприймання до абстрактного мислення: «Уявлення забезпечують правильне  орієнтування людини в навколишньому  середовищі; вони є чуттєвою опорою в процесі формування світоглядних понять, створюють основу для розв’язання  теоретичних і практичних пізнавальних завдань» [7, с.39].

     Щодо  формування світоглядних понять, учений пише: «Ефективними засобами формування в учнів понять є застосування ними певного світоглядного поняття  в контексті близьких, споріднених  за змістом або протилежних понять, виокремлення їх специфічних ознак, створення пізнавальних ситуацій, при розв’язанні яких поняття утворюються як результат самостійної розумової діяльності, творчого пошуку учнів» [7, с.44].

     Науковий  світогляд проявляється у поведінці  особистості школяра і визначається: а) оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій; б) готовністю боротися за свої ідеали, відстоювати свої погляди, переконання; в) проявом переконаності у щоденній поведінці і діяльності.

     Шляхами формування наукового світогляду є: