Криза духовності та сучасні інформаційні технології

Целуйко Я.І.,кафедра культурології,

ІІ курс, 21Ф.Р.,

наук. керівник

"Криза духовності  та сучасні інформаційні технології"

За останні 60 років еволюція та формування ЕОМ поряд з еволюцією інформаційного суспільства сприймалася соціумом по-різному. Тобто, за цей період можна виділити 2 етапи. Перший відноситься до того періоду, коли почали з’являтися перші ЕОМ, які хоча б трохи були схожі на сучасні комп’ютери. І багато людей, особливо молодь, сприймали появу комп’ютерів негативно, виходячи з існуючої у той час думки про те, що комп’ютер - це шлях до пригнічення індивідуума, зброя для суцільної влади «Системи» і т. д. Цю ідею також «стимулювали» твори письменників постмодернізму, які часто відзначалися фаталізмом щодо майбутнього розвитку людства. Але після буму хіпі та прискорення прогресу розвитку «високих» технологій комп’ютер і взагалі всі більш менш доступні ЕОМ та супутні пристрої на відміну від першого етапу стали для молоді формою та засобом самоіндивідуалізації та можливістю прояву самого себе (яскраві представники цього періоду – Стів Джобс, Стів Возняк, Біл Гейтс та багато інших). І цей етап за останні 30 років доволі сильно трансформувався до тієї форми, яку ми бачимо сьогодні. У 21ст. «високі» технології, стали не просто результатом науково-технологічного процесу, який поверхово залишив відбиток на молодіжній культурі, сьогодні це невід’ємна частина життя, культури та загалом функціонування всього людства.

Що таке «високі» технології в наш час? Якщо звернутися до словника, то «високі» технології (англ. Hi-tech, high technologies) – це найновіші і найпрогресивніші технології сучасності, які на перший погляд взагалі відношення до пересічної людини не мають. Але якраз результат праці науковців, поширення нових технологій, нові стратегії маркетингу, мода та в кінці кінців поява нових пристроїв і є інструментами, за допомогою яких «високі» технології дісталися у нашу культуру, наше життя і нашу свідомість настільки глибоко, що «свідома» частина людства активно розмірковує над тим, чи не пізно ще нам «зупинитися». Виходячи з цього, виникає ще одне питання, а що ж тоді найглибше у наше життя проникло? Якщо спитати це у пересічної людини, вона вам без вагань відповість – мобільні телефони, комп’ютери та інтернет. На мою думку це правильно, адже інформація, «контент» (англ. Content - будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційної системи), пристрої створення і споживання інформації та інтернет – це ті елементи, які сьогодні утримують та стимулюють «інформаційну складову» суспільства. А якщо взяти до уваги, що «інформаційна складова» у суспільстві сьогодні відіграє вирішальну роль у його розвитку, то виходячи з цього, стає зрозумілим, чому «hi-tech» так укорінився в нашому житті.

Чому тоді людина дозволяє механістичному світові втручатися настільки глибоко в її життя? Над цим питанням розмірковували та розмірковують багато психологів та філософів, і на деякі елементи цієї проблематики можна знайти відповідь  вже сьогодні. Виходячи із праць  видатного філософа Еріха Фромма, який багато досліджував проблеми сутності людства, людина виражає себе не через дії, які є адекватними її сутності, але через ті речі, які є у її власності. І як приклад, сучасні портативні пристрої, крім своєї зручності та відносній доступності дають нам ще й до того можливість спілкування з нашим оточенням, що за Фроммом є одною із базових потреб людини. А «он-лайн спілкування» за собою несе в першу чергу «полегшену відповідальність», що призводить до поступової деградації духовності та моралі у індивіда, адже комп’ютер завжди можна вимкнути, а реальну людину при живому спілкуванні вимкнути неможливо. Російській філософ Микола Бердяєв багато уваги приділяв дослідженню відношення людини та техніки. Він вважав, що науково-технічна революція була своєрідною революцією у житті людини, адже техніка «вирвала» людину із типічного оточення природи, наклала новий «відбиток» на людській духовності та у результаті знеособила її саму. А стала вона настільки близькою для людини тому, що почала приносити благо для людини і полегшувати їй життя, на фоні послаблення релігійної та гуманістичної віри. І за словами філософа, змінити це можливо, якщо «підпорядкувати» техніку духовності.

