Світоглядний вибір і реальний процес життя людини

 

 

 

 

 

 

 

 

Світоглядний  вибір і реальний процес життя  людини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Мабуть кожен з нас  задавався питаннями : "А навіщо я взагалі живу на цьому світі, навіщо небесна канцелярія направила  мене сюди, де моя мета?" . Кожен  знаходить для себе певні відповіді, підганяє під них свою поведінку  та діяльність. Ці відповіді змінюються в залежності від етапів, котрі  людина проходить у своєму розвитку. Від "рожевих окулярів" дитинства, коли ми вважаємо, що всі люди браття та все будується лише на засадах  добра справедливості та краси, ми переходимо до розуміння певних негативів цього  життя, певних прикрощів та нерозуміння  в сім'ї. Перше кохання наштовхує  нас на роздуми про сенс , призначення  та біль , що приносить це почуття. Ми прораховуєм всі свої помилки. Роблячи  висновки, набиваючи гулі, передивляючись свою поведінку, переоцінюючи відношення інших до нас ми живимо. Саме це, на мою думку,- і є життя. Життя  заради руху вперед, життя заради процесу  досягання короткострокових цілей, що в кінечному результаті закінчуються щастям. Жити треба так, щоб ти міг  в любу мить підняти голову до неба, заплющити очі та озирнувшись  назад сказати : "Я проживаю чікаве життя, і не повірите, але я вже  чогось досяг в цьому житті."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

     Вступ

1. Світогляд та світоглядний вибір
2. Реальний процес життя людини

Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Світогляд та світоглядний вибір

Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про  своє місце в світі та життєве  призначення. Світогляд є формою загального людського самовизначення.  Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Щоб мати чітку орієнтацію в світі людині не потрібні докази істинності знання про світ. Це вона отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями про світ, скільки оцінкою певних ситуацій.         Цінності – мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття.           Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру, тобто будь які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам. Цінності розділяють світ, надають йому смисловий лад і полегшують орієнтацію людини у світі.   Переконання – головний компонент світогляду, який характеризує його як форму самосвідомості. Це є суб’єктивний набуток людини, що несе в собі мотив ставлення людини до світу.         За Імануілом Кантом Існує 4 основні питання світогляду: 

• Що я можу знати?
• Що я повинен робити?
• На що я можу сподіватися?
• Що таке людина?

Філософія постає теоретичною  формою світогляду. Філософствувати  – означає не просто думати про  проблеми світогляду, а й усвідомлювати  їх необхідність та зв’язки. Філософія  спрямована на критичне осмислення та дослідження проблем світогляду, з метою підвищення ступенів достовірності  та надійності таких вирішень.

Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому  світ і ставлення людини до нього  відтворюються у чуттєво-емоційній  формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу  в цілому і до загальної позиції  людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей тощо. Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. На цьому етапі переважають різного типу знання, просторово-часові уявлення про світ, які об’єднуючись утворюють цілісний образ світу. Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності. Світорозуміння – абстрактне мислення + теоретичне пізнання.        Вибір — стадія волі, що має на увазі селекцію однієї з двох або більше альтернатив, інколи після періоду обмірковування.    Приклади простого вибору включають такі, як-от: рішення, чи вставати зранку, чи далі спати, та вибирання конкретного маршруту для подорожі. Складніші випадки — як наприклад, рішення, які стосуються того, що людина думає чи у що вірить, — включають вибір релігійної приналежності чи політичної партії.           Отже, яку роль відіграє світогляд у діяльності людей? По-перше, саме світогляд дає людині орієнтири для всієї її практичної і теоретичної діяльності, дозволяє їй сформулювати мету, яку вона має намір досягти в процесі своєї діяльності. Одна з найважливіших проблем - прийняти світ таким, який він є. По-друге, саме світогляд через свою філософську "серцевину" дає людям розуміння того, як досягти намічених орієнтирів і цілей, озброює людей методами пізнання і діяльності. Уподібнюючи метод ліхтаря, що освітлює дорогу подорожуючому, великий філософ минулого Р. Декарт говорив, що кульгавий з ліхтарем швидше досягне мети, ніж вершник, що блукає в темряві. По-третє, на підставі світоглядних ціннісних орієнтацій людини, своєї діяльності вона одержує можливість знаходити істинні цінності життя і культури, відрізняти дійсно важливе для діяльності людини з досягненням нею своїх цілей від того, що реального значення немає, носить помилковий чи ілюзорний характер. Саме у світогляді міститься розуміння людиною світу і тенденцій його розвитку, можливостей людини і змісту її діяльності, добра і зла, краси і неподобства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Реальний процес життя людини

