Шарль-Луї Монтеск'є

Шарль-Луї  Монтеск'є

Найвидатнішими діячами французького Просвітництва були Вольтер, Ш. Монтеск'є, Ж. -Ж. Руссо, Д. Дідро, П. Гольбах, К. Гельвецій. Найбільш завершені політичні вчення створили Ш. Монтеск'є і Ж. -Ж. Руссо. 

Шарль-Луї Монтеск'є (1689-1755) - відомий філософ, історик і письменник. Його філософські й політичні погляди викладено у праці "Про дух законів" (1748). Ш. Монтеск'є був виразником інтересів буржуазії у її боротьбі проти феодалізму й політичного абсолютизму. 

Автор доводив, що виникнення держави і права, багатоманітність законів та установ є результатом дії об'єктивних чинників і закономірностей, які складають "дух законів". 

До таких чинників належать насамперед географічні:

• клімат;
• величина території;
• рельєф місцевості;
• ґрунт.

 

Спекотний клімат сприяє встановленню деспотичного правління, холодний - породжує прагнення людей до свободи; у гірській місцевості живуть волелюбні народи, на великих рівнинах - схильні до підкорення чужій волі тощо. 

До утворення  суспільства й держави люди жили за природними законами, до яких належать:

• рівність;
• прагнення до миру;
• добування їжі;
• бажання жити спільно та ін.

 

Людина за своєю  природою не агресивна і властолюбна, а слабка й боязка істота, що прагне до рівності й миру з іншими. Слабкість  людей штовхає їх до об'єднання в суспільство, в якому вони набувають сили, але втрачають рівність і мир. Війни спонукають людей до встановлення позитивних законів, до яких належать:

міжнародне право (визначає відносини між народами);

політичне право (визначає відносини між правителями і підданими);

цивільне право (регулює відносини між громадянами). 

Потреба людей  у спільних законах зумовлює необхідність утворення держави. 

Позитивні закони мають відповідати:

• природі;
• формі правління;
• географічним чинникам;
• способу життя населення;
• чисельності;
• звичаям.

 

Вирішальний вплив  на закони справляють природа і форма  державного правління. Характер форми  правління визначається в залежності від кількості тих, хто здійснює владу:

• республіку (верховна влада перебуває в руках усього народу (демократія) або його частини (аристократія)
• монархію (правління однієї особи, здійснюване на основі законів)
• деспотію (все визначається волею та свавіллям однієї особи поза всілякими законами і правилами).

 

Для характеристики кожної форми правління вводяться поняття "принцип правління" (те, що примушує державу діяти). У республіці таким принципом є доброчесність, у монархії - честь, в деспотії - страх. 

Проблема співвідношення закону і свободи. Суть політичної свободи  полягає в тому, щоб робити не те, що хочеш, а те, що дозволяють закони. Звідси його знаменитий вислів: "Свобода дає право робити все, що дозволено законами". Мислитель наголошував, що політична свобода можлива лише за поміркованих форм правління. Державою, в якій найповніше здійснюється політична свобода, є монархія. Політичним ідеалом Монтеск'є була англійська конституційна монархія. 

Монтеск'є наголошував, що й за поміркованого правління  політична свобода може бути лише там, де виключена можливість зловживання  владою; для цього в державі необхідно здійснити поділ влади на:

• законодавчу;
• виконавчу;
• судову.

 

Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження її в одних руках  і зловживання нею (різні влади  повинні стримувати одна одну). Визначальною в системі поділу є законодавча влада. Ідея поділу державної влади є однією з головних не лише у вченні Ш. Монтеск'є, а й у політичній науці в цілому.

     Шарль Монтеск'є - один з ініціаторів історико-порівняльного  вивчення суспільства і держави. Закономірності суспільного життя  розкриває через поняття спільного духу нації. Закони, суть необхідні відносини, що випливають з природи речей, все, що існує, має свої закони. Закономірність панує і в сфері суспільних відносин. Як філософ, правознавець, активний сподвижник Дідро і д'Аламбера, Шарль Монтеск'є виступає проти релігійного фанатизму, критикує теологічне розуміння історії Августіна і Фоми Аквінського, обґрунтовує закономірності розвитку природи і людської історії, підкреслює взаємозв'язок між природним і соціальним, вірить в майбутнє: настане епоха надій і сподівань, віра в торжество свободи, рівності, братерства та ін. Політичні погляди Шарля Монтеск'є сповнені суперечностей і компромісів. Але він завжди нещадно викривав феодалізм і проголошував принципи соціальної справедливості, рівності, свободи, гуманності.

