Вплив колектива на особистість

ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ І   Головні особливості колективу

1.1 Сутність поняття  колективу;

1.2 Соціально – психологічні  проблеми колективу;

1.3 Розвиток творчої  індивідуальності у колективі;

1.4 Роль колективу у  формуванні та становленні особистості  школяра

РОЗДІЛ ІІ    Колектив як головний фактор становлення особистості

2.1 Професійно важливі  якості педагога, працюючого з  колективом; 

2.2  Методики дослідження між особистих відносин;

2.3 Експериментальна перевірка  впливу колективу на особистість.

Висновки

Список  використаної літератури

 

ВСТУП

Людина не може існувати ізольовано від суспільства. Вона постійно знаходиться у русі, здобуває нові знання і обмінюється інформацією  з оточуючими. Протягом життя існування  людини постійно змінюється, у неї  формуються нові погляди та інтереси. Ще з самого дитинства, з народження людину оточує сім’я, яка виховує в неї почуття поваги та любові і поступово відкриває шлях у дорослий світ.

Проблема впливу колективу  на особистість не є новою для педагогіки. Ще  Ян Амос Каменській досліджував цю проблему.  В одній зі своїх праць, К.Д. Ушинський зауважив, що „ людина – предмет виховання,  а виховуватись та розвиватись вона може лише у колективі” [13,120]. Крім того, він розкрив принцип народності у вихованні  та навчанні особистості,  значення почуттів, емоцій, особистісних симпатій у формуванні та становленні особистості. Найдетальніше досліджували проблему колективу В.О. Сухомлинський та А.С. Макаренко. Підтвердження цьому можна знайти у  численних працях цих педагогів.

У житті зрілої людини колектив також відіграє суттєву роль. Роки студентства формують в неї почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Формування особистості відбувається безпосередньо за участі колективу. Він безсумнівно впливає на її становлення та відіграє важливу роль.

Від того, в якому оточенні перебувала людина, які поради та настанови  вона отримувала,  залежатиме і її життя. Буде зрозуміло, чи зможе вона досягти чогось у житті і стати тим, ким прагне бути.

Тож, як бачимо, проблема колективу доволі актуальна і  потребує обговорення. Відповідно до цього темою нашої курсової роботи ми обрали „Колектив як фактор становлення особистості”.

Об’єктом дослідження  визначено відносини колективі, а предметом  дослідження  є відповідно процес становлення особистості.

Метою  роботи ми виявили необхідність визначити і теоретично обґрунтувати особливості колективу та його вплив на життя людини.  

Гіпотезою дослідження ми обрали таке положення : якщо розглядати особистість не ізольовано, а як члена колективу, то виявляється, що оточення суттєво впливає на її розвиток та становлення.

Виходячи з мети та гіпотези дослідження, його основними завданнями стали:

1. Проаналізувати значення  колективу в житті кожної людини, особливо дітей шкільного віку;

2. Обґрунтувати методи  впливу колективу на особистість;

3. Виявити певні позитивні  і негативні моменти діяльності  колективу, які можуть відбитися  на подальшому житті людини

Етапи нашої роботи полягають в наступному:

1.       Аналіз літературних джерел по вибраній темі

2.Систематизація та ознайомлення з літературними джерелами

3.Уточнення та реалізація задач

4.Написання чорнового варіанту роботи

5.Корегування тексту роботи, остаточне її завершення

6.Захист курсової роботи.

Наша робота складається з 2 частин:

Частина I подає  нам теоретичні основи по даній  темі

Частина II включає практичну  реалізацію впливу колективу на особистість. У ній висвітлюються  певні факти з наших власних спостережень під час проходження педагогічної практики, наведені приклади і  розглянуті як позитивні, так і негативні моменти впливу колективу на особистість. 

В  роботі застосовано декілька методів наукового дослідження, а саме:

·       аналіз літературних джерел;

·       вивчення передового педагогічного досвіду;

·       спостереження;

·       тестування;

·       анкетування;

·       опитування.

Теоретичне  та практичне значення наукової роботи:  систематизація та уточнення понять,  виявлення  суттєвих рис та ознак  колективу, виділення певних рекомендацій та порад, розкриття головних та суттєвих аспектів вибраної теми.

