Суб’єкти педагогічної системи

Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту України

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет  імені Григорія Сковороди»

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра професійної  освіти

 

 

 

 

 

 

ДОПОВІДЬ

З дисципліни «Методологічні засади професійної освіти»

на тему:

«Суб’єкти педагогічної системи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка зфн

групи 34 ТЗ (мс)

Циганкова Юлія

Віталіївна

Перевірила:

Лукашевич Юлія

Леонідівна

 

 

 

Переяслав-Хмельницький – 2013

 

1. Учень як суб’єкт педагогічної системи.

Особливістю сучасного етапу  розвитку освіти є те, що у процесі  навчання відбувається взаємодія між  педагогічним колективом та учнями професійно-технічного навчального закладу (ПТНЗ). В цих  двосторонніх (суб’єкт-суб’єктних) стосунках учень виступає як суб’єкт навчання, тобто, як такий, що проявляє активність, має і відстоює свою точку зору, яка враховується педагогами.

Виступаючи суб’єктом  педагогічного процесу, учень впливає  на мету виховання і навчання, вибір  методів, форм їх реалізації – таким  чином впливає на стратегію і  тактику педагогічного впливу. Саме учень приймає чи не приймає педагогічний вплив, підтримує чи не підтримує, продовжує чи не продовжує розвиток у заданому педагогічному напрямку.

Учень як суб’єкт педагогічного  процесу впливає і на свою діяльність, оскільки:

• Ставить і коригує особистісні цілі;
• Усвідомлює мотиви діяльності;
• Самостійно планує свою роботу.

При цьому необхідно розуміти, що учень як суб’єкт педагогічного  процесу відрізняється від педагога як суб’єкта цього ж процесу. Провідна позиція педагога полягає у тому, що педагог повинен:

1. Володіти інформацією про учня (хроніка життя, мова, вчинки, епізоди з життя учня);
2. Визначати ступінь навіювання учня, враховуючи те, що:

• Легко навіюваний учень невпевнений, емоційно не стійкий, піддається впливу;

• Важко навіюваний учень впевнений в собі, емоційно стійкий, схильний до аналізу, не піддається впливу;

3. Вміти визначити ступінь тривожності учня, враховуючи, що:

• Висока тривожність учня часто стає причиною неадекватної реакції на зауваження;
• Низька тривожність часто межує з байдужістю.

4. Знати індивідуально-типологічні особливості учня та враховувати те, що:

• Слабка нервова система стає причиною швидкої втоми на заняттях;
• Сильна нервова система проявляється в занадто великій активності учня;
• Інертність нервової системи призводить до того, що учень не сприймає швидкий темп роботи, часові обмеження.

5. Розуміти причини важко вихованості окремих учнів, через:

• Педагогічні помилки педагогів і батьків;
• Дефекти психологічного і соціального розвитку;
• Особливості характеру.

На основі розуміння цих  особливостей здійснюється індивідуальний та диференційований підхід. Індивідуальний підхід передбачає врахування індивідуальних особливостей кожного учня. Диференційований підхід відбувається через врахування окремих особливостей певних груп учнів.

Значною мірою на формування особистості учня ПТНЗ як суб’єкта навчальної діяльності впливають фактори  розвитку:

1. Спадковість – передача від батьків певних якостей. Причому, успадковуються задатки, а не здібності.
2. Середовище – оточення особистості, де відбувається соціалізація ( процес засвоєння людиною протягом життя соціальних норм і цінностей суспільства, до якого вона належить).

В процесі соціалізації учень  ПТНЗ може виступати як:

• Об’єкт, тобто як той, на кого спрямовані професійна, політична, сімейна та інші види соціалізації;
• Суб’єкт, тобто як такий, що проявляє активність в процесі соціалізації;
• Жертва, що знаходить відображення в девіантній поведінці, підвищеному конформізмі, правопорушеннях та інших відхиленнях від норми.

3. Виховання – впливає на взаємодію особистоі учня ПТНЗ і середовища та забезпечує його розвиток.

4. Активність учня ПТНЗ – знаходить відображення в його громадянський, політичній навчальній позиції.

 

2. Професіографічний підхід до формування особистості учня ПТНЗ.

Існує декілька концептуальних підходів до формування сосбистості учня ПТНЗ. Розглянемо підхід, який передбачає врахування кваліфікаційних вимог. Згідно статті 33 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ – це сукупність вимог, які визначають його професійні знання, уміння та навички, що розроблені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері професійно-технічної освіти на основі кваліфікаційних характеристик професій.

Однак, вимоги до наявності  професійно важливих якостей в даному випадку відсутні. Відсутні також  вимоги до творчих здібностей і навичок  творчої діяльності випускника системи  профтехосвіти, які в подальшому повинні стати основою формування нових способів професійної діяльності.

Вільним від цього недоліку є професіографічний підхід до професійної підготовки учнів ПТНЗ, який є основою організації професійної підготовки і подальшої оцінки її якості.

Професіограма – це чіткий опис будь-якої професії, представлений через систему вимог до людини, які містять якості і властивості особистості, особливості процесів мислення, а також комплекс знань, умінь, навичок, якими вона повинна оволодіти для того, щоб успішно виконувати професійні функції.

Професіограма містить 5 розділів:

І. Соціально-економічна характеристика професії:

1.1. Галузь народного господарства.

1.2. Потреба в кадрах.

1.3. Географія  професії.

1.4. Тип організації,  підприємства.

1.5. Форма організація  праці.

ІІ. Виробнича  характеристика професії:

1. Мета праці.
2. Предмет праці.
3. Засоби праці.
4. Зміст праці.
5. Умови праці.
6. Організація праці.
7. Необхідні знання, уміння, навички.

ІІІ. Санітарно-гігієнічна характеристика професії:

3.1. Ступінь ваги  і напруженості праці.

3.2. Статеві і  вікові обмеження.

3.3. Режим роботи  і відпочинку.

3.4. Змінність  роботи.

3.5. Завантаженість  аналізаторів.

3.6. Несприятливі фактори.

3.7. Медичні протипоказання.

ІV. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей фахівця:

1. Нейродинаміка.
2. Добова біоритміка.
3. Психомоторика.
4. Сенсорно-перцептивна сфера.
5. Пам'ять.
6. Увага.
7. Мислення.
8. Інтелект.
9. Емоційно-вольова сфера.
10. Риси характеру.
11. Професійно важливі якості.

V. Підготовка кадрів:

5.1. Тип навчального  закладу.

5.2. Термін навчання.

5.3. необхідні  знання по загальноосвітнім предметам.

5.4. Перспективи  професійного зростання.

Професіограма є ширшою ніж кваліфікаційна характеристика і врахування її вимог – основа пошуку підходів до формування учня ПТНЗ як фахівця.

 

Список використаної літератури.

1. И.Б. Васильев. Профессиональная педагогика. – Харьков, 2003.
2. И.Ф. Исаев. Профессионально-педагогическая культура преподователя. – М., 2002.
3. Г.М. Каджаспирова. Педагогіка. – М., 2007.