Специфіка та рівні наукового пізнання

Специфіка та рівні наукового пізнання

Специфіка наукового  пізнання полягає в тому , що наукове  пізнання відрізняється від інших  видів пізнання такими характеристиками:

а) За предметом. Предметом науки  є не всі безконечно різноманітні зв'язки і явища світу, а лише істотні, необхідні, загальні, повторювані зв'язки - закони. Вчений серед раптовостей шукає необхідність, в одиничних, конкретних фактах - загальне.

б) За методом. У науці розробляються  спеціальні способи і прийоми  пізнання - методи. В системі науки розробляються дисципліни, що спеціально займаються вивченням методів пізнання: методологія, логіка, історія науки, лінгвістика, інформатика і ін.

в) За мовою. Наука створює і користується специфічною мовою. Мова - система  знаків, що служить засобом людського спілкування, мислення і вираження. Мова є специфічним засобом передачі інформації.

д) За суб'єктом. Наукова діяльність припускає особливу підготовку суб'єкта. Вчений повинен мати певні якості: широку ерудицію;  глибокі знання у своїй сфері; вміння користуватися науковими методами;  творчі здатності; сильну волю.

У науковому пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний. Вони відрізняються: глибиною, повнотою, всебічністю осягнення об'єкта; цілями, методами досягнення та способами вираження знань; ступенем значимості в них чуттєвого та раціонального моментів. 

Емпіричний – це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду, підданого.

На емпіричному рівні  наукового пізнання об'єкт відображається з боку його зовнішніх зв'язків і проявів, які доступні, в основному, живому спогляданню. Логічною формою вираження знання емпіричного рівня є система суджень та умовиводів, за допомогою яких формулюються закони, що відображають взаємозв'язки та взаємодії явищ дійсності в їхній безпосередній даності. На емпіричному рівні основний зміст знання одержується, як правило, з безпосереднього досвіду, з наукового експерименту. На цьому рівні дуже важко, а іноді й неможливо визначити ступінь загальності та застосованості одержаного знання.

Емпіричні форми: факт, гіпотеза, проблема концепція; емпіричні  закони, емпіричні поняття.деякий раціональній обробці, тобто сформульованого певною мовою.

Теоретичний рівень – це пояснення підстав відтворення. На теоретичному – створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки більш високого рівня, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності.

На теоретичному рівні  наукового пізнання об'єкт відображається з боку його внутрішніх зв'язків  та закономірностей, які осягаються шляхом раціональної обробки даних  емпіричного пізнання, а суб'єкт за допомогою мислення виходить за межі того, що дається в безпосередньому досвіді, і здійснює перехід до нового знання, не звертаючись до чуттєвого досвіду. Абстрактне мислення є тут не лише формою вираження результатів пізнавальної діяльності, а й засобом одержання нового знання. На теоретичному рівні суб'єкт користується абстракціями більш високого рівня, ніж на емпіричному. Він здійснює сходження від емпіричних об'єктів до ідеалізованих, широко застосовує поняття, які не мають емпіричних корелятів. Теоретичний рівень наукового пізнання здійснюється на ширшому, багатоманітнішому та складнішому емпіричному фундаменті, ніж звичайне емпіричне дослідження, засновується на перегляді, переосмисленні та розвитку попередніх теорій, що є однією з найважливіших його особливостей.

 
Теоретичні форми: наукова картина  світу, теорія, система законів, теоретичні поняття, ідея;