Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Февраля 2012 в 00:53, доклад
Щоб успішно навчати дітей, треба: 1) визначити зміст навчання, 2) мати матеріал для роботи з уч¬нями, 3) розробити методи (тобто способи досягнення певних результатів у вивченні навчальної дисципліни) і прийоми викладання предмета.
Правопис – вживання великої букви; позначення ненаголошених [еи], [ие], що перевіряються і не перевіряються наголосом (з орфографічного мінімуму); позначення приголосних у коренях слів, що перевіряються і не перевіряються правилами (з орфографічного мінімуму); позначення подовжених м’яких приголосних на письмі; роздільне написання прийменників з іменниками; вживання апострофа; написання “не” з дієсловами; вживання розділових знаків у кінці речення; коми при однорідних членах речення без сполучників і зі сполучниками а, але.
Культурознавча змістова лінія – система значень слів-понять, ідей, культурного досвіду української нації, відображених у навчальних текстах, приказках, прислів’ях, ілюстраціях, фонозаписах та інших засобах, що засвоюються дітьми під час спілкування у сферах відношень: “Я – я”, “я – ти”, “я – ми”, “Батьківщина, рідна мова”, “я – природа”.
Діяльнісна змістова лінія (методологічна) вміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати (практично) на матеріалі мовних одиниць, що належать до різних рівнів мовної системи. Уміння здійснювати мовленнєву діяльність в усіх її мовних видах – слухання, говоріння, читання й письмо [3].
Зазначене спрямування (практичне) в навчанні рідної мови має забезпечити формування мовної особистості – людини, яка вільно й легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якості свого мовлення [6].
Мовленнєва практика учнів має ґрунтуватись не тільки на мовній системі, а на діяльності спілкування. Навчання рідної (державної) мови повинно відповідати сучасним суспільним і особистим потребам мовленнєвого розвитку учнів [1, 16].