Сутність інтелетуальних умінь молодших школярів

В.В. Партола 

Сутність інтелектуальних  умінь молодших школярів

Інтелектуальні  вміння посідають особливе місце  в навчальній роботі учнів початкових класів. Оскільки без оволодіння інтелектуальними уміннями на початковому етапі навчання не можливо ефективно продовжувати засвоєння нових знань у середніх і старших класах. Засвоєння знань з опорою на інтелектуальні уміння сприяє більш глибокому і міцному їх засвоюванню, досягненню максимальних результатів у виконанні навчальних завдань за мінімальної витрати.

Розуміння сутності поняття  «інтелектуальні вміння» вимагає  з’ясування, що входить до поняття  «уміння» у психолого-педагогічній літературі.

Так, у педагогічному словнику вміння визначаються як «підготовленість до практичних і теоретичних дій, які виконуються швидко, точно й свідомо, на основі засвоєння знань і життєвого досвіду…». 

Кількість визначень цього  поняття вченими-педагогами досить велика. Під уміннями вони розуміють  здатність виконувати дію у відповідності  з цілями і обставинами, в яких людині слід орієнтуватися (А. Боброва, А. Усова) [11], володіння способами (прийомами, діями) застосування засвоюваних знань на практиці (І. Харламов) [12], сукупність прийомів і способів (Т. Ільїна), успішне виконання дії або більш складної діяльності з вибором і застосуванням правильних прийомів роботи й з урахуванням певних умов (Н. Левітов) [4].

Незважаючи на складність у визначенні поняття, можна виділити деякі спільні риси умінь. Так  більшістю авторів уміння представлені як результат володіння пізнавальною діяльністю, який виражається у готовності (чи здатності) виконувати дію. Також треба зазначити, що у визначенні суті уміння у більшості робіт наголошується на тому, що від наявності уміння залежить успіх виконання тієї чи іншої дії.

Дослідження різних підходів до класифікації умінь надає можливість підійти до поняття «інтелектуальні вміння». Розглянемо найбільш поширені з них.

Так, низка дослідників (Ю. Бабанський, А. Боброва, Т. Ільїна, Н. Лошкарьова, А. Смірнов, Н. Тализіна, А. Усова) [1, 4, 8, 11, 12] поділяють уміння на спеціальні (або специфічні) і загальні (загальнонавчальні). Спеціальні або предметні уміння формуються на матеріалі конкретного предмету (виконання арифметичної дії, доведення відомої теореми) (І. Лернер) [7]. Під загальними, на відміну від спеціальних, розуміють ті навчальні вміння і навички, основу яких складають знання про способи діяльності в рамках, властивих процесу вивчення декількох навчальних дисциплін (Н. Лошкарьова) [8[]].

Детальна класифікація умінь  за характером навчальної праці розглянута  Ю.  Бабанським, де він виділяє: навчально-організаційні; навчально-інформаційні; навчально-інтелектуальні [1].

Найбільш повною є класифікація загальнонавчальних вмінь, подана Н. Лошарьовою,  В. Паламарчук, С. Лазаревським, які до складу вище вказаних умінь відносять ще й комунікативні [8, 10].

Проведений аналіз свідчить про те, що інтелектуальні вміння є  обов’язковим складником загальнонавчальних умінь, носять міжпредметний характер і тому мають широке дидактичне значення.

Незважаючи на численні дослідження, у психолого-педагогічній літературі немає чіткого визначення поняття «інтелектуальні уміння». Так, наприклад, О. Кабанова-Меллер під цим поняттям розуміє «прийоми розумової діяльності» і, як основні серед них, виділяє абстракцію,  встановлення причинно-наслідкових зв’язків  і ін. Т. Шамова до інтелектуальних умінь відносить перед усім володіння мислительними операціями (порівняння, співставлення, аналіз, синтез, узагальнення) і самостійність мислення [15].

Особливий інтерес складають роботи вчених, в яких розглядаються інтелектуальні уміння та навички молодших школярів, опанування яких є передумовою їх подальшого успішного навчання. Так, А. Ліпкіна інтелектуальні уміння вважає досконале володіння рядом мислительних прийомів (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення). А.Дмитрієв у число інтелектуальних умінь молодшого школяра включає раціональні прийоми і способи запам’ятовування прочитаного, фіксацію уваги на головному, аналіз, порівняння, виділення істотних ознак, які характеризують правила і поняття тощо.

Проведений  аналіз свідчить, що інтелектуальні уміння є невід’ємним компонентом  навчальної діяльності, визначальним фактором її ефективності. Інтелектуальними уміннями вважають свідоме володіння загальними прийомами (операціями) мислення. Для учнів початкових класів актуальним є володіння такими інтелектуальними уміннями, як: уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, відокремлення істотних ознак і усвідомлення інших ознак як неістотних, класифікувати, знаходити причинно-наслідкові зв’язки, систематизувати.

Список використаних джерел:

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-познавательного процесса: (Метод. основы). – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
2. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология увоения знаний в школе. - М.: Изд-во АПН РСФСР,1959.- 346 с.
3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.
4. Ильина Т.А. Педагогика. Курс лекций. Уч. пос. для студентов пед. университетов. – М.: Просвещение, 1984. – 496с.
5. Левитов Н.Д. Психология труда. – М.: Учпедгиз, 1963. – 340 с.
6. Лернер И.Я. Процес обучения и его закономерности. М., «Знание», 1980. – 96 с.(Новое в жизни, науке и технике. Серия «Педагогика и психология»).
7. Лернер И.Я. Учебные умения и их функции в процес се обучения  // Роль учебной литературы в формировании общин учебных учений и навыков школьников: Материалы IV пленума ученого методического совета при Министерстве просвещения СССР. – М.: Педагогика, 1984. – 208 с.
8. Лошкарева Н.А. о праграме развития общих учебных умений и навыков школьников. // Роль учебной литературы в формировании общих учебных умений и навыков школьников: Материалы VI пленума Ученого методического совета при Министерстве просвещения СССР. – М.: Педагогика, 1984. – 208 с.
9. Менчинська Н.А. Проблемы учения и умственного развития школьников: Избр. психол. труды. – М.: Педагогика, 1989. – 224 с.
10. Паламарчук В.Ф., Лазаревский С.В. Методические рекомендации о формировании общеучебных умений и самостоятельности мышления учащихся. – К.:  НИИ Педагогики УССР, 1986.- с. 80. 
11. Педагогика: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанського. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.
12. Смирнов А.А. Психология, педагогіка, школа // Народное образование. – 1964. - № 1. – С. 14-16.
13. Усова А.В., Боброва А.А. Формирование у учащихся учебных учений. – М.: «Знание», 1987. – 96 с. - (Новое в жизни, науке и технике. Серия «Педагогика и психология», № 7).
14. Харламов И.С. Педагогика: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1990. – 576 с.
15. Шамова Т. Активизация умения школьников. – М.: «Знание», 1979. – 96 с. - (Новое в жизни, науке и технике. Серия «Педагогика и психология», № 7).