Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
Житомирський
державний університет імені
Івана Франка
Кафедра дошкільного
виховання і педагогічних інновацій
Курсова робота
Виховання моральних почуттів у
старшого дошкільника засобами української
народної казки
виконала:
студентка 3 курсу,
35групи
ННІ педагогіки
Чаїнська Наталія Михайлівна
Науковий керівник:
кандидат педагогічних
наук,
доцент,
Максимова Олена Олександрівна
Житомир 2012
В
додатки.............................................................................................................37
Вступ
Актуальність
досдідження. Моральне виховання з перших років життя
дитини спрямоване на формування моральної
позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів
і потреб. Адже на цьому етапі закладаються
основи морального розвитку особистості,
розвиваються уявлення, почуття, звички,
які спрямовують подальше її вдосконалення.
Неувага до морального виховання в дошкільному
віці не може бути компенсована у подальші
роки. Багатогранність
і значущість виховання моральних почуттів
у становленні особистості зумовили посилену
увагу до вивчення цієї проблеми філософів,
психологів, педагогів. Це цілком закономірний
процес, оскільки мораль як форма суспільної
свідомості постійно змінюється під впливом
нових чинників, набуває нових якостей;
з іншого боку, є спільні риси у моралі
різних часів і народів.
Проблема морального виховання особистості
розглядається вченими різнопланово,
у таких аспектах, виховання моральної
свідомості (В.Зибковець, І.Мар'єнко), виховання
моральної культури особистості (В,Бачінін
Т.Гуменникова), формування моральної
активності дітей (І.Зайцева, Л. Крайнова),
характеристика емоцій і почуттів та їх
класифікація (Є.Богданов, К.Ушинський,
О.Чебикін ), роль почуттів у процесі морального
виховання дітей ( М. Стельмахович, В. Сухомлинський).
У низці досліджень розглядаються різні
засоби морального виховання дітей: національний
фольклор (А.Богуш, Стельмахович ), художня
література (Н. Ільїнська,
Т. Ружевич), казка (А.Богуш, А. Щерба, В.
Сухомлинский ). Сучасним дошкільним навчальним
закладам потрібний педагогічно інструментований
процес виховання і навчання, побудований
на тісному зв’язку знань, почуттів, поведінки,
пріоритетності підходу до дитини як суб’єкта
освітньо-виховного процесу. Постала нагальна
потреба ефективніше використовувати
у вихованні культурно-історичні та
духовні надбання українського народу.
Останнім часом дошкільна
педагогіка зазнає певних змін. Нарешті
змінюється підхід до виховання та
навчання дітей. Як ключову категорію у Базовому компоненті дошкільної
освіти визначено особистість. Пріоритетом
нового підходу є всебічний розвиток особистості
(фізичний, психічний, соціальний). На відміну
від старих підходів, які розглядали розвиток
особистості поверхово, в контексті конкретних
видів діяльності, Базова програма виділила
Змістову лінію "Я сам", в якій окремим
підрозділом йде тема "Моральне виховання".
Таким чином, сьогодні принципово актуальною
постає проблема вивчення, дослідження
та діагностика вихованості моральних
почуттів дошкільників.
Об’єкт дослідження –
моральне виховання дітей дошкільного
віку.
Предмет дослідження –
українська народна казка як засіб виховання
моральних почуттів у старшого дошкільника.
Мета дослідження – теоретично
обґрунтувати та науково дослідити вплив
української народної казки на виховання
моральних почуттів у старшого дошкільника.
Завдання дослідження:
1. Уточнити поняття "мораль",
"моральний розвиток", "моральне
виховання". 2. Визначити показники вихованості
моральних почуттів дітей старшого дошкільного
віку. 3. Визначити
рівень вихованості моральних почуттів
дітей старшого дошкільного віку.
4. Розробити методичні поради для вихователів
дитячого садка.
Гіпотеза дослідження:
рівень вихованості моральних почуттів
у дітей старшого дошкільного віку буде
високим за умов застосування в навчально-виховному
процесі казки як засобу виховання моральних
почуттів.
Методи та організація дослідження.
Теоретичний аналіз проблеми, шляхом вивчення
літературних джерел; систематизація,
бесіда, спостереження, кількісний та
якісний аналіз.
Вибірка: вихованці старшої
групи (16 дітей) Липненського ДНЗ, Житомирської області.
Дослідження проводилось протягом квітня 2012 року.
Наукова новизна: докладніше розглянута проблема використання
української народної казки як засобу
виховання моральних почуттів у старшого
дошкільника.
Практичне значення полягає в тому, що зібрана і узагальнена
інформація може бути використана майбутніми
педагогами з метою підвищення ефективності
процесу морального виховання.
Апробація роботи: результати дослідження можуть застосовуватись
для вивчення та обговорення на студентських
конференціях, випробуватись на практиці.
