Використання новітніх технологій навчання в Україні. Дистанційне навчання (його плюси та мінуси)

Проблема стресів, пов’язаних з професійною діяльністю представляє  собою сферу перетину багатьох галузей  – від фізіології та медицини до психології та соціології. Це обумовлено, з одного боку, фізіологічними і  психологічними механізмами стрес-реакцій, а з іншого – соціальним характером наслідків виробничих стресів. Тривалі  професійні стреси призводять до виникнення синдрому емоційного вигорання.

Це несприятлива реакція  на робочі стреси, що включає в себе психологічні, психофізіологічні та поведінкові компоненти. У більш  широкому розумінні синдром емоційного вигорання визначають як складний психофізіологічний феномен, що проявляється як емоційне, розумове і фізичне виснаження через  тривале  емоційне навантаження.  Вважають, що такий синдром найбільш характерний для представників соціальних і комунікативних професій – медпрацівників, вчителів, психологів, представників сервісних професій.

Спробуємо розібратись, чому ж професійна діяльність вчителя  може стати джерелом виникнення синдрому емоційного вигорання.

Основними психологічними проблемами в діяльності вчителя  є постійний стан напруженості, пов’язаний з необхідністю внутрішнього налаштування на певну поведінку, мобілізації всіх сил на активні й доцільні дії; постійним знаходженням у стані підвищеної відповідальності за учнів; потребою тримати під контролем кілька компонентів навчально-виховного процесу, таких, як дисципліна в класі, процес засвоєння знань різними учнями, динаміку працездатності, тощо; а, також, з багатофункціональною соціально-відповідальною діяльністю в умовах інформаційних перевантажень.           

Психологічна специфіка  стресу залежить не тільки від зовнішніх  факторів але й від особистісного  змісту мети діяльності, оцінки ситуації, в якій знаходиться людина. Тому професійна діяльність може виступати  лише приводом для виникнення стресового стану. При цьому справжні причини стресу – в особистісних особливостях людини: в її світогляді, потребах, мотивах і цілях, стереотипах сприймання, позиціях в міжособистісній взаємодії тощо. Список стрес-факторів досить широкий. Будь-які аспекти професійного середовища можуть розглядатись як причина стресу, якщо вони розцінюються особистістю як такі, що перевершують її можливості.

Фактори, що сприяють виникненню професійних стресів  та синдрому емоційного вигорання у  вчителів:

-          Високий рівень відповідальності за учнів;

-          Дисбаланс між інтелектуально-енергетичними затратами та морально-матеріальною винагородою;

-          Напруженість і конфлікти в професійному оточенні;

-          Недостатні умови для самовираження;

-          Одноманітність діяльності;

-          Відсутність позитивного оцінювання;

-          Відсутність перспектив у роботі;

-          „Непомітність” результатів роботи;

-          Невирішені особисті проблеми.  

Які ж ознаки допомагають  визначити тривалий професійний  стрес та початок емоційного вигорання? В наш час таких симптомів  дослідниками виділено більше 100. У  багатьох джерелах симптоми вигорання  розділяють на три категорії: фізичні, поведінкові та психологічні. До найпоширеніших ознак тривалого стресу та синдрому вигорання можна віднести наступні:

-          Виснаження, втома;

-          Безсоння;

-          Негативні настанови стосовно роботи, незадоволення роботою;

-          Нехтування виконанням своїх обов’язків;

-          Порушення апетиту;

-          Посилення агресивності;

-          Негативне самооцінювання;

-          Пасивність;

-          Збільшення прийому психостимуляторів (кава, тютюн, алкоголь...);

-          Втрата концентрації, збільшення помилок;

-          Невиконання строків роботи;

-          Пошук виправдань замість рішень;

-          Конфлікти на робочому місці;

-          Частий головний біль;

-          Розлади шлунку;

-          Продовження роботи вдома;

-          Невпевненість;

-          Почуття розчарування;

-          Почуття неусвідомленого неспокою;

-          Роздратованість.

Загальні рецепти  позбавлення від стресу:

-          Спробуйте розробити систему пріоритетів у своїй роботі, вчиться планувати (накопичення великої кількості планів уроків, незакінчених проектів призводить до плутанини і тривоги; дезорганізація може привести до стресового стану);

-          Уникайте нездорової конкуренції (в багатьох ситуаціях ми не можемо уникнути конкуренції, але занадто велике прагнення вигравати в багатьох галузях попри будь-які обставини призводить до конфліктів, напруження і тривоги, робить людину агресивною,);

-          Налагоджуйте ефективні взаємовідносини з керівництвом (від ефективності професійної взаємодії з керівництвом в значній мірі залежить адекватність оцінки професійної діяльності вчителя);

-          Не ставте перед собою недосяжних цілей (мета повинна бути реальною та досяжною в часі, коли людина ставить перед собою надто глобальні або невизначені задачі, вона часто не може визначитись з чого почати здійснення своїх планів; тому доцільно масштабні цілі розбивати на кілька досяжних);

-          Зосередьтесь на позитивних якостях оточуючих, намагайтесь не критикувати інших ( у позитивної особистості більш ефективні соціальні зв’язки та вищий  рівень соціальної підтримки в колективі);

-          Знаходьте час для відпочинку;

-          Ведіть активний спосіб життя, виконуйте фізичні вправи (це підвищує стресостійкість та адаптаційні можливості організму);

-          Не відкладайте надовго важливі справи (тягар незакінченої справи знижує адаптаційні ресурси);

-          Не ставтесь до себе як до жертви обставин (таке відношення знижує адаптаційні можливості організму, заважає прийняттю ефективних рішень).    

