Вища освіта Швейцарії

Навчаємо на… справжню леді! 
Окремо варто відзначити факт існування так званих елітарних шкіл Швейцарії, в яких хлопчиків виховують як майбутніх політиків і дипломатів, а дівчаток – як світських дам. 
Колись знамениті швейцарські інститути шляхетних дівчат — finishing school, славилися в усьому світі. Тепер вони вже не такі популярні. Навчатися в цих закладах мають змогу не тільки особи “блакитної крові”, а й кожна бажаюча з далекоглядними планами гордо носити дипломоване звання “леді”. Серед вимог, назвемо мабуть найважливіші: вік (від 16-ти до 27-ти) та матеріальну складову навчання, адже за триместр (як, наприклад, в Institut Villa Pierrefeu) потрібно буде сплатити в середньому 20 000 швейцарських франків.

Професор з прибирання? 
Вища освіта тут складається з двох секторів: університетського та професійно-технічного. Останній є вузько-профільним та тісно пов’язаним з практичною діяльністю. Це – коледжі, бізнес-школи, вищі школи готельного менеджменту та туризму. 
У Швейцарії налічується близько 120 коледжів. Вони зазвичай мають вузьку спеціалізацію і дають добру професійну освіту. Тут навчають секретарської та готельної справи, бухгалтерського обліку і інших премудростей , необхідних у діловому житті. Цікаво, що випускники швейцарських коледжів рідше лишаються без роботи, ніж ті, хто закінчив інститут. 
До речі, Швейцарія — єдина країна, де сервіс давно став наукою, в якій можна вдосконалюватися аж до магістерського ступеня. А освіта в сфері готельного та туристичного менеджменту, яка справедливо вважається кращою в світі, є візитівкою країни. За статистикою близько 70 % топ-менеджерів в індустрії туризму мають швейцарські дипломи.

Вищий пілотаж 
Мабуть, вищезгаданий гарний клімат країни та чисте повітря настільки позитивно впливають на розум молоді, що більшість випускників швейцарських шкіл успішно здають вступні екзамени до кращих вишів країни. 
У Швейцарії налічується 12 державних університетів. На відміну від Європи, а тим більше Америки, в “Альпійській республіці” не має вишів-гігантів. У найбільшому — Цюріхському університеті — приблизно 20 000 студентів, в інших — у декілька разів менше. Це пояснюється однією особливістю тутешньої системи освіти: жорсткому контролю за якістю випускників. Тут неможливо просто “просидіти” в університеті п’ять років. Щоб отримати диплом, студентам доводиться попріти і пройти кілька серйозних випробувань. Перше з яких на них чекає вже через рік після вступу — спеціальний екзамен з профільного предмету. Звучить не надто загрозливо, але як показує статистика: після нього відсіюється до 50% першокурсників. Такий самий іспит студенти складають і після другого року навчання. Залишаються тільки ті, хто справді вчиться і прагне засвоїти навчальний матеріал якомога краще. Проте, форма навчання в університетах федерації досить-таки ліберальна: є список обов’язкових предметів, а в якому темпі займатися і яку кількість іспитів здавати в кожному семестрі, студент вирішує самостійно. Студент має право відвідувати будь-які заняття і лекції університету незалежно від обраної ним спеціальності.

Як втупити до вишу іноземцю? 
Правила вступу залежать від кантону та від престижності вишу. Наприклад, щоб вступити до франкомовних університетів Женеви, Лозанни й Невшателя, абітурієнтові досить надати наш атестат про середню освіту з гарними оцінками та скласти спеціальний єдиний іспит для іноземців. Причому власника мовного сертифіката DALF можуть і зовсім звільнити від цього іспиту. А ось німецькомовні виші вимагають, щоб у претендента-іноземця за плечима, крім середньої школи, були два курси університету своєї країни. 
Як правило, для іноземців вступ до вишу Швейцарії супроводжується навчанням на підготовчих курсах і складанням іспиту в Університеті Фрібура. Єдиний вступний іспит приймається у вересні – жовтні. Складати доведеться п’ять предметів — три обов’язкових (іноземну мову, математику та історію) і два на вибір (друга іноземна, географія, фізика, хімія, біологія). 
Майже всі університети вимагають від вступників-іноземців однакові документи: заяву про зарахування, копію атестата зрілості або диплома, перелік вивчених предметів з кількістю годин та оцінками, характеристику і докладну автобіографію. Заявка на вступ містить пункт про фінансові гарантії, а саме: наявність на банківському рахунку не менше $ 20 тисяч  або гарантії приватної особи чи компанії в тому, що вони виплатять необхідну на навчання й проживання суму. 
Навчання триває 4 – 6 років залежно від обраної спеціальності. По закінченні ВНЗ випускникам присвоюється ступінь ліценціата (Lizentiat) або диплом (Diploma). Ці ступені відповідають ступеню магістра. Щоб здобутит докторський ступінь, доведеться навчатися ще три роки.

Скільки це коштує? 
Освіта в Швейцарії, як і її годинники, не надто дешева. Навчання в державному університеті обійдеться у 1200 – 8000 (1 CHF = 0,7 EUR) франків (CHF) на рік залежно від обраного факультету і навчального закладу. Також при поданні документів треба сплатити обов’язковий вступний внесок 200 — 550 франків. Та і жити, й харчуватися в одному з центрів світового туризму досить дорого. За різними підрахунками студент потребуватиме від 1 500 до 2 800 франків на місяць.

Цюріхський університет головний вуз Швейцарії

Університет Цюріха видно здалеку  з багатьох точок міста - велика велична  будівля під куполом знаходиться  на піднесенні, в самому центрі міста  і в десяти хвилинах пішки від  Головного вокзалу. Будучи найбільшим вищим навчальним закладом Швейцарії, Цюріхський університет займається викладанням та науковими дослідженнями в області теології, права, економіки, медицини, стоматології, ветеринарії та інших наук.

Університет був заснований 29 квітня 1833. Спочатку він був сформований із трьох уже існуючих на той момент вищих шкіл, які утворили три факультети: теології, юриспруденції та медицини. На додаток до перерахованих був доданий філософський факультет. У 1859 році факультет філософії був розділений на два напрямки: філософсько-історико-філологічне і математично-природничий.

У 1867 році в університеті Цюріха в  області медицини прославилася російська - Надія Прокопівна Суслова. Вона була першою жінкою, яка отримала докторський  ступінь в німецькомовній частині  Швейцарії.

Сьогодні університет Цюріха нараховує  сім факультетів: теології, юриспруденції, економіки, медичний факультет, ветеринарний, філософський та математико-природничий. Понад 2200 викладачів, з яких понад 380 є професорами, забезпечуюючи широкі можливості для навчання. В університеті викладають такі провідні вчені, як професор Рольф Цинкернагель, який був нагороджений Нобелівською премією у 1996 році за досягнення в області медицини. Він, як і Альберт Енштейн, належить до числа дванадцяти вчених, які працювали в університеті Цюріха і чиї заслуги були відзначені Шведською королівською академією.

В університеті Цюріха числиться близько 20000 студентів. Близько 51% з них становлять жінки. Незважаючи на те, що у вузі навчаються представники всіх регіонів Швейцарії, більшість студентів представляють цюріхський кантон. Кількість студентах на факультетах розподіляється наступним чином: факультет теології - 1%, юриспруденції - 16%, економіки - 13%, медичний факультет - 12%, ветеринарний - 3%, філософський - 45%, математико-природничий - 10%.

В університеті навчається 11,6% іноземних студентів. Більшість з них приїхали з Німеччини, Італії, Австрії та Іспанії, а також з сусіднього Ліхтенштейну. В цілому в університеті навчаються представники 90 різних національностей. Університет Цюріха пов'язаний різними рівнями співпраці як з вузами Швейцарії, так і з вищими навчальними закладами практично всіх держав ЄС, а також неєвропейських країн. Існують численні проекти з обміну професорсько-викладацькими кадрами та навчальними планами. Щорічний міжвузівський обмін студентами становить 350 осіб.

Основна частина всіх занять проводиться  німецькою мовою. До недавнього часу обов'язковою умовою зарахування для іноземних студентів була коротка усна бесіда на предмет виявлення знань німецької мови. Сьогодні ці вимоги посилили: тепер іноземці, які бажають займатися в університеті, повинні здати повноцінний іспит, що складається з письмової та усної частин і включає в себе перевірку розуміння тексту, знання граматики та інші обов'язкові атрибути. Хоча для того щоб бути зарахованим, необхідно набрати всього-не менше 60% правильних відповідей.