Розділ 1. Теоретичні основи морального
виховання дітей старшого дошкільного
віку
Поняття морального виховання у науковій літературі
Сьогодні проблема морального
виховання набуває все більшої
актуальності. В умовах дегуманізації
суспільних відносин, підкорення їх потребам ринку,
утрати виховних ідеалів, відчуження людей
один від одного важливим є пошук ефективних
форм, методів та засобів морального виховання
дітей дошкільного віку.
Нині перед національною системою
виховання в нашій державі постають якісно
нові завдання, що вимагають практичного
перетворення системи освіти. З огляду
на це сучасні вчені наголошують на необхідності
формування в особистості загальнолюдських
моральних якостей.
Наукова проблема морального виховання
змістовно спирається на поняття “мораль”,
“моральність”. Для того щоб окреслити
головний зміст процесу морального виховання,
потрібно звернутись до вітчизняної традиції
тлумачення цього поняття. Поняття “мораль”
і “моральність” (від лат. mor, moris - норов,
вдача, звичаї) як сукупність норм поведінки,
спілкування та взаємин, що прийняті в
соціумі, мають фундаментальне значення
для теорії морального виховання. Мораль
є однією з форм суспільної свідомості,
системою уявлень, поглядів, ціннісних
орієнтацій, норм, що регулюють діяльність
людей. За висловом О.Павловської, мораль
є сукупністю цінностей, що орієнтують
людей у практичних відносинах. Це ідеали,
норми, принципи, погляди на добро й зло,
на сенс життя, на гідність, на честь, на
всю систему відносин особистісного і
суспільного [16, c. 25].
На думку І.Беха, моральність
є “формою суспільної свідомості відносно
двох сфер - світу людей і світу речей -
може виступати і як суб'єкт-суб'єктне,
і як суб'єкт-об'єктне ставлення” [3, c. 36].
Тому, в нашому визначенні, моральність
несе в собі моральні цінності й ідеали,
що відображають рівень розвитку окремої
людини й народу в цілому. Будучи ядром
особистості, моральність визначає характер
життєвої позиції людини й результати
її діяльності.
Термін “моральне виховання” в педагогічній
науці є широковживаним, але не має “чіткої
визначеності”, на що вказував І.Бех. Так,
учений пояснював, що виховну технологію
ототожнюють з виховними методами, а введення
цього поняття вважають даниною моді.
Аналізуючи методологічні основи
проблеми морального виховання особистості,
ми звертали увагу на сукупність вихідних
філософських, педагогічних, етичних та
естетичних ідей, що знайшли прояв у основних
тенденціях щодо трактування сутності
морального виховання: антропоцентричної,
теоцентричної, соціоцентричної. Таку
класифікацію ми знаходимо у О.Вишневського
та В.Білоусової. На думку О.Вишневського,
антропоцентрична тенденція ґрунтується
на системі вартостей віри в Людину - без
Бога; теоцентрична тенденція характеризується
вірою в існування Вищого Абсолюта, “що
втілює ідеал Добра”; особливість соціоцентричної
тенденції в моральному вихованні полягає
в тому, що вона спирається на “замовлення
вождів”, відповідно до потреб ідеології,
та визначається суспільними умовами,
нормами й принципами, що формуються або
є прийнятими в даному суспільстві [2, c. 49].
Цієї ж думки дотримується В.Білоусова,
яка також поділяє різні підходи до систем
виховання й визначає три тенденції: антропоцентричну
“базові цінності цього виховання - самореалізація,
автономність, користь, щирість, індивідуальність”
, соціоцентричну та тенденцію, що спирається
на релігійні виховні традиції [18, c. 43].
Проблема морального виховання
особистості є предметом психологічних
і педагогічних досліджень. Тому ми розглядаємо
моральне виховання особистості в педагогічному
й психологічному аспектах. О.Вишневський,
підкреслюючи значущість морального виховання
для демократизації українського суспільства,
вказував, що шлях до успіху в сучасному
українському вихованні веде тільки через
моральне відродження, й практичне завдання
вихователя полягає в удосконаленні того
середовища, в якому живе вихованець (стосунків
у сім'ї, школі, інституті; змісту освіти;
методів навчання тощо), а також в “демонструванні”
власного ставлення до світу (до фактів,
подій, людей, літературних образів, історичних
постатей тощо). Учений вказував, що потрібно
намагатися вчасно надати вихованцеві
моральну допомогу своєю порадою та прикладом
[13, c. 54].
Характеризуючи національну систему
виховання в умовах державотворчого процесу
в Україні, моральне виховання особистості
має базуватися на поєднанні освіти й
національної культури, де вся система
виховання розглядалася як гарант демократичності
суспільного устрою та державотворення
й слугувала ефективним засобом, за допомогою
якого держава й попередні покоління мали
можливість формувати людей за своїми
аналогами. Побудова ж демократичного
суспільства, на думку вченого, має базуватися
на національній ідеї, любові до Вітчизни,
класичній культурі й спрямовуватися
в площині Я-концепції особистості, творчої
особистості, громадянина, патріота України
.