Життя людини - це насамперед її становлення.      Як уже зазначалося, дитина не народжується особистістю, а саме стає нею. Процес формування людини від зародку до народження та від народження до зрілості називається її становленням. У процесі свого становлення людина стисло, прискорено проходить ті головні етапи фізичного й духовного розвитку, які вже пройшло людство.        Мета і межа людського становлення - досягнення зрілості, тобто такого стану, коли людина вже повністю сформувалася фізично й коли вона достатньо підготовлена для участі у суспільному та сімейному житті. Проте настання біологічної та соціальної зрілості, як правило, не збігаються.   Раніше, у зв'язку з відносною простотою суспільного життя й дією причин, що несприятливо впливали на людський організм (важка фізична праця, недоїдання, хвороби тощо), людина ставала соціальне підготовленою раніше, ніж досягала фізичної зрілості. Нині, навпаки, має місце прискорення фізичного розвитку дітей, людина біологічно дозріває значно швидше. Водночас ускладнення суспільного життя зумовлює те, що соціальне зрілою людина стає пізніше. Тому розрив між досягненням людиною своєї біологічної та соціальної зрілості дедалі більше зростає.      Після досягнення зрілості розвиток людини не припиняється. Проте якщо становлення - це період, коли людина розвивається в усіх відношеннях - і фізичному, і розумовому, і моральному, то розвиток у зрілому віці є цілеспрямованішим: кожна людина прагне певної досконалості переважно в якійсь одній галузі, пов'язаній, як правило, з її професією.    Необхідним моментом розвитку сучасної людини є підвищення нею освітнього рівня на різних етапах її життя. За сучасних темпів розвитку науки знання, здобуті людиною у школі або вузі, швидко "старіють". Тому людині доводиться постійно переучуватися або доучуватися. Якщо людина нехтує цим, то, ставши дорослою, вона немовби застигає у своєму розвитку, стає нездатною рухатися далі, швидко відстає від життя. Можливо, таким людям жити спокійніше. Проте самозаспокоєність, задоволення досягнутим, а тим більше самозадоволення у зрілому віці, не кажучи вже про молоді літа, - це ознака не проблеми, а хвороби, назва якої - омертвіння душі.    Звичайно, бувають хвилини, коли здається, що прагнути ще чогось - просто безглуздо. Проте не слід забувати, що життя людини - це також процес реалізації, здійснення її задумів і мрій. Про кожну людину судять у кінцевому підсумку за тим, що й скільки вона встигла зробити у своєму житті, як вона змогла реалізувати себе.         Раніше люди вірили у своє призначення. Вони вважали, що ще до народження кожній людині якимись незалежними від неї самої силами або істотами визначений той чи той життєвий шлях, який вона й повинна пройти. Зараз вважається, що кожній людині дані від природи певні задатки, й вона має їх розвинути, реалізувати на користь іншим людям і самій собі. В юності кожний про щось мріє, й реалізувати свій юнацький ідеал - це також самореалізація. Ми постійно користуємося в житті тим, що було створене для нас іншими людьми, тому й наш обов'язок - внести у цей світ щось нове, щось своє.             Щоправда, реалізувати своє життя й самого себе можна по-різному. Одним удається зробити дуже багато, ощаслививши при цьому тисячі людей. Інші ж присвячують усе своє життя кільком людям або навіть одній людині. Є люди, що все життя творять щось нове. А є й такі, які це нове зберігають, доносять його до інших людей. Кожний з них реалізує себе по-своєму, але праця кожного з них однаковою мірою необхідна й корисна людям. Самореалізація людини не може здійснюватися заради самої себе, вона обов'язково повинна мати якусь мету, тому важливим є не тільки те, що і як у своєму житті реалізовувати, а й заради чого.      Якщо мета самореалізації насамперед в інших або для інших - то це одне, й зовсім інше, коли ця мета замикається тільки на самому собі, на досягненні власного добробуту або задоволенні пихи та честолюбства. У першому випадку завжди знайдеш і друзів, і союзників, у другому ж - спроби самовираження зіткнуться з прагненнями інших людей. Згадаймо хоча б образи пушкінських Моцарта і Сальєрі. Обидва виражали себе у музиці. Але для Моцарта саме мистецтво, якому він служив, було найголовнішим, а для Сальєрі музика була лише засобом самоствердження. У результаті - трагічний фінал: головну перешкоду в досягненні своєї мети Сальєрі вбачає у самому існуванні більш талановитого, ніж він, Моцарта й отруює його.      Одначе злочин проти іншої людини не може бути не тільки метою, але навіть і засобом самореалізації, позаяк немає нічого вищого й ціннішого, ніж людське життя. Вчиняючи злочин проти іншого, людина вчиняє злочин і проти себе, бо для людини не може бути дорожчим ніщо інше, ніж така сама, як вона, істота - людина.           Лише у праці, у творчості людина по-справжньому може реалізувати саму себе. Й, мабуть, слід погодитися з думкою про те, що тільки той, хто жив для інших, а не для самого себе, може сказати, що прожив своє життя немарне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

З усього вище сказаного  хочу зробити висновок, що кожна  людина вибирає для себе пріоритети, цілі, та шляхи їх досягнення. Але  до усього вище сказаного добавляю, що крім усіх характеристик, найважливішою  є оптимізм. Хтось з великих  людей сказав : "Щастя приходить  до щасливих, а нещастя та біда до песимістів". Помітьмо, що людина яка  постійно скиглить. Навіть на біологічному рівні не може зосередитися, бо не лише думки та ідеї направлені не в те русло, а й кров втрачає багато необхідних складових.    Людина постійно стикається з необхідністю вибору між різними альтернативами. Їй доводиться здійснювати пошук оптимальних варіантів поведінки. Людство заплуталося в нескінченних дискусіях з найрізноманітніших питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Юрій М.Ф. Людина і світ. К., 2006
2. Губерський Л.Б. Людина і світ. Підручник / Л.Б. Губерський, В.Г. Кремень, А.О. Приятельчук. - К.: Т-во "Знання", 2001
3. Людина і світ: підруч. Для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: (рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень) / Т.В. Бакка, Л.В.Марголіна, Т.В. Мелещенко. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2012. – 240с.: іл.
4. Косенчук О.Л. Людина і світ. 11 клас. – 2011.
5. Философский фундаментализм и выбор мировоззрения // http://www.proza.ru/2009/09/24/254
6. Вибір // http://uk.wikipedia.org/wiki/Вибір
7. Світогляд // http://djerelo.com/philosophy/84-liuduna-i-svit-kremen/5313-55-ponyattya-svіtoglyady
8. Світогляд людини та філософія // http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosoftema1fil.pdf
9. Життя як становлення і розвиток людини // http://referat.repetitor.ua/Життя_як_становлення_і_розвиток_людини