Для іноземних студентів, що бажають  удосконалити свої знання, університет  пропонує курси німецької мови, додатково  платити за які, втім, як і за інші мовні курси університету (а їх налічується близько 30), не треба. До речі, про оплату за навчання: для іноземних студентів вартість за семестр становить близько 750 швейцарських франків. Заплативши, студент має право відвідувати будь заняття та лекції університету незалежно від обраного ним факультету. Необхідно враховувати, що проживання в Швейцарії - справа досить-таки дорога, і не забувати, що навіть на короткий термін перебування в країні рекомендується оформити хоча б мінімальну страховку. Після зарахування в університет студент отримує студентську візу, яку він повинен продовжувати разів на рік.

При наборі на деякі факультети існують  певні обмеження - як, наприклад, квотувати  число місць для іноземців  на спеціальність «Психологія» або  наявність досвіду роботи для  вступу на медичний факультет.

Форма навчання в університеті досить-ліберальна: є список обов'язкових предметів, а в якому темпі займатися  і яка кількість іспитів здавати  в кожному семестрі, студент вирішує  самостійно. На деяких факультетах, таких  як філософський, термін навчання зовсім не обмежений.

Поряд з викладанням та дослідницькою  роботою, послуги, що надаються університетом, також відрізняються високою  якістю і різноманіттям. До цього відносяться численні заходи в області підвищення кваліфікації, а також такі заклади, як клініки, бібліотеки, ботанічний сад і ін. Університет славится своїми музеями та архівами, зокрема анатомічними, археологічними, антропологічними, історії медицини. Крім цього, до послуг студентів університету та сусіднього політехнічного інституту надані різні ресторани, їдальні та кафе, служби по працевлаштуванню та оренді житла, усілякі консультаційні служби, а також цікаві пропозиції цюріхського спортивного товариства. Для любителів активного відпочинку існують різноманітні спортивні секції: йога, басейн, боротьба, гольф, фехтування, танці та багато іншого.

У розпорядженні студентів знаходяться  фотолабораторія, численні комп'ютерні класи, доступ в Інтернет. Студенти вузу мають доступ до центральної  бібліотеки Цюріха, політехнічного інституту і в численні спеціалізовані бібліотеки університету: археології, історії, книгознавства, етнології, кінознавства, геології, мистецтва, літератури і мовознавства, медицини, музики, права, педагогіки і психології, релігії та теології, соціології, економіки та ін. Доступ до об'єднаного каталогу всіх вищеперелічених бібліотек, а також резервування книг і доставка їх поштою можливі через Інтернет.

До послуг студентів існують  також психологічна служба, медична  консультація, різні консультаційні служби для іноземців, консультації по праву, страхуванню, отриманню стипендії.

Для тих, хто шукає легкого, безтурботного життя, можна порекомендувати кафедру слов'янських мов: заняття починаються з 9:00 (а не годиною раніше, як на всіх інших факультетах), викладачі роблять безліч поблажок для студентів, вимоги на іспитах рази в два нижче, ніж на інших факультетах. Слід, щоправда, зауважити, що тут, на жаль, нічого робити тому, хто зацікавлений в отриманні якісної освіти.

Бібліотека слов'янського семінару налічує близько 100000 книг і 150 періодичних видань, що дозволяє вважати її найбільшою науковою бібліотекою в області славістики в Швейцарії. У ній донедавна існував незвичний для нас, заснований на довірі, вільний доступ до книг. Бажаючим взяти книги надавалася можливість самим знайти в каталозі, а потім і на полицях необхідну літературу і знову ж таки абсолютно самостійно зареєструвати її на своє ім'я за допомогою спеціально для цієї мети призначеного комп'ютера. Необхідно ще уточнити, що доступ до книг мають не тільки студенти, але й будь приходить з вулиці. Як наслідок, бібліотеку безбожно обікрали: за останній рік зникло безліч рідкісних видань. Було винесено все, що могло представляти будь-яку цінність: починаючи від багатотомних зібрань творів Мережковського і Висоцького і закінчуючи детективами та російськими народними казками.