Тобто нам все ж треба  «(при)зупинитися»? На мою думку, деякі  елементи сучасних технологій, або, якщо буди точнішим-результат їхнього  впливу «розбещує» та «трансформує»  сучасну мораль, яка і так на протязі усієї історії людства  була доволі «крихкою». І що найгірше – людина свідомо дозволяє «чужорідним» элементам проникати у своє життя. І ми це бачимо на прикладі залежності від соціальних мереж та «он-лайн спілкування» (влада «нетократії»), комп’ютерних ігор, нерозлучності із портативними пристроями, які ми тримаємо при собі (а іноді і користуємося) навіть при найінтимніших моментах нашого життя. Сьогодні ми відкриваємо для всіх не тільки всю інформацію про себе, яку ми хочемо, але ми навіть підсвідомо можемо своїми звичками та уподобаннями формувати думку про себе (для того, щоб скласти позитивну або негативну точку зору про людину, іноді вистачає подивитися її особисту сторінку в соціальній мережі, ба, навіть, таким способом вже деякий час користуються деякі роботодавці). І людей не стільки змушують розставатися з особистим, вивертати на зовні свій внутрішній світ, скільки вони добровільно самі на це налаштовуються і іноді самі про це просять.  А зберігати приватність людини – це надати їй можливість бути самою собою, а коли ми самі с собою наодинці відчуваємо  – ми спроможні працювати, удосконалювати себе, а якщо ми все менш належимо собі, то й ми стаємо залежні від інших і іншої волі. Сьогодні «технології» сприяють оформленню цього процесу. Власне технології дають можливість виявити, що таїться в людині. Коли таїться щось добре, то воно виявиться, але як ми часто бачимо, на жаль, виявляється протилежне. І «Система» сьогодні цим користується, задля власної вигоди, або «безпеки» суспільства.

Тобто, якщо людина добровільно  стає залежна від іншої волі, крім моралі в неї «захитається» її особиста система цінностей, а тоді вона може «захитатися» у цілої групи  людей, потім у генерації, а в  кінці кінців, у цілої культури. І якщо подивитися на це розсудливо, то «неактуальні» твори фаталістів все таки отримують реальне наповнення. Прикладом може слугувати суспільство описане у романі Р. Бредбері «451° за Фаренгейтом», елементи якого вже присутні у соціумі нашого часу.

Було би неправильно, якщо б дана праця була повністю просякнута скепсисом у відношенні до сучасних технологій. Результат поширення  технологій має набагато більше плюсів, ніж мінусів, і уявити сучасний світ хоча б без малої частки того, що нам науково-технологічний прогрес  дав, було би просто неможливо. Багато негативних аспектів «високих» технологій в першу чергу криється у психологічній  сутності людей, але також у їх несвідомості, ледачості та байдужості до того, що з ними самими коїться. І  як вже було згадано, важливо «підпорядкувати» техніку людській духовності, і можливо  з плином часу, людство зможе винести  симбіоз людини та техніки на новий, вищий та досконаліший рівень. 

Список літератури:

1.  Бард А., Зодерквист Я. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма. - Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. - [16-65] с.

2. Бердяев Н.А. Смысл истории. М., 1992. Гл. 8. / Бердяев Н.А. Воля к жизни и воля к культуре // Бердяев Н.А. Смысл истории. [168] с. / Бердяев Н.А. Царство духа и царство кесаря. М., 1995. [301] с.

2. Володин Б.Г. Стригин В.М. Пути в незнаемое. М. 1988., [123] с.

3. Фромм Эр. Иметь или быть. – М.: ООО «Издательство ACT», 2000. – [105-147] с.