Хосе Ортега-і-Гассет (Jose Ortega y Gasset) (1883-1955)

Під поверхнею всього сучасного життя приховується глибока і обурлива неправда — хибний постулат про реальну рівність людей.

Занепад старого, викликаний ростом нового і молодого — це ознака здоров’я.

Сучасне — це тільки наявність минулого і майбутнього — те єдине місце, де вони реально існують.

Демагогія — форма інтелектуального занепаду…

Тільки творчо безплідні люди переконані, що до науки, мистецтва і політики слід ставитися серйозно, а любовні історії вважати чимось ницим і порожнім.

Захищаючись, ми захищаємо наше завтра, а не наше вчора.

Людьске життя розцвітало лише тоді, коли його зростаючі можливості врівноважувалися тими труднощами, які воно відчувало.

Що довше існуєш, то більше переконуєшся, що більшості не доступне жодне зусилля, окрім вимушеної реакції на зовнішню необхідність.

Не варто сміх від лоскоту плутати зі справжнім весіллям.

Дон Жуан не той, в кому жінки будять пристрасть, а той, хто будить пристрасть у жінках.

В коханні ми забуваємо про душевний спокій, втрачаємо розум і всі свої помисли зосереджуємо на коханому. Постійність помислів — це і є кохання.

Тому, хто захотів би донести до нас певну істину, необхідно було б поставити нас в ситуацію, в якій ми самі змушені були б відкривати її.

Основні праці

“Тема нашого часу” (1921-1923) 
“Дегуманізація мистецтва” (1929) 
“Що таке філософія? ” (1929; опубліковано у 1957) 
“Положення науки та історичний розум” (1934-1935) 
“Роздум про техніку”(1939) 
“Історія як система” (1941) 
“Ідея начала у Лейбніца та еволюція дедуктивної теорії” (1947) 
“Людина та люди” (1956).