 

Розділ І   Головні особливості колективу 

 

1.1. Сутність поняття колектив

Слово «колектив» походить від латинського «collectivus», яке  виникло від слова «collegere» - збирати  разом. Проте в сучасному розумінні коллектив- це зовсім не механічне об’єднання індивідів. Зрозуміло, без індивідів ніякого колективу бути не може, так само як не може існувати води без складових її атомів  водню і кисню. Але ж вивчення водню і кисню окремо не дає ніякого уявлення про воду, так само не можливо говорити про колектив, вивчаючи окремо його індивідів, за межами їх  колективної діяльності. Насправді коллектив - це специфічне об'єднання людей, що характеризується своїми соціальними і соціально психологічними особливостями. [  ]

Колектив - це, перш за все, сукупність людей, об’єднаних  спільною метою. В інакшому випадку  це можливо  було б  назвати безцільним чи безглуздим об'єднанням.

Розуміння колективу,  запропоноване А. С. Макаренком, зумовило питання про місце особистості в колективі і системі взаємовідносин людей: «Коллектив- це  цілеспрямований комплекс осіб, організованих, володіючих певними колективними якостями. Там, де є організація колективу, де  є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективом, і питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності» [10,58].   

Вчитель має справу не лише  з окремими учнями, кожен з яких відрізняється яскравою індивідуальністю, йому одному властивими особливостями і своєрідністю, але, перш за все, з різними об'єднаннями дітей – колективами (клас, спортивна команда, гурток), групами, компаніями, що стихійно склалися. Формування особистості в колективі, взаємовідношення особистості і колективу, вплив колективу на особистість, ефект виховного впливу вчителя  багато в чому визначаються  структурою колективів і груп, в які входить учень, їх спрямованістю, характером взаємостосунків їх членів, залежать від положення учня в колективі, або від його соціометрического статусу.

Вивчаючи дитячі і  юнацькі об'єднання, розрізняють, перш за все, формальні і неформальні  групи. Формальні (офіційні) - це спеціально організовувані, переважно дорослими, для спільної діяльності дитячі об'єднання. Неформальні (неофіційні) групи - стихійно виникаючі добровільні об'єднання, що складаються на основі дружніх відносин,  симпатій, близькості поглядів і інтересів, сумісних ігор, сумісного проведення часу і т.д.

Вища форма організованої  групи і є колектив.  Будь - який колектив-група, але не всяка група є колективом. Основна ознака колективу - суспільна значущість його мети і завдань.  Якщо група є  навіть добре організованою, але дотримується неповажної, низької  мети, колективом  вона не буде. Вона може називатися  корпорацією,  групою, але не колективом. Колективи пов’язані між собою, кожний колектив зазвичай є частиною  більшого колективу.

Учень, як правило, є членом цілого ряду різних об'єднань – колективів і груп. Перш за все, він  є членом свій сім'ї, далі він член класного і загальношкільного колективів.  Крім цього, він ще може бути учасником драматичного гуртка або членом спортивної волейбольної секції.  У  дворі у нього своя компанія, активним членом якої він є.  В кожному з цих колективів або груп учень вступає  у відповідні відносини з іншими учасниками,  займає серед них певне положення,  піддається під той або інший вплив.   

Дитячий колектив є найнеобхіднішою  умовою самоствердження особистості. Йому властива спільність цілей  та адекватність   мотивів предметно-практичної сумісної діяльності, яка направлена на користь суспільству. Найбільш розвинені форми  взаємовідносин  дітей  створюються у процесі ціленаправленної организации їх суспільної деятельности:  учбової,  організаційно - суспільної, трудової, художньої, спортивної тощо. Максимальний розвиток самостійної діяльності дітей є визначною ознакою розвитку дитячого колективу.

Як інструмент виховання, дитячий колектив створюється дорслим. Відповідно до цього важливим значенням є  питання про співвідношення:  1) потреба дітей у спілкуванні; 2) задачі, які поставленні перед колективом. Практично у будь – якому організованому дитячому об’єднанні  реально існує певне сполучення цих двох факторів. Хоча найбільш широкі можливості їх взаємодії створюються в умовах сформованого дитячого колективу.

Активно залучаючи дітей  до вирішення соціально – важких завдань, колектив тим самим забезпечує  різноманітні форми спілкування, зумовлює можливості розвитку індивіда як особистості. Психолого – педагогічна задача заключається в тому,  щоб в очах дітей  виховна функція колективу відходила на задній план, а перше місце займала б соціально – корисна функція. Інакше його виховний вплив зникає, і його місце займає вплив неофіційних, неформальних дитячих об’єднань. Постійно поновлюючись, дитячий колектив зберігає в той самий час свої  закони, звичаї та традиції. 