       Обґрунтовування ідеала свободи  Шарль Монтеск'є зв'язував з  існуючими формами держави: республіка (демократія і аристократія), монархія  і деспотія. Кожний тип правління держави має власний принцип, що характеризує державну владу. Республіка-держава, де влада належить або народу (демократія) або частині його (аристократія). Монархія - це одноосібне правління, що опирається на закон; її принципом є честь. Деспотія, на відміну від монархії - одноособове правління, основане на беззаконні і свавіллі, тримається на страсі. Шарль Монтеск'є виділяє в державі законодавчу, виконавчу і судову владу. Зосередження всієї повноти влади в руках однієї особи, установи або соціальної спільності людей неминуче веде до зловживання і свавілля. Розмежування компетенції поділу влади передбачає надання різним гілкам влади спеціальних повноважень з тим, щоб вони обмежували і стримували одна одну, і встановлюється такий порядок, що «одна влада зупиняє другу», реалізація принципу поділу влади раціональна в Англії, де законодавча влада належить парламенту, виконавча - королю, а судова - присяжним. Вчення Шарля Монтеск'є про поділ влади мало значну новизну в порівнянні з попередніми концепціями. По-перше, поєднувалось ліберальне розуміння свободи з ідеєю конституційного закріплення механізму поділу влади. Свобода встановлюється лише законами і навіть законами основними. По-друге, у склад влади, що належить розмежуванню включались судові органи. Обґрунтування парламентаризму, як системи управління, основане на розмежуванні законодавчих і виконавчих повноважень, доповнене принципом незалежності суддів. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову - класична формула буржуазного конституціоналізму.

  Політичні вчення французьких матеріалістів стали кроком у порівнянні з ідеями Монтеск'є. Проголошена ними ідея інтересу] обумовленості характеру людини суспільними і соціальними умовами і,| насамперед, політикою, а також рівність людини, її вроджене прагнення до добра та ін. мали прогресивне значення.

«Справедливість вічна й аж ніяк не залежить від людських законів», — зазначав Шарль Луї де Секонда, барон де Ла Бред і де Монтеск’є (1689—1755), французький філософ-просвітитель, письменник, історик і правознавець. Він увійшов в історію як блискучий публіцист, що зумів втілити, власне, науковий трактат «Про Дух Законів» (1748) у легкозрозумілу читачеві художню форму. Багатомірна подорож епохами та континентами давала і продовжує давати чудову поживу для роздумів.

 

Особисті  враження Монтеск’є перемежовуються  з блискучою ерудицією — відчуваються його надзвичайно широкі знання в царинах історії, права, філософії; з їх допомогою документально підтверджуються постулати стрункої теорії. Цікаво, що підкреслено незалежна позиція автора залучала до лав його шанувальників таких різних людей, як російська імператриця Катерина II, французькі революціонери-якобинці або ж прусський король Фрідріх II Великий.

 

Монтеск’є терпіти не міг марудної форми  викладу. Його «Перські листи» (1721), які  принесли автору всесвітню славу, стали  взірцем для французької літератури, що розвивалася. Енергійність стилю, лаконізм, дотепність і сатиричний дар — фірмовий стиль Монтеск’є. Герої книги — іноземці (Узбек і перс Рікі) при дворі французького короля — озвучили авторську критику абсолютистської політичної системи. У «Листах», із яких складається роман, перед нами постають дворяни («дворянство дають лише за сидіння у кріслі»), «вершки» аристократії («великий аристократ — це людина, яка лицезріє короля, розмовляє з його міністрами, а також має предків, борги та пенсії») . Монтеск’є впевнений: «справедливість вічна й аж ніяк не залежить від людських законів».

 

Та все  ж головною працею всього життя мислителя  стала книга «Про Дух Законів», яка вийшла мізерним накладом у Женеві. Автор підкреслює важливість верховенства права, але лише за умови поділу влади, щоб її гілки «могли взаємно стримувати одна одну». Монтеск’є розробив теорію «поділу влади», яка справила величезний вплив на розвиток конституційної думки. Мета роботи — забезпечення політичної свободи, гарантія убезпечення громадян від сваволі та зловживання влади. «В кожній державі є три гілки влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, та влада виконавча, що відає питаннями права цивільного», — зазначає Монтеск’є. Мислитель розробив систему взаємного стримування гілок влади. Але, на відміну від англійця Джона Локка, свого предтечі, він виступив проти ідеї верховенства законодавчої влади. Монтеск’є мріє про той час, коли судова влада стане справді незалежною у своїх рішеннях та вироках, щоб останні «завжди були лише точним застосуванням закону».

 

Вже виходячи з українських реалій, ми бачимо втілення мрії французького енциклопедиста, коли завдяки поділу влади Верховний  суд України призупинив і скасував рішення, які освятили сваволю, у нашому випадку — ЦВК України. Втілення ідей Монтеск’є ми бачимо і в Конституції США. Один із її «батьків», Джеймс Медісон, який назвав великого француза «оракулом», фактично дослівно його цитує: «Зосередження всієї влади, законодавчої, виконавчої і судової, в одних і тих самих руках: або одного, або кількох, або всіх на будь-якій підставі, справді призводить до появи тиранії». Так чи інакше вплив Монтеск’є відчувається буквально у всіх конституціях і на всіх континентах.