У філософській, психологічній, педагогічній
літературі розкривається сутність патріотизму,
його конкретний історичний характер,
ознаки прояву, дається характеристика
форм захисту Батьківщини (Ф. В. Константинов,
В.Г. Афанасьєв, І. Гнатко, Н.А. Гарпиневич,
Ж.Г. Голотвин, , А.Н. Леонтьєв). Подаються
особливості вивчення змісту і методів
виховання радянського патріотизму в
виявленяються виховні можливості дитячої
організаціі, її впливу на виховання (В.В.
Лебединський, Л.І. Божевич, Е.М. Богданов,
А.А. Дергач, Т.Е. Коннікова, К.Д. Радіна,
А.П. Шпона) [13, c. 18].
М.Стельмахович, досліджуючи виховні
цінності підростаючого покоління
в Україні, підкреслював, що система
освіти повинна виховувати високоморальну
особистість на засадах національних
надбань: “Мудрість нашого народу йде
від діда-прадіда, вітця-матері, родини,
рідної оселі й материнської мови, землі-годувальниці,
від ясного неба й світлого сонця, матінки-природи,
від доброго серця й щирої душі, глибоких
людських почуттів і переживань, кришталевої
чесності й людяності, світлої духовності,
сердечної любові до дітей, духу Матері-України”
[11, с. 131].
В. Білоусова розглядала моральне виховання
як спеціально організовану міжособистісну
взаємодію педагога з вихованцем на основі
норм і принципів гуманізму. Під гуманізацією
виховання педагог розуміла олюднення
відносин, що забезпечить морально-емоційну
атмосферу взаємного розуміння, поваги
й турботи про іншого, безкорисливого
ставлення до кожної особистості не як
до засобу досягнення власних інтересів,
а як до мети. “У цьому випадку, - підкреслювала
педагог, - інший сприймається як вища
життєва цінність, викликаючи адекватне
сприйняттю ставлення до себе” [5, с. 187].
Здійснивши аналіз останніх досліджень,
ми дійшли висновку, що термін “моральне
виховання” розглядається як: “суспільне
явище, що підпорядковується законам суспільного
розвитку”; “процес, специфічні функції
якого здійснюються за своїми власними
правилами та закономірностями”; “цілеспрямований
уплив старшого покоління на молодше з
метою вироблення в нього стійких моральних
якостей”; “стрижень гармонійного розвитку
особистості”; “форма трансформації
досвіду й сфера реалізації людської моральної
культури”; “корекція поведінки, виправлення
бажань i почуттів, культивування чеснот
на рівні мотивів діяльності”; “виховання
моральних якостей, вироблення умінь i
навичок моральної поведінки, формування
гуманних взаємин” [15, c. 182]. Моральне виховання
особистості має на меті формування моральної
вихованості, яка передбачає систему моральних
знань, умінь, навичок, переконань, поглядів,
норм. Завдання морального виховання ми
визначили як процес трансформації суспільно
значущих норм, принципів, регулюючих
взаємовідносини, загальнолюдські моральні
цінності в індивідуальні якості й формування
на цій основі відповідних моральних якостей.
На основі логіко-семантичного
й лінгвістичного аналізу нами було
визначено близько ста моральних понять, які характеризують шукані
якості. Наприклад, благородство, старанність,
смирення, делікатність, піклування, шанобливість,
скромність, лагідність і т.п. У зв'язку
з цим відзначимо, що О.Вишневський включав
перелік специфічної групи вартостей,
серед яких ми виділили моральні якості
особистості, що покликані підвищити рівень
моральної вихованості: доброта, чесність,
справедливість, щирість, гідність, милосердя,
любов, прощення, мудрість, вірність, толерантність,
гостинність, відкритість, мужність, героїзм,
злагода, рішучість, доброзичливість,
правдомовність, оптимізм, поміркованість,
лагідність, урівноваженість, терплячість,
ініціативність, працьовитість, самостійність,
шляхетність, ощадливість ,самовідповідальність,
великодушність [20, c. 118].
Слід відзначити, що визначення акцентують
увагу лише на одному соціальному аспекті
виховання. На наш погляд, педагогічні
завдання морального виховання не можна
обмежувати простим переліком моральних
якостей. Ізольовані, абстрактно взяті,
вони не здатні слугувати безпосередньою
метою морального виховання особистості,
тому що ці якості набувають свого розкриття
лише в контексті цілісної особистості.
Таким чином, на основі теоретичного
аналізу праць сучасних українських учених-педагогів
ми визначили моральне виховання особистості
як складний динамічний процес, що забезпечується
безперервним зростанням якісних змін
особистості до рівня, який відповідає
потребам сучасного суспільства. Як цілеспрямований
процес, він оптимально дієвий, коли організується
вихователем з урахуванням взаємодії
суб'єктивних і об'єктивних чинників і
здійснюється в процесі моральної діяльності,
яка спрямовується на утвердження моральних
принципів, норм, що регулюють моральні
відносини.