Вчення Платона про державу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Анотація.  Держава — основний і найважливіший інститут політичної системи суспільства. Держава здійснює управління системою громадських об'єднань і трудових колективів, державних організацій, що становлять політичну систему соціально-різного (класового) суспільства.

 Проблема  державного ладу була, є і буде однією із самих складних і суперечливих проблем, що стоять перед людством.

 Безліч людей  уже тисячі років намагаються  зрозуміти, якою держава повинна  бути "в ідеалі".

 Так проблема  державного, суспільного устрою переростає в проблему розуміння блага, людських цінностей і свободи особи. Ці питання і розглядав Платон в своїх працях.

 Платон піддав  різкій критиці суспільний та  державний устрій свого часу. Він пропонував збудувати таку державу, в якій пануватимуть справедливість та мудрість. Головними політологічними творами Платона є трактати «Держава», «Закони», «Політик» та «Крітій».

Він був ідеологом  афінської рабовласницької аристократії. Вільні громадяни повинні бути розподілені на правителів-філософів, стражів-воїнів та ремісників-виробників.

Платон одним  з перших звертається до характеристики політичних форм правління державою. Він вважав недосконалими формами  олігархію (владу небагатьох), тимократію (владу честолюбців), демократію (владу народу), називаючи останню головним лихом політики. Для Платона демократія – це влада посередності, яка неминуче призведе до тиранії більшості. Платон попереджав, що демократії, звичайно, короткочасні і натовп дуже швидко поступається владою на користь тирану.

Ключові слова: держава, тимократія, олігархія, демократія і тиранія, «Закони», суспільство, соціалізм, марксизм й комунізм, вчення про державу, ідеальна держава, політичні правові ідеї, утопія.

Актуальність теми полягає в тому, що держава завжди була головним інститутом політичної системи,  вона відіграє важливу роль в управлінні системою громадських об`єднань. Знання вчень Платона про державу в сьогоденні.

Мета: проаналізувати теорію держави Платона та визначити її особливості. Виявити сенс утопії.

Завдання:

1. Проаналізувати характеристику станів.
2. Визначити вчення про закони та форми держави.
3. Виявити соціальний сенс та вплив утопії Платона.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Концепція ідеального політичного  устрою у творі Платона «Держава»

1.1 Характеристика  суспільних станів у державі  Платона

Ряд авторів  вважають, що «причиною виникнення сумісного суспільного життя і держави Платон рахує наявність у людей природжених соціальних потреб, які кожний окремий індивід не може задовольнити власними зусиллями і тому потребує допомозі з боку інших індивідів». Таким чином, кожна людина привертає то одного, то іншого для задоволення тієї або іншої потреби. Випробовуючи потребу багато в чому, багато людей збираються воєдино, щоб мешкати спільно і надавати один одному допомогу: таке сумісне поселення і одержує у нас назву держави[6, 6с.]. Крім цього, держава створюється для того, щоб забезпечити його членам благополуччя і безпеку.

Різноманітності людських потреб в державі повинна  відповідати спеціалізація праці, бо тільки на її основі можна забезпечити високу якість і продуктивність [7, 71с.]. Цілі стани людей здійснюють в державі життєво необхідні для суспільства функції; цьому сприяють навики ремесла, витончені професійним навчанням і досвідом, помножені спадковою передачею, засвоєнням їх з дитинства у власній сім'ї і найближчому середовищі [8, 72с.]. Тому місто повинне складатися із землевласників, ремісників, купців, мореплавців, робочих, поетів, акторів, кухарів, вчителів, лікарів, і т.д. Платон упевнений, що краще працює той, хто володіє однією справою, до якої більш здібний, і займається тільки цим.

Всі здібності  людини належать державі, яка вільно розпоряджається ними на свій розсуд. На переконання Платона, держава  повинна також виконувати і етичні функції.

В діалозі “Держава”  Платон розглядає ідеальний державний  лад по аналогії з людською душею. Трьом початкам людської душі –  розумному, лютому і жадаючому –  аналогічні три основні початки  держави – нарадче, захисне і  ділове. Останнім же відповідають три стани – правителів-філософів, воїнів (вартою) і виробників (ремісників і землевласників).

Самовільний перехід  з низького стану у вищі є найбільшим злочином, бо кожна людина повинна  займатися тією справою, якій він  призначений від природи: Займатися своєю справою і не втручатися в чужі – це і є справедливість [9, 13с.]. Мудрість, є достоїнство правителів; мужність властива понад усе стану воїнів, що захищають суспільну безпеку; розсудливість убачається в підкоренні народного натовпу волі правителів і у взаємній згоді громадян; а справедливість – в тому, що не тільки згодні між собою громадяни, але і цілі стани їх строго виконують свої обов'язки і, таким чином, кожне з них все більш затверджується у властивому собі достоїнству.