 

Багато дослідників вважають ідеї Монтеск’є застарілими. З цим важко погодитися. Ось його характеристика монархічного правління (тоталітарний варіант): «…якщо в державі немає нічого, крім мінливої і примхливої волі одного, то в ній не може бути нічого сталого, а отже, не може бути й ніякого основного закону». Вражає і нині лаконізм мислителя, який дав таку характеристику трьом способам правління: «Як для республіки потрібна чеснота, а для монархії честь, так для деспотичного уряду потрібен страх. Чесноти він не потребує, а честь була б для нього небезпечною».

 

Відносини законодавчої і виконавчої гілок  влади за Монтеск’є найбільш об’ємно  подані у главі VI (XI книга) «Про державний устрій Англії». Мислитель попереджає про спокусу бути «вищою інстанцією»: «Якщо у вільній державі законодавча влада не повинна мати права зупиняти владу виконавчу, то вона має право і повинна розглядати, яким чином приводяться до виконання створені нею закони». Злагодженість дій законодавчої і виконавчої гілок влади залежить від багатьох чинників. У Монтеск’є є чимало блискучих формул, які й донині не втратили свого значення. Одна з них: «Оскільки виконавча влада бере участь у законодавстві лише з допомогою свого права скасування, вона не повинна входити до самого обговорення справ. Немає навіть необхідності, щоб вона вносила свої пропозиції; адже вона завжди має можливість не схвалити висновку законодавчої влади і тому може заперечити будь-яке рішення, що було ухвалене щодо небажаної для неї пропозиції».

 

Головна книга життя Монтеск’є стала фактом історії. Зовсім не факт, що її прочитали бодай кілька відсотків жителів планети. Цікава книга. Насамкінець кілька блискучих афоризмів від Шарля Луї:

 

Людським  законам властиво від природи  підпорядковуватися всім видозмінним  обставинам дійсності.

 

Народ призначив правителя в силу договору, і цей договір має виконуватися; правитель представляє народ  лише так, як цього бажає народ.

 

Закони  — це павутиння: великі мухи крізь  нього прориваються, а дрібні —  застряють.

 

Закони  повинні мати для всіх однаковий смисл.

ТЕОРІЯ  ІДЕАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА  В ТВОРЧОСТІ Ш.Л. МОНТЕСК’Є

ХВОРОСТЯНА  Ю.В.

 

Шарль Луї Монтеск'є - французький юрист, політичний мислитель, письменник, основоположник буржуазного лібералізму.

 

Свої  соціально-філософські погляди Монтеск'є  виклав у філософсько - епістолярному романі «Перські листи», що вийшов друком анонімно 1721 р. в Нідерландах. У творі в гостросатиричній формі зображено політику та порядки Франції. Незважаючи на заборону, книга витримала 8 видань у перший же рік. Після визнання Монтеск'є свого авторства до нього прийшла літературна слава, а разом з нею - і репутація вільнодумця. Монтеск'є переїхав до Парижа, де став активним членом клубу «Антресоль», головним завданням якого було вивчення політичних наук. Протягом свого життя політичний діяч відвідав Англію, Австрію, Італію, Нідерланди, Швейцарію з метою вивчення звичаїв, законодавства і політичних установ цих країн. Повернувшись на Батьківщину Монтеск'є працює над соціально філософським трактатом «Про дух законів», який вийшов у 1748 році. У цій праці Монтеск'є ставив завдання збагнути причини існування різних форм суспільства, і водночас з'ясувати певну необхідність природного характеру [2, с. 24]. Він намагався пояснити суспільство як певну цілісність і відмовлявся від поверхового погляду на нього. Проблеми форм правління Монтеск'є вирішував у тісному зв'язку з теорією факторів суспільного розвитку. Поте він зазначав, що моральні і фізичні фактори в їх сукупності безпосередньо впливають на природу і принципи різних форм правління. Особливого значення Монтеск'є надавав географічним факторам. Будучи одним з основоположників географічного напрямку в соціології, він підкреслював, разом з тим, роль суспільного середовища, яке збігається у нього з поняттям політичного ладу і законодавства [1, с. 63]. Проте вирок сучасників щодо цього твору був неоднозначним. Одні були захоплені та порівнювали Монтеск'є з Ньютоном, вважаючи, що той відкрив закони, за якими існує світ духовності. Інші дотримувались думки, що книга є поверхневою і необдуманою. Нині його називають Колумбом, який шукав мораль, а знайшов соціологію. Завдяки цим працям автор не лише суттєво вплинув на французьку філософію, а й створив вічну пам'ять для нащадків.