В чому ж  причина слабкої сформованості колективних якостей?     Однією з найбільш серйозних причин можна  виділити надмірну замкнутість дитини у колективі. Формування колективу класу, учбової бригади, природно, сприяють вихованню у дітей певних ставлень до свого колективу  Хоча навіть товариські відносини, відносини ділової незалежності не є тотожними колективним якостям  особистості окремих дітей, які складають колектив. Колективізм не може бути заснований лише на справах свого колективу, тому що бути колективістом –значить цікавитись справами не лише свого колективу. Головне у колективізмі – суспільна орієнтація діяльності, творче ставлення до будь – якої людини. Відповідно, задачею дорослих є організувати таку діяльність дитячого колективу, яка б забезпечувала відповідальне ставлення дітей до спільної справи у широкому розумінні. Саме в цьому випадку відбувається становлення особистості дитини, для якої суспільна справа – це потреба. Ось чому необхідно, розвиваючи самоуправління дитячого колективу, формувати ставлення дітей не лише до мети даного колективу, а до спільної справи взагалі. 

 

1.2. Соціально-психологічні  проблеми колективу   

В сучасних експериментальних  дослідженнях були  виявлені певні соціально – психологічні проблеми колективу, серед яких головне місце займають проблеми, пов’язані з розшаруванням класного колективу на декілька груп.   

«У нас у  класі сім класів. Ось ці п'ять - завзяті спортсмени, вони завжди разом, завжди один за одного. А ці четверо – філателісти. Це – наші „інженери”. Ось ці – кінолюбителі, разом ходять на всі кінокартини, нероздільні, як вода.  А ці – „політики”. Всі вони – кожний в своїй шкаралупі. А класу в класу  немає.”(Із слів Попової Д. 9-а клас, школа № 41)[1,35]  

Подібна ситуація може існувати і в інших класах. Типове розділення класу це не рідкість. Вчитель повинен  прагнути ліквідувати   в колективі подібну роз'єднаність, розрізненість, долати будь-які форми  своєрідної « самоізоляції» таких груп від колективу.

Учень, як було вже зазначено,  може входити до груп різного роду, які звичайно  стихійно складаються  на основі сумісного проведення часу, загальних інтересів,  загальної ігрової діяльності і які знаходяться, як правило, поза межами педагогічного контролю.

Деякі з дворових, вуличних об'єднань не носять асоціального характеру, хоча вчителі звичайно відносяться  до них з упередженням. В таких  компаніях підлітки задовольняють  свою потребу відчувати себе дорослими, незалежними, знаходять підтримку, можливість говорити прямо і відверто. Для деяких підлітків школа, гуртки, клуби не сталі тим середовищем, де вони могли б задовольнити свою потребу в активності,  спілкуванні, самостійності, дати вихід своєї енергії. Вплив таких груп на підлітка дуже великий.

Надані самим собі, підлітки піддаються  негативному впливові – палять, лихословлять, дівчатка, прагнучи бути схожим на дорослих, фарбують нігті, підводять брови, роблять собі неймовірні зачіски.  Різні учні користуються в колективі різним ступенем популярності, авторитетності.  

Звичайно в класному колективі є 3-4 найпопулярніших школярів. Популярність визначається  такими рисами, як товариськість і контактність (уміння встановлювати контакти ), чуйність, рівний,  доброзичливий характер, всебічний кругозір і ерудиція, готовність завжди прийти на допомогу товаришу, щедрість. Не останнє місце займає зовнішня привабливість, а також фізична сила і спритність (у хлопчиків).

Непопулярність викликається такими рисами, як замкнутість,  неконтактність, заздрісність, лукавство, лицемірство і егоїзм. Має значення і байдужість  до успіхів в навчанні,  вузький кругозір, низький рівень знань і навичок. Втім, в групах і колективах  низького рівня часто можна спостерігати, що популярність визначається такими рисами, як зневага до навчання, самовпевненість, зухвалість по відношенню до дорослих; непопулярність же, навпаки, такими рисами, як відповідальне відношення до навчання, успішність в навчанні, дисциплінованість, культурність і т.д.

Статус популярного  або непопулярного члена колективу, звичайно, впливає на психологічний  стан і поведінку школяра. Учень, що займає положення улюбленого, популярного  члена колективу, відчуває  упевненість в собі,  емоційний підйом і відчуття  благополуччя (емоційний комфорт).  Деякі відчувають себе невпевнено, неспокійно,  роблять спроби будь-яким шляхом змінити свій статус в колективі або, зневірившись,  звикають до свого становища. Група школярів звичайно не будується на основі рівних міжособових відносин її учасників. В цих відносинах виділяються форми керівництва і підкорення. Кожна група має свого керівника (лідера).

В окремих класах є  категорія школярів, на яку необхідно  звернути особливу увагу. У сфері  міжособових відносин вони займають положення ізольованих.  Це не просто непопулярні члени колективу. Вони викликають до себе негативне ставлення, їм відмовляють в дружбі, в особистій симпатії.