Видатні майстри педагогічної праці А. Макаренко, В. Сухомлинський

·        Самовиховання, саморозвиток учнів як вершина, мета виховання.      

 Одну з  мудрих педагогічних статей Сухомлинський  назвав “Не бійтесь бути ласкавими”. У ній він з болем відмічав, що дуже часто в сім’ї та  школі звучить неласкаве, байдуже, часом - грубе слово, що ранить душу дитини, робить її байдужою до будь-якого прояву людяності. Підвищений тон голосу у спілкуванні з дітьми створює нервову напругу, виснажує нерви. Діти можуть звикнути до цього. Тоді у дитини притупляються почуття, зникає сердечна чутливість, а сам педагог назавжди втрачає ті найважливіші нюанси, тони, півтони емоційної чуттєвості, які саме і роблять людину Людиною.     

 В.Сухомлинським  було розроблено гуманістичні принципи педагогіки:

1.Пізнання багатогранності дитини.

2.Віри в її  неповторність і талановитість.

3.Визнання природного  оптимізму дитини.

4.Обережного  звернення до її душі й розуму.

5.Захисту багатства  людської природи в дитячій  душі.

6.Виховання в  учнів самоповаги.

7.Утвердження  краси в природі і в людині.

Для сучасного  педагога  мають велику цінність методичні поради великого педагога щодо шляхів виховання гуманістичної культури дітей, підлітків, напрямів практичної естетичної роботи з учнями, формування духовного світу людини. Ідеалом учителя сучасної школи повинен бути той взірець вихователя, яким був сам В. Сухомлинський і якого він бачив у своїх мріях. Головними рисами такого вихователя – гуманіста є :

1.Мудрі любов  і влада педагога над розумом  і душею дитини.

2.Багатство думки,  висока загальна культура.

3.Спільні з  дитиною погляди на життя, людину  як найвищу цінність.

4.Здатність зцілення  душевних ран дитини.

5.Ніжне, ласкаве  ставлення до дитини.   

 “Вчительська  професія, - писав В.Сухомлинський, - це людинознавство, постійне, те, що  ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці” [10,243].       

 6. Перша порада із "Сто порад учителеві " В.Сухомлинського стосується розуміння  проблеми "Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується? " [Т.2.  420 -425].

Властивості педагогічної професії: а) «Ми маємо справу з  найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, -   з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров'я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя»; б) кінцевий результат праці віддалений в часі; в) багатофакторність впливів на дитину, «... завдання - боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним ». Розумний, умілий, мудрий вихователь; г) «Об'єкт нашої праці - найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість». Впливати тим же. Найважливіші інструменти впливу - слово, краса довкілля і мистецтва, весь емоційний діапазон людських відносин і обставин; д) об'єкт праці педагога - дитина - повсякчас змінюється. «Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити».

Якості педагога - майстра: 1) "Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється...  Це подив перед багатогранністю і невичерпністю людською"; 2) " ... практична педагогіка - це знання й уміння, не тільки доведені до ступеня майстерності, але й підняті до рівня мистецтва... виховувати й відчувати її індивідуальний світ";

3)     " Наріжний камінь педагогічного покликання - це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини». Терплячість до дитячих слабостей, мудрість в розумінні дитини, конфліктів:

4) «Гармонія  серця і розуму» педагога. «Чуйність, сердечна турбота про людину - це плоть і кров педагогічного покликання»; 5) «... Уміння настроювати себе на задушевну розмову з учнем, особливо з підлітком, надзвичайно важливе в тій майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель. Це вміння треба виховувати в собі, створювати, удосконалювати, «відшліфовувати», робити тоншим і більш дійовим... необхідно глибоко проникати в душу дитини, вдумуватися в те, чим вона живе, як вона дивиться на світ, чим є для неї люди, що оточують її.

Дорогий мій  колега, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності - протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі» (Т2.424 -425).

7.     Педагогічна задача ( проблема) потребує цілої системи опрацювання Доцільно: 1) вивчити її умову (діючі особи, зв'язки обставини); 2) поставити запитання (як діяти вихователю?); 3) звернутися до розв'язку автора (педагога); 4) проаналізувати пропозиції колеги  («Мій розв'язок» з поясненням”).               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Державна національна  програма "Освіта" / Освіта. Україна  XXI століття . - К., 1994.

2.  Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1 ст. // Освіта України. - №29, 18.07.01  

3. Макаренко А.С. Некоторые  выводы из моего педагогического  опыта //         Пед. соч. :в 8 т.- Т. 4. - Москва, 1984. - С. 235 - 236, 243 - 247. 

4. Макаренко А.С. О моем опыте  // Пед. соч. в 8 т. - Т. 4. - Москва, 1984. - С. 260-266.  

5. Макаренко  А.С. Педагогическая  поэма. Флаги на башнях. // Пед. соч. в 8 т.  - Т.З, 6. - С. 8-445; С.8-309.  

6. Сухомлинський В. О. Вибр. твори: В 5 т. - К., 1977. 

7. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителю//Вибр. твори: В 5 т.- Т. 2.- К.,