Поняття світогляду та його структури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“ Поняття світогляду та його структури “

 

 

 

 

Виконала: Бубела Софія

Група: Ін 06 – 10 – 10 Б1Пс (4,6 з)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2011

План.

1. Вступ.
2. Філософія і світогляд.

1.Вступ.

Для людської цивілізації  завжди були і будуть актуальними  проблеми, пов’язані з світоглядною орієнтацією людини, з осмисленням  нею свого місця і ролі в  суспільстві, а також з відповідальністю за власні вчинки, за правильний вибір  форм та напрямків власної діяльності. І тут чи не найголовніша роль належить філософії. Саме вона постійно розгортає  велику і плідну критично-рефлексійну  роботу, інтелектуальні роздуми над  глибинними цінностями людського життя, над конкретним історичним призначенням людини, над раціональністю її дій, мораллю, способом ставлення до світу.

Динамічні процеси сучасного  суперечливого світу ставлять кожну  людину в складні умови соціального  життя. Зростаюча напруга, пов’язана  зі зміною ціннісних орієнтацій, необхідність пошуку і швидкого знаходження рішень, стресові ситуації – все це проблеми людського буття, збереження і розвитку особистості, її внутрішнього світу, світоглядної культури.

У сучасних умовах світоглядні  уявлення і переконання молоді формуються у контексті переоцінки нашого історичного  минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні  аспекти суспільного життя. Щоб  не блукати у лабіринтах нових  суспільних процесів, правильно зорієнтуватись, збагнути смисл свого існування, людині, особливо молодій, потрібна духовна  вісь, якою є філософсько-світоглядна  культура.

Філософія завжди перебуває  в “опозиції” до емпіричної соціальної дійсності, бачить недосконалість світу  повсякденної реальності, суспільних відносин, руйнує усталені стереотипи, шукає шляхи гармонізації людини і навколишнього світу.

Сучасна філософія є узагальненою філософською думкою людства, що ґрунтується  на теоретичних надбаннях, здобутих у лоні кожної національної філософії. Ідейною основою сучасної філософії  є загальнолюдські пріоритети і  цінності. Тому вивчення філософії  є однією з головних передумов  входження кожної молодої людини у загальнокультурний світовий контекст.

Філософи у всі часи і епохи брали на себе унікальне  завдання: прояснити смисл людського  буття, відповісти на питання, що таке щастя, добро, а також правильно  зорієнтувати людину, як їй повніше  і глибше реалізувати свій духовно-інтелектуальний  потенціал. Крім того, філософи намагалися вирішити ще одне, не менш суттєве завдання: вивести людину зі сфери земного, буденного у світ вищий, духовний для того, щоб там вона могла  віднайти істинні цінності, ідеали й збагнути, як їй жити і діяти.

2. Філософія і світогляд

Існування людини у навколишньому  світі, природі і суспільстві  є способом реального утвердження  її сутнісних ознак, можливостей, котрі  реалізуються як через її практичну діяльність, так і в процесі духовного виробництва. Саме на цій основі у людини виникає, тільки їй притаманне, специфічне духовне осмислення і переживання існуючого світу речей і предметів, суспільного середовища у формі відчуттів, сприймань, уявлень, емоцій, котрі формують відповідне світовідчуття, світосприймання і світорозуміння. У своєму узагальнюючому вигляді всі вони формують єдине цілісне утворення, яке називається світоглядом.

Світогляд є насамперед способом тлумачення, інтерпретації феномену буття і водночас формою його духовного  засвоєння та розуміння, а тому в  ньому реально фіксуються знання та уявлення людини про світ, а також  її власне індивідуальне та суспільне  буття.

У процесі формування світогляду формується індивідуальність людини, її переконання та життєва позиція. Світогляд – результат і наслідок виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку, освіти і самоосвіти.

Світогляд – форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює, оцінює світ, визначає своє місце у ньому. Це система принципів, знань, ідеалів, цінностей, надій, вірувань, поглядів на сенс та мету життя, які визначають індивіда або соціального суб’єкта та органічно вплітаються в його вчинки та норми мислення.

Світогляд – інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. У структурному плані прийнято виділяти у ньому такі підсистеми або рівні: світовідчуття, світосприйняття, світоспоглядання, світорозуміння та світобачення.

Структуру світогляду визначають:

- досвід (індивідуальний, сімейний, груповий, національний, клановий, суспільний, загальнолюдський), на основі якого  формується світовідчуття – основа  світогляду;

- знання (досвідні, емпіричні  та теоретичні), на основі яких  формується світорозуміння;

- мета, яка усвідомлюється  через універсальні форми діяльності, такі як: нужда – потреба –  інтерес – мета – засоби  – результати – наслідки. На  її основі формується світоспоглядання;

- цінності (щастя, любов,  істина, добро, краса, свобода  тощо), на основі яких формуються  переконання, ідеали людини та  складається її світосприйняття;

- принципи (монізм, плюралізм,  скептицизм, догматизм), на основі  яких складаються основні способи  світобачення.

Інтерактивний характер світогляду передбачає його структурну складність, наявність різноманітних шарів  і рівнів. За критерієм загальності  виділяються такі рівні світогляду: індивідуальний, груповий (професійний, національний, класовий), загальнолюдський світогляд. За ступенем історичного  розвитку – античний, середньовічний, ренесансний, новочасний і т. ін. За ступенем теоретичної “зрілості” – стихійно-повсякденний і теоретичний світогляд.

Світогляд за своєю суттю  є цілісним сприйняттям людиною  структури буття, узагальнюючим  осмисленням сенсу та мети людського  життя, віднайденням людиною головних і значимих ціннісних орієнтирів. Саме на цій основі відповідно і  формується лінія людської життєдіяльності, поведінки, способи і принципи пізнання світу, переконання та ідеали. За таких  умов якісний рівень світогляду особистості  стає виміром її духовної та інтелектуальної  зрілості, внутрішнього багатства, освіченості, а також соціальної активності, гуманізму, доброти, моральної чистоти.

Факт наявності у людини певного світогляду є виявом вищої  форми її самосвідомості як духовно-соціального  суб’єкта історії, котрий має можливість не лише орієнтуватись у природній  та соціальній діяльності, але й  свідомо регулювати та контролювати свою діяльність. Перед кожною людиною  постійно виникають питання: що робити? куди йти? у чому сенс життя? І тут  світоглядна позиція людини, її світоглядні  орієнтири стають передумовою віднайдення  правильної відповіді на поставлені питання, а також івизначальним  фактором успішної практичної реалізації світоглядних установок, їх втілення у  життя. Отже, світогляд людини є для  неї тією своєрідною духовною призмою, через яку вона пропускає, переломлює свої інтелектуально-духовні запити, осмислює і переживає все існуюче  і у такий спосіб реалізує власну людську сутність.

Будучи за змістом і  формою синкретичним духовним утворенням, світогляд включає у себе найрізноманітніший пізнавальний матеріал, котрий нагромаджують  як природничі, так і гуманітарні  науки, а також обширний пласт  осмисленого людського життєво-буденного  досвіду та релігійних переживань.

Історично першими формами  світогляду були міфологія та релігія, що сформувались на ранніх етапах людської цивілізації.

Найдавнішою формою світогляду вважається міфологія, яка була ровесницею людської історії. Міфологія (від грец. mifos – оповідь і logos – слово, поняття, вчення) – форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний  для ранніх стадій суспільного розвитку. Міф об’єднав у собі початки знань, релігійних вірувань, різних видів  мистецтва, філософії. Лише у пізніші  часи ці елементи отримали самостійне життя і розвиток. Міф був єдиною універсальною синкретичною формою свідомості. Він відображав світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння тієї епохи, в яку створювався. Міфи існували у всіх народів світу. У  міфологічній свідомості закріплені поетичне багатство та мудрість народів.