В більшості випадків поняття „стрес” асоціюється з негативними переживаннями та з ситуаціями, що їх викликають. Але стрес – це лише реакція організму людини на будь-яку зміну ситуації, активізація його ресурсів, підготовка до активних дій. Без певного рівня стресу неможливий професійний та особистісний розвиток, пристосування до нових умов життя. Тому, можна стверджувати, що незначний рівень стресу є корисним для людини. Але надто тривала або надмірна дія стресових факторів й призводить до стресу, який негативно впливає на здоров’я людини.            

Дуже важливим аспектом як у подоланні так і у попередженні виникнення надмірного, негативного  стресового стану та розвитку емоційного згорання є стресостійкість людини. Стресостійківсть в широкому розумінні – це здатність протидіяти впливу стресорів активно перетворюючи ситуацію, в якій вони проявляються, або пристосовуючись до неї. Важливим фактором підвищення стресостійкості є активізація та накопичення особистісних ресурсів подолання стресу. Під ресурсами стресостійкості особистості розуміють індивідуальні якості та здібності, що зумовлюють психологічну стійкість в стресогенних ситуаціях. До таких ресурсів належать: позитивність і раціональність мислення, самоповага, активна мотивація, емоційно-вольові якості, активна життєва установка, фізичні ресурси. В кожної людини є внутрішні ресурси, які можуть допомогти в кризових ситуаціях та сприяють розвитку особистості.

Активізація  ресурсів стресостійкості особистості

-          Розвивайте навички позитивного мислення. Позитивне мислення сприяє виокремленню корисних сторін важкої ситуації і допомагає на цій основі скласти конструктивний план дій, не загострюючи увагу на негативних переживаннях і не перешкоджаючи пошуку нових альтернативних способів вирішення особистих та професійних труднощів.

-          Позбавтесь від ірраціональних переконань і суджень. Ірраціональні переконання лежать в основі неефективних моделей поведінки, вони призводять до неконструктивних переживань. Не сприяють подоланню стресу і підвищують ризик емоційного вигорання.    Ознаки ірраціональних суджень: 1) в них враховані лише 2 крайності „добре-погано”, „або-або”(третього не дано); 2) спираються на перебільшене узагальнення ( „так роблять всі”), а в наслідок – містять помилкові висновки. 3) їх супроводжують сильні негативні переживання – гнів, почуття безсилля, роздратування, приниження, агресивність тощо; 4) часто в них використовують слова „повинен”, „зобов’язаний”; 5) вони завжди песимістичні і спрямовані на невдачу („я цього не витримаю”, „я не зможу цього зробити”); 6) в них відсутня орієнтація на ціль („несправедливо, що мене не цінують...”); 7) часто базуються на перебільшенні фактів, впливові інших.

-          Виражайте свої почуття та емоції соціально прийнятними формами.

-          Проявляйте гнучкість мислення та поведінки. В кожній ситуації, в яку ми потрапляємо відображається наша стратегія розв’язання проблем. Якщо проблемні ситуації зустрічаються нам регулярно, варто звернути увагу на те, що ми робимо не так і бути готовими змінити своє ставлення до ситуації та способи  поведінки. 

-          Вчіться у будь-якій ситуації визначати власну мету, результат, якого ви хотіли б досягти. Для досягнення бажаного результату намагайтесь сформулювати мету за правилами позитивного мислення. Мета, сформульована таким чином, налаштовує на активну діяльність та пошук конструктивних способів розв’язання проблем.

Правила формулювання мети:

-          Формулюйте мету від власного імені (чого я хочу);

-          Формулюйте мету позитивно (без частки „не”);

-          Мета повинна бути конкретною та досяжною в часі;

-          Врахуйте засоби досягнення мети (які ресурси мені потрібні для досягнення мети);

-          Визначте обмеження (що може завадити досягти мети);

-          Спрогнозуйте наслідки (що я отримаю\ не отримаю у випадку досягнення\ недосягнення результату).      

Більшу частину ситуацій, що викликають стрес людина здатна вирішити самостійно. Головне зрозуміти  та прийняти те, що серйозні зміни - це невід’ємна частина нашого життя. І тільки від нашого сприйняття цих змін залежить – стануть вони для нас стресовими чи нададуть можливості для отримання цінного досвіду.

Використана література: