Зміст освіти

Зміст освіти відображається в навчальних планах, програмах, підручниках, дидактичних матеріалах для самостійної  роботи, наочних посібниках.

Навчальний план – документ, який визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі, їх розподіл, їх тижневу та річну кількість годин, що відводиться на кожен навчальний предмет, структуру навчального року.

У НП усіх типів шкіл виділено 2 компоненти:

Іваріативна частина сформовану на державному рівні, обов'язкову для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності, та варіативну, в якій передбачено додаткові години на вивчення предметів інваріантної складової, курси за вибором, індивідуальні та групові заняття, консультації.

• Інваріативна частина (державний компонент), який забезпечує для кожного учня обсяг і рівень ЗУН, він включає мовно-літературну освіту, математику, основи інформатики, суспільствознавчі предмети, естетичні цикли, фізична культура;
• Варіативна частина(шкільний) відбирає факультативи з окремих предметів, дисциплін, спеціалізації. Відповідно до ЗУ «Про освіту» сюди належать мови національних меншин.

У практиці загальної середньої  освіти використовується кілька типів  навчальних планів: базовий, типовий  і навчальний план школи.

БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ

ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів - це основний державний нормативний документ, який є складовою державного стандарту загальної середньої освіти. Він визначає структуру змісту загальної середньої освіти (інваріантна і варіативна складові), освітні галузі, розподіл годин між ними за роками навчання; обумовлює гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу. Інваріантна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент, який забезпечує необхідний для кожного учня обсяг і рівень знань, умінь і навичок. Варіативну складову формує навчальний заклад, ураховуючи інтереси, бажання учнів і батьків, можливості школи; вона становить шкільний компонент змісту освіти.

Базовий навчальний план є  основою для розроблення Міністерством  освіти і науки України типових  навчальних планів для різних типів  загальноосвітніх навчальних закладів.

Існують такі вимоги до навчального плану:

- спрямованість на всебічний  розвиток особистості школяра;

- забезпечення потреб  суспільства;

- урахування рівня розвитку  науки;

- урахування рівня розвитку  учнів, їх потреб та інтересів;

- урахування здобутків  національної культури і традицій.

На основі навчального  плану створюють навчальні програми, які розкривають зміст навчального  матеріалу з кожного предмета і встановлюють послідовність його вивчення.

Навчальна програма - документ, який визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, розподіл тем за роками навчання.

Будь-яка навчальна програма передбачає такі розділи: 1) пояснювальна записка, в якій відображено цілі навчання;

2) зміст навчального матеріалу,  поділений на розділи і теми  із зазначеною кількістю годин  на кожну;

3) обсяг знань, умінь  і навичок з предмета для  учнів кожного класу;

4) методичні рекомендації  педагогу щодо організування  і проведення занять, перелік  дидактичних матеріалів;

5) критерії оцінювання  знань, умінь і навичок з  кожного виду роботи.

Обов'язок учителя - детально ознайомитись із пояснювальною запискою до навчальної програми.

Навчальні програми часто  зазнають змін: їх удосконалюють, розвантажують  від другорядного і надто складного  матеріалу, підвищують їх науковий рівень, забезпечують реалізацію міжпредметних зв'язків.

На сучасному етапі  існують різні системи викладу змісту навчального матеріалу - лінійна, спіральна, концентрична, мішана.

Лінійна система - безперервна послідовність матеріалу від простого до складного відповідно до принципів послідовності, систематичності, доступності (нове будується на основі вже відомого і в тісному зв'язку з ним). Лінійний принцип побудови програм дає економічність, оскільки унеможливлює надлишкове дублювання матеріалу.

Спіральна система - неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми.

Концентрична  система - повторне вивчення певних розділів, тем для більш глибокого проникнення в сутність явищ та процесів.

Мішана система - комбінація різних систем викладу.

Отже, зміст освіти конкретизується  в навчальних планах (базовому, типовому, навчальному плані школи), програмах, дидактичних матеріалах. Більшість  із них має нормативний характер, який визначає структуру навчального процесу, його зміст, форми занять, послідовність вивчення, критерії оцінювання знань, умінь і навичок, методичні рекомендації педагогу щодо організації і проведення занять. Навчальні плани і програми часто переглядають з метою поліпшити, вилучити другорядний і надто складний матеріал, підвищити їх науковий рівень.

Подальша конкретизація  змісту освіти здійснюється в шкільних підручниках, які є основним джерелом знань та організування самостійної роботи учнів.

Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики.

У підручнику втілюються важливі  компоненти змісту освіти: знання про  природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім  того, він містить завдання, вказівки і методичні рекомендації.

Цілі освіти, навчальна  програма з предмета, дидактична теорія ставлять певні вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення змісту, його практична спрямованість, міжпредметні зв'язки. Підручник має бути одночасно стабільним (забезпечувати рівновагу між компонентами змісту, відносну сталість основних наукових теорій) і мобільним (передбачати можливість введення нових елементів знань без порушення основи).

Сучасний підручник виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції. Освітня функція підручника полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань відповідно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь і навичок. Розвивальна функція підручника сприяє розвиткові учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності. Виховна функція полягає в здатності підручника впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра. Управлінська функція передбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Дослід' ницька полягає у спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.

Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін.

Зміст навчального матеріалу  підручника формується за логічним, психологічним  і генетичним принципами. Логічний принцип вимагає розміщення навчального матеріалу відповідно до сучасної логічної структури певної науки. Психологічний наголошує на необхідності викладати матеріал з урахуванням пізнавальних можливостей учнів, а генетичний принцип передбачає його розміщення у такій послідовності, в якій він формувався історично.

Структура підручника містить  тексти і позатекстові компоненти. Тексти підручника за дидактичними функціями поділяють на основний, додатковий і пояснювальний. За характером відображення дійсності та дидактичною метою вони бувають теоретичні (містять теорії, закономірності та методологічні знання) або емпіричні (у них ідеться про факти, явища, події, вправи, правила).

За провідним  методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють на:

а) репродуктивні - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням  тексти, які відповідають завданням  пояснювально-ілюстративного навчання;

б) проблемні - тексти підручника у формі монологу, в яких визначено  суперечності, розв'язується проблема, аргументується логіка руху думки;

в) програмовані - тексти, зміст  яких подається частинами, а засвоєння  кожної частини інформації перевіряється  контрольними запитаннями;

г) комплексні - тексти підручника, які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння  проблеми, що визначається логікою  проблемного навчання;

ґ) додаткові - тексти, введені  в підручник з метою розширювати, збагачувати знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального  матеріалу.

До позатекстових компонентів підручника належать:

- апарат організації засвоєння:  запитання і завдання, інструктивні  матеріали (пам'ятки, зразки розв'язків  задач, прикладів), таблиці, написи-пояснення  до ілюстративного матеріалу;

- ілюстративний матеріал: рисунки, малюнки, схеми;

- апарат орієнтування: вступ,  зміст, бібліографія.

Усі запитання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють  на репродуктивні (вимагають від  учнів відтворення знань без  істотних змін) і продуктивні, або  творчі (передбачають трансформацію  знань, істотні зміни в їх структурі  або пошук нового).

Крім підручників, як допоміжний засіб використовують навчальні  посібники.

Навчальний посібник - книга, яка розширює межі підручника, містить додаткову, найновішу і довідкову інформацію.

До навчальних посібників належать збірники вправ і задач, хрестоматії, словники, довідники, історичні  та географічні карти, книги для  позакласного читання, слайди, кінофільми, магнітофонні записи.