Виховання гуманістично спрямованої особистості студента у вільний від навчання час

Буковинський Державний Фінансово-економічний Університет

                                                                                                 м.Чернівці

Балахтар В.В.

                                                                                                  Чорна О.О.

Виховання гуманістично спрямованої особистості студента у вільний від навчання час

Анотація. Стаття присвячена актуальній проблемі виховання гуманістично спрямованої особистості студента в позаурочний час. У роботі на основі вивчення та аналізу стану розробленості цієї проблеми у теорії та практиці зроблено висновок про те, що успішне виховання гуманістично спрямованої особистості студента забезпечується впровадженням особистісно орієнтованої концепції. Вона передбачає гуманізацію спілкування вихованців, участь учнів у ціннісно-орієнтаційній діяльності, у процесі якої у підлітків та студентів формуються стійкі ціннісні якості громадянина-гуманіста: вони вміють співвиміряти себе з іншою людиною, поважати її гідність, активно протистояти негуманному ставленню до оточуючих.

Ключові слова: гуманістична спрямованість особистості, гуманістично спрямована особистість, критерії гуманістично спрямованої особистості, характеристики сформованості гуманістичної спрямованості, функціонально-прогностична модель, особистісно орієнтований тип організації виховання.

Аннотация. Статья посвящена актуальной проблеме – воспитанию гуманистической направленности личности студентов, которые обучаются в общеобразовательных учебных заведениях Украины, во внеурочное время.

На основании изучения и анализа состояния разработки данной проблемы в философской, психолого-педагогической литературе уточнено содержание понятия  «гуманистическая направленность личности»; определена сущность личностно ориентированного воспитания личности студентаа во внеурочное время; определены критерии, показатели, характеризующие гуманистическую направленность личности, создана модель гуманистической направленности личности, в которой отражены компоненты такой личности - интелектуальный, эмоционально-мотивационный, регулятивный, деятельно-практический.

Анализ работ по теории и методики воспитания позволил обосновать и апробировать пути воспитания гуманистической направленности личности студента во внеурочное время, в частности: совершенствование содержания, форм и методов воспитания гуманистической направленности личности студента; организация ценностно-ориентационной деятельности на основе обучения и усвоения учащимися общечеловеческих и национальных ценностей; реализация целевой творческой программы развития гуманистической направленности личности; усовершенствование научно-теоретической, методической и практической подготовки классных руководителей к реализации задач воспитания гуманистической направленности личности.

Ключевые слова: гуманистическая направленность личности, гуманистически направленная личность, критерии гуманистически направленной личности, характеристики сформированности гуманистической направленности, функционально-прогостическая модель, личностно ориентированный тип организации воспитания.

Annotation.The thesis is devoted to the urgent problem – training of humanistic purposes of the personality of students in out of learn time.

During the studying and analyzing of working out of giving problem in theory and practice mechanisms of training humanistic purposes student's personality out of learn were determined: criteria’s, proofs, which characterize humanistic purposes of the personality.

First in pedagogic it was determined and scientifically substantiated ways of training of humanistic purposes of the personality of students in out of learn time; theoretically substantiated and approved functionally – prognoses model of the process of forming citizen – humanist and its organizing structure technologies valuable – orientational function was revealed the ways of raising of theoretical and methodical preparing of tutors for humanistic education of students during the out of learn time was researched.

Key words: humanistic purposes of personality, criteria, proofs of humanistic purposes of personality, valuable – orientational activity, functional–prognoses model of the process of forming of humanistic purposes of personality.

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап становлення громадянського суспільства в Україні передбачає докорінну трансформацію світоглядних пріоритетів та ціннісних орієнтирів особистості. Йдеться про зміну ставлення людини до інших людей та до самої себе, про підвищення власної відповідальності за майбутнє держави, суспільства, цивілізації. Проблема гуманістичного виховання підростаючого покоління громадян України має важливе соціально-педагогічне значення, оскільки, з одного боку, при визначенні цілей виховання враховуються інтереси і запити суспільства загалом і кожної особистості зокрема, а, з іншого, - важливим є розуміння сутності самого процесу виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних умовах проблему виховання гуманістично спрямованої особистості, її морально-етичні аспекти розробляють І.Бех, А.Бойко, О.Вишневський, Т.Дем’янюк, Л.Макарова, В.Оржеховська, С.Рудаківська, О.Сухомлинська, О.Столяренко, К.Чорна, Н.Миропольська та інші. У них предметом дослідження є гуманістичні цінності, їх сутність, специфіка та місце у духовному світі особистості. В основу концепцій Б.Ананьєва, О.Киричука, І.Кона, інших дослідників покладено різні психологічні аспекти гуманістичного виховання особистості, зокрема ідеї суб’єкт-суб’єктної взаємодії та саморозвитку особистості.

Постановка завдання. Написання даної статті зумовлено необхідністю оновлення процесів виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час на основі вивчення і засвоєння вітчизняної і світової духовної спадщини.

Мета. науково обґрунтувати та дослідити модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Виклад основного матеріалу. Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується як період становлення нової гуманістичної парадигми освіти - перехід до особистісно-орієнтованого навчання і виховання, який вимагає створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості підлітка, виявлення й активного використання його індивідуальних особливостей у освітній діяльності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна охарактеризовати сутність поняття “гуманістична спрямованість особистості” – це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистість під кутом зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми, з навколишньою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них.

Оскільки виразником гуманістичної спрямованості особистості є її усвідомлене позитивне й об’єктивне ставлення до людей, до самого себе, до різних видів діяльності, то ядром ставлень, які утворюють гуманістичну позицію, є моральні відносини, а сама людина у суспільстві постає як найвища цінність.

Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму – добра, справедливості, честі, відповідальності, совісті, добродіянні, які інтегруються в активній особистісній позиції.

Основними компоненти гуманістичної спрямованості особистості є: інтелектуальний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, діяльнісно-практичний. Встановлені компоненти та критерії (ставлення до людей, ставлення до себе, до ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності) дали змогу визначити рівні сформованості гуманістичної спрямованості підлітків (низький, середній, високий), кожен із яких характеризується певними показниками або їх відсутністю. В основу такого поділу ми поклали характеристики ціннісного ставлення людей до близького і далекого оточення, до себе, до різних видів діяльності, а саме: активно-діяльнісне; недостатньо послідовно діяльне та пасивне.

До критеріальних показників відносяться: характер спрямованості ставлення (особистісний, соціально значущий, гуманний); наявність переходу ціннісних орієнтацій у стійкі особистісно значущі мотиви ставлення до людей; потреба у постійному вдосконаленні засобів і способів реалізації гуманних взаємовідносин; відповідність особистих мотивів ставлення соціально значущим, гуманним, таким, що виключають споживацькі; повага до людської гідності, прав і свобод кожної людини, здатність до співчуття і співпереживання.

Чітко виражена мета виховного процесу сприяє успішному формуванню відповідних якостей гуманістично спрямованої особистості. Це дає можливість формування вільної особистості, здатної захищати і відстоювати власну позицію, керуючись національними та загальнолюдськими цінностями.

Принципова новизна організації  виховного процесу за такою  полягає  у відході від примусу, диктату  і насилля над вихованцем; зміст  виховання здійснюється без психічних  перевантажень. Вона передбачає ставлення  вчителя до студента як до суб’єкта власного розвитку і як суб’єкта виховної взаємодії; участь студентів у ціннісно-орієнтаційній діяльності, стимулювання вихованців до здійснення самовиховання і саморозвитку. За таких умов розвиток особистості відбувається шляхом постійного вдосконалення змісту особистої діяльності на основі узгодження з цінностями суспільства, а виховний процес спрямовується на засвоєння моральних правил життя у суспільстві. Така організація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості студента позитивно впливає на зростання ціннісного ставлення до інших людей та до себе за умови залучення студентів до участі у тренінгах та ділових іграх, встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між їх учасниками; формування у вихованця навичок аналізу ситуацій, розвиток комунікативних умінь і розуміння власної цінності. Використання вправ, бесід, тестування, спостереження за вихованцями; стимулювання студентів до здійснення гуманних учинків забезпечує ефективність ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітків.

Узагальнивши зазначене вище, можна запропонувати такі основні завданнями в організації процесу виховання гуманістично спрямованої особистості студента в позаурочний час:

–  оволодіння знаннями про гуманістичні цінності, способи і засоби реалізації суспільно-значущих стосунків між людьми;

–  формування навичок аналізу і критичної оцінки різноманітних способів реалізації цих цінностей;

–  формування впевненості у власних силах і можливостях;

–  розвиток уміння аналізувати вплив власних учинків на оточуючих, та на свій життєвий шлях;

–  розвиток комунікативних умінь, готовності відстоювати власні переконання;

–  формування досвіду гуманних взаємостосунків;

–  формування адекватної самооцінки, зокрема, моральної, позитивної “Я”-концепції; розвиток впевненості у власних можливостях бути гуманною особистістю.

Проаналізувавши останні дослідження  можна підтвердити, що на підвищення рівня сформованості гуманістичної спрямованості студентів, в тому числі підлітків загалом, значний вплив здійснює організація їхньої ціннісно-орієнтаційної діяльності, як сукупність дій, вчинків, впливів особистості, що спрямовані на саморозвиток, самореалізацію і самовдосконалення на основі загальнолюдських і національних цінностей (базових цінностей), які у педагогічному процесі спрямовані на формування в учня рис, що посилюють мотивацію їх поведінки, почуття обов’язку, відповідальності, пізнавальних інтересів і потреб та усвідомлення власного творчого саморозвитку.

Висновки. Зробивши аналіз вищесказаного можна зробити такі висновки:

1.  Теоретичне вивчення проблеми дозволило узагальнити, що в сучасних умовах найдоцільнішим є виховання саме гуманістично спрямованої особистості як індивіда, схильного до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб, на основі способу і характеру його взаємовідносин з іншими людьми, з оточуючою дійсністю.

Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму – добра, справедливості, честі, відповідальності, доброчинності, які інтегруються у активній особистісній позиції. Однак аналіз наукових доробків засвідчив недостатній рівень розробки означеної проблеми в теорії та практиці виховання.

2.  Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості. Виходячи зі змісту наукових положень, можна дати визначення поняття “гуманістична спрямованість особистості” – це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистість з точки зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми,  
з оточуючою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них.

Спираючись на дане визначення, можна стверджувати, що гуманістично спрямована особистість – це діяльнісно-активний індивід, дії і вчинки якого базуються на перевазі суспільних інтересів, вищих соціальних і високих загальнолюдських потреб, що інтегруються у активній особистісній позиції до себе, до людей на основі гуманістичних цінностей та ідеалів.

3.  Цілісність виховання гуманістично спрямованої особистості студентів забезпечує процес удосконалення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки класних керівників до реалізації завдань виховання такої особистості. Керуючись концепцією особистісно орієнтованого виховання, визначено стратегію діяльності викладача через принципи орієнтації на цінності та ціннісні ставлення, демократизації міжособистісних відносин. Як підтвердило дослідження, оптимальний розвиток гуманістичної спрямованості особистості студента забезпечуються за умов його прийняття, розуміння, визнання вихователем та формування у підлітків бажання усвідомлювати себе як особистість, і морально діяти у різних життєвих ситуаціях.