Спеціальне навчання осіб з порушеннями слуху

 

 

 

 

 

 

             2. Методи роботи з дітьми  які мають порушення слуху

  

2.1 Організація навчально - виховного процесу в закладах для дітей з вадами слуху

 

     Основним завданням дошкільної освіти дітей з вадами слуху є забезпечення всебічного розвитку на основі корекції наявних проблем. Загальнорозвