Образ Робінзона крізь призму філософії Джона Локка

3. Образ Робінзона крізь призму філософії Джона Локка

Роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» - найхарактерніший твір просвітницького раціоналізму (за Шалагіновим) в Англії. В образі головного героя відбилися уявлення про людину, суголосні з філософією Джона Локка. Опинившись на безлюдному острові, герой сприймає довколишню реальність як закономірну даність, розумну і непорушну у своїй основі; а своє завдання бачить у тому, щоб інтегруватися в цю даність на правах її окремого, але закономірного елемента. Природа - це втілення універсального розуму, з яким людина мусить узгодити свій індивідуальний розум. Робінзон вижив тому, що підкорив увесь свій новий спосіб життя і мислення об'єктивному, раціональному в своїй основі порядку. Він пізнав справжні причини і наслідки і навчився використовувати їх для себе. Робінзон навчився долати в собі владу афектів і довіряти не почуттям, а здорового глузду. Врешті-решт домігся, щоб результат його зусиль завжди відповідав намірам і меті.

Відносини героя з довкіллям будуються за принципом запитання-відповідь. Спочатку довкілля ставить перед ним проблему. Так, Робінзон знаходить на морському піску відбиток ступні, бачить біля житла кущик пшениці. Після ретельного обмірковування ситуації він доходить правильного висновку, відповідно до якого розробляє план подальших дій. Якщо відбиток належить не йому - значить на острові є інші люди, тому йому потрібно дбати про безпеку тощо. Він логічно висновує, що краще не відстрілювати кіз, а розводити їх. Шедевром раціонального мислення можна вважати спосіб, в який він забирає з розбитого корабля усі речі, що залишилися там після аварії.

Отже, в образі Робінзона відображена думка Джона Локка про те, що розум, спираючись на сигнали органів чуття, спроможний встановити справжню причину і передбачити необхідний наслідок, а людина спроможна діяти адекватно реальності. Сама ж реальність стає доступною і прозорою для осягнення.

4. Раціональний практицизм і релігійність в характері Робінзона

Багато відомих дослідників, а зокрема Д.Урнов, наголошували на тому, що в характері Робінзона поєднуються два начала: практично-раціональне та релігійно-філософське. Вважають, що у будь-яку хвилину головний герой може перетворитися із ремісника в проповідника. Разом з тим він здатний поєднати висновки здорового глузду з сентенціями Святого Письма і водночас релігійне замилування ніколи не затьмарює розум головного героя, його здатність аналізувати на основі попереднього досвіду. Наприклад,побачивши біля свого житла колосся рису та ячменю, він приписує їх появу диву, але незабаром здогадується, що сам же і був «чудотворцем», витрусивши потерть з мішків, знайдених на кораблі.

Перед нами дійсно практично-розсудлива людина, адже навіть дружні почуття він не може інакше висловити, як тільки в грошовій вартості. Після повернення з острова, задумавши обзавестися сім'єю, Робінзон «небезвигодно одружився», а коли через кілька років овдовів і знову пустився в плавання, залишив своїх дітей і майно на піклування чесної сусідки, не забувши з неї взяти розписку. Дефо-просвітитель робить Робінзона настільки розумним, що той навіть у хвилину небезпеки не розраховує на допомогу зверху. Однак це не заважає йому молитися Богу і перечитувати на дозвіллі Біблію.

На думку С.Родзевича, молитва для Робінзона - це своєрідна діяльність, відпочинок від роботи. Біблія для нього - своєрідний додаток до «гросбуха» з обліком щоденної праці. Робінзон не покладається пасивно на мудрість Творця, а записує на одній половині сторінки все, що вважає за добро, з іншої - зло. Лише коли добро переважає, лише після бухгалтерської перевірки своєї долі, герой переконується в залежності останньої від світового задуму Творця. Природний раціоналізм Робінзона, вважає дослідник, примушує його в бесідах з П?ятницею про релігію уникати богословських тонкощів. Слід відзначити, що Робінзон часом виявляє вільнодумство в питаннях релігії, що наближає його до позицій деїзму.

Аникст А.А. зазначав, що релігійний ідеал Робінзона полягає в гуманності та корисній життєдіяльності. Герой відображає погляди Дефо, борця за віротерпимість.

На мою думку, що ж стосується релігійності Робінзона, то варто зазначити, що Робінзон на початку твору сам з гіркотою визнає: «Лихо! В мене не було пізнання Бога. Добрі напучення моїх батьків за вісім років мого блукання по морях вивітрились, і я став байдужим до релігії. Я ніколи не здогадувався, що це - перст божий або справедлива кара за мій гріх, моє повстання проти батька… за моє неправедне життя». Також: «Досі я зовсім не керувався біблійними мотивами».

Герой вперше звертається до Бога під час бурі, вдруге - опинившись на острові, і ця молитва стає щирою лише під час хвороби.

Що ж надавало Робінзону наснаги жити далі, не опускати рук? На це питання ми знаходимо відповідь у тексті: «Навіть у цьому нещасному становищі мене підтримувала віра в Бога й надія на його благословення».

Отже, Робінзон завжди поєднував у собі раціоналізм з релігійністю, але варто зазначити, що в релігійному напрямку, я вважаю, він пройшов шлях від майже атеїста до віруючої людини, однак яка ніколи не забувала про раціональність, корисливість тощо.

Висновки

робінзон локк філософія

Отже, можна зробити висновок, що роман Д. Дефо «Робінзон Крузо» - перший роман просвітницького реалізму в Англії, в якому відобразилися тогочасні домінанти світогляду автора.

“Робінзон Крузо” вплинув на розвиток літератури, філософії і політичної економії XVIII ст. Його ідеї та образи відобразились у творчості письменників і мислителів багатьох поколінь. Вони знайшли відгук у “Кандіді” Вольтера, у працях про виховання Ж.Ж. Руссо, у “Фаусті” Й.В. Гете. Відомо, як захоплювався романом Дефо юний Л. Толстой. Існує багато наслідувань і переробок роману Дефо, які називаються «робінзонадами», тобто творами, які змальовують життя й пригоди особистості поза суспільством. Найвідоміші Робінзонади: книга для дітей пастора Вісса «Швейцарський Робінзон», «Кораловий острів» Р.Баллантайна, «Таємний острів» Ж. Верна, «Повелитель мух» У. Голдінга тощо.

Образ Робінзона - це образ людини, яка сама в собі втілює вищі вимоги розуму, який часто витримує складні випробування екстраординарної дійсності. У ньому втілилася просвітницька ідея «природної» людини, не такої, що виникла історично, а такої, що дала сама природа. У своїй концепції про «природну» людину Д. Дефо виходить з просвітницького уявлення про її добру природу, звідси й ідеал Робінзона - гуманізм.

Список використаної літератури

1. Аникин Г.В., Михальская Н.П., История английской литературы. - М.,1985.

2. Аникст А.А. Даниель Дефо. - М.,1957.

3. Урнов Д.М. Дефо. - М., 1977.

4. Урнов Д.М. Вехи традиции  в английской литературе. - М.,1975.

5. Урнов Д.М. Робинзон  и Гулливер. - М., 1973.

6. Черникова Елена. Счастливый  робинзон. http://www.erfolg.ru/m&w/defoe.htm

7. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: від античності до початку 19ст. - К., 2007.