Питер Брейгель

Пі́тер Бре́йгель-старший, відомий іще як «Мужицький» (нід. Pieter Bruegel de Oude, МФА: [ˈpitər ˈbrø:ɣəl]; близько 1525 — 9 вересня 1569) — (фламандський) живописець та графік, найвідоміший і найзначніший із носіїв родинного прізвища пензлярів. Майстер пейзажу та жанрових сцен.

Творчість

Брейгель був одним  з основоположників фламандського  і голландського реалістичного  мистецтва. В своїй творчості  гостро критикував вади сучасного йому суспільства, обстоюючи народно-демократичний  ідеал справедливості. Вивчаючи спадщину Босха, Брейгель шукав шлях до народної, національної художньої мови. Джерелом його натхнення стають фольклор, народні звичаї. З них запозичив Брейгель і алегоричну, гротескну, а часто і фантастичну форму, в якій виявлялася мудрість народу доби пізнього середньовіччя (серія гравюр «Пороки» та «Доброчесності», картина «Прислів'я»). Проте живе спостереження в творах Брейгель бере верх над елементами фантастики («Бій посту і масляниці», «Дитячі ігри», «Селянський танок»).

Пізніше критика художника  стає менш прихованою і гострішою («Жирна та пісна кухні» тощо) і водночас поглиблюється розуміння могутніх сил народу. У відомій серії  «Місяці року» Брейгель розкриває  величну красу рідного краю, оспівуючи  звичаї, життя і побут людей  непривілейованих верств. В картинах «Селянське весілля» та «Селянський  танок», пройнятих народним гумором, художник утверджує естетичну цінність образу простої людини, підкреслюючи незламну життєву силу народу. Разом  з тим Брейгель бачив і трагічні сторони життя. В «Перепису в  Віфлеємі» та «Віфлеємському винищенні  немовлят», прикриваючись релігійною темою, Брейгель показує знущання загарбників-іспанців; в картинах «Каліки», «Сліпі» та «Сорока на шибениці» присутній  гіркий роздум над трагічними подіями  сьогодення , народною долею в скрутних умовах господарювання чужинців на рідній землі.

Переборюючи середньовічне  світосприйняття й умовності  художцьої мови, Брейгель досягає художнього узагальнення і закладає основи розвитку реалістичного жанрового та пейзажного живопису нових часів, особливо в мистецтві Фландрії та Голландії 17 ст.

«Шлях на Голгофу», 1564, Музей історії  мистецтв, Відень

«Тріумф смерті», 1562, Прадо (музей), Мадрид

«Навернення Савла в апостола Павла», 1567, Музей історії мистецтв, Відень

«Перепис у Віфлеємі», 1566, Королівські  музеї витончених мистецтв (Брюссель)

«Побиття немовлят» 1566, Музей історії  мистецтв, Відень

«Морський бій у гавані Неаполя» 1558—1562, Галерея Доріа Памфілі, Рим

«На шляху до Єгипта», 1563, Інститут Курто, Лондон

«Падіння Ікару», 1558, Королівські  музеї витончених мистецтв (Брюссель)

«Падіння бунтівних ангелів», 1562, Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)

«Зведення Вавилонської вежі», 1563, Музей  історії мистецтв, Відень

 Зимовий пейзаж з птахами  та ковзанярами.

«Вавілонська вежа» ( мала ), Музей Бойманс ван Бенінген, Роттердам

«Держава ледарів», 1567, Стара Пінакотека, Мюнхен

« Селянське весілля», 1568, Музей  історії мистецтв, Відень

«Притча про сліпих», 1568, Музей Каподімонте, Неаполь

«Поклоніння волхвів», 1564, Національна  галерея (Лондон)

«Христос та жінка, викрита в  прилюбодії», 1565