Стану правителів Платон надає значно більше уваги, ніж двом іншим станам. На чолі держави, затверджував Платон, необхідно поставити філософів. Правителі повинні бути істинними філософами. Філософ повинен був володіти наступними якостями: мужність, розумність, розсудливість, великодушність, пам'ять, справедливість. Всі ці якості Платон називає одним словом – достоїнство. Крім того, необхідна також здатність охороняти закони і звичаї держави [10, 197с.]. Філософам ввіряється необмежена влада в державі, якою вони правлять, охороняючи закони і стежачи за громадянами від самого народження до смерті.

Варта держави  – дратівлива сторона людської душі, призначена для захисту прав і  виконання розпоряджень природи  розумної, повинні одержувати таке виховання і бути в такому ступені утвореним, щоб, покоряючись мудрим навіюванням уряду, легко могли охороняти суспільство і мужньо запобігати в ньому як зовнішнім, так і внутрішнім небезпекам. Вартою держави повинні бути люди одночасно і утворені, і досвідчені. Крім того, добра варта повинна відрізнятися тими ж властивостями, що і собаки: тонке чуття, швидкість і спритність, сила, хоробрість, гнівлива. Але, будучи гнівливі у відношенні до ворога, воїни повинні бути покірливі до співгромадян.

  Проект ідеальної держави передбачає введення для вартових спільності дружин і дітей. Жінки і чоловіки в «Державі» Платона зрівняні в їх правах і можливостях. Не підлога, а здібності, як і у чоловіків, визначає соціально-психологічне місце жінки в структурі суспільного життя. Між чоловіками і жінками є відмінності, але вони не мають відносин до політики.

 

1.2 Вчення  Платона про досконалі та недосконалі  форми держави

Як найкраща держава, по Платону, повинна: по-перше, володіти силою власній реорганізації і засобами її захисту, достатніми для заборони і віддзеркалення ворогів; по-друге, здійснити систематичне і достатнє постачання всіх членів суспільства необхідними для них матеріальними благами; по-третє, контролювати і направляти розвиток духовної діяльності і творчості [9, 14с.].

Між складом  характеру і формою державного пристрою він убачає пряму відповідність. Ідеальному типу Платон протиставляв негативний тип суспільного пристрою, в якому головним двигуном поведінки людей виявляються матеріальні турботи і стимули. Платон вважає, що всі існуючі держави належать до негативного типу. Негативний тип держави виступає, на думку Платона, в чотирьох можливих формах: як тимократія, олігархія, демократія і тиранія. «В негативних формах держави замість однодумності в наявності розбрат, замість справедливого розподілу обов'язків — насильство і насильне примушення, замість прагнення правителів і воїнів-вартових до вищої мети гуртожитку — прагнення до влади ради низької мети, замість зречення від матеріальних інтересів — пожадливість, гонитва за грошима[12, 46с.].

Державному аристократичному пристрою (тобто ідеальній державі) як правильному і доброму вигляду Платон протиставляє чотири помилкових. Тимократія – влада, заснована на пануванні честолюбців. В тимократії спочатку зберігалися риси досконалого ладу: тут правителі користуються шаною, воїни вільні від землеробського і ремісничих робіт і від всіх турбот матеріальних, трапези — загальні, процвітають вправи у військовому мистецтві і в гімнастиці. Олігархія — державний пристрій правління, якого ґрунтується на переписі і на оцінці майна, так що в ньому володарюють багаті, а бідні не мають участі в правлінні [12, 46с.]. В олігархічній державі не виконується основний закон життя суспільства, який, по Платону, полягає в тому, щоб кожний член суспільства «робив своє». Демократія — це влада і правління більшості, але правління в суспільстві, в якому протилежність між багатими і бідними загострюється сильніше, ніж при передуючому їй ладі. В демократії, як і в ідеальній державі, всі громадяни діляться на три класи, які знаходяться між собою у ворожнечі. Перший клас складають оратори і демагоги, псевдоучителі мудрості, яких Платон називає трутнями з жалом. Другий клас — багачі, представники помилкової помірності; це трутні без жала. Третій клас — бідняки робочі, постійно ворогуючі під впливом першого класу з другим, яких Платон уподібнює робочим бджолам. Демократія оп'яняється свободою в нерозбавленому вигляді і з неї зростає її продовження і протилежність — тиранія. Надмірна свобода звертається в надмірне рабство; це влада одного над всіма в суспільстві. Тиранія найгірший вид державного пристрою, де панують беззаконня, знищення більш менш видатних людей, постійні підозри у вольних думках і численні страти під надуманим приводом зрад, «очищення» держави від всіх тих, хто великодушний, розумний або багатий.

З порочних станів суспільства вихід Платон бачить в поверненні до початкового ладу — правлінню мудрих. Суб'єктом свободи і вищої досконалості опиняється біля Платона не окрема особа і навіть не клас, а все суспільство, вся держава в цілому. Платон приносить в жертву своїй державі людину, його щастя, його свободу і моральну досконалість. Накреслений проект якнайкращої організації держави і суспільства філософ вважає здійсненним тільки для греків: для інших народів він незастосовний через них ніби повної нездатності до пристрою розумного громадського порядку [4, 103с.].

 

Розділ 2. Питання держави і права в  діалозі Платона «Закони»

2.1 Вчення  про змішані формі держави

Створення утопічної  держави в «Законах» мислиться  як реальний процес підстави міста і його соціально-політичного організму. Для основи міста перш за все необхідно вибрати відповідну місцевість, причому найзручнішими для цього є внутрішні частини суші, видалені від моря.[1, 198с.] Кількість «народонаселення» повинна бути достатньо для захисту і не настільки велике, щоб утрудняти збереження порядку. Встановлена кількість громадян – 5040 чоловік – повинна завжди залишатися незмінною. Так, правителі вживають заходів, щоб ця кількість ніколи не збільшувалася і не зменшувалася, заохочуючи або здержуючи дітородіння; у разі надлишку населення, зайві виселяються в колонії.

Наділювання громадян землею передбачається таким чином, що ділянки  повинні бути по можливості рівними, тому там, де грунт гірше, вони повинні  бути великими, а де краще – меншими. В державі приватна власність соромиться всіма заходами. Платон не допускає і надмірного збільшення рухомого. Золото і срібло виганяють з держави, з метою усунення спонук до тяжб. У зв'язку з різним майновим положенням громадяни діляться на чотири класи, причому податі і почесті розподіляються якомога більш рівним чином усередині тих або інших класів; при цьому допускається з низького класу у вищий і навпаки згідно достатку. Політичним правами володіють тільки громадяни, основною справою яких є підтримка і дотримання загальнодержавного пристрою. Громадяни є рівноправними. Повноправні громадяни не займаються ні землеробством, ні торгівлею, ні ремеслами. Особи, зайняті фізичною працею, виключаються з числа громадян. Таким чином, громадяни живуть за рахунок праці рабів і ремісників. [2, 57с.]

Побут держави в «Законах»  пронизаний прагненням всюди насаджувати  однодумність і колективістські  початки. Хоча індивідуальна сім'я  і признається, проте вся справа виховання регламентована законами і знаходиться в руках численних посадовців. Жінки рівноправні з чоловіками, але на вищі посади в державі вони не допускаються. Їм відводиться особливі галузі управління - виховання, навчання, спостереження за браками і т.д.

В «Законах» Платон виступає за змішаний вид державного ладу, в якому поєднуються елементи двох основних форм держави – монархії і демократії. Правильна організація держави, згідно Платону, повинна поєднувати в собі обидва ці початки для досягнення помірності в питаннях політичної свободи і підкорення [5, 194с.].

Вище згадані міркування Платон використовує у ряді випадків при формуванні органів і посадовців, передбачаючи поєднання виборів з подальшим відсіваючим жеребкуванням. Вибори, вироблювані таким чином, займають середину між монархічним і демократичним пристроєм: державний пристрій взагалі повинен завжди дотримуватися середини. Організація державних властей в «Законах» Платона досить складна. Найвищим органом в державі є варта законів в числі 37 чоловік.

Також  передбачається обрання  безлічі підлеглих цивільних і військових посадовців: агорономів (охоронці порядку на ринках), астеномів (охоронців порядку в містах), евфинів (здійснюють перевірки), стратегів і ін. Судових інстанцій для цивільних справ повинне бути три: першу утворює третейський суд за призначенням сторін; місцеві суди, де судді повинні бути призначений по долі; третя інстанція – верховний суд, у виборі членів якого повинні брати участь всі сановники держави. Для злочинців, караних смертною стратою, встановлювався особливий суд, що складається з «вартових законів» і «членів поради»[3, 160с.]. Справи ж про злочини проти держави повинні бути на розгляді всього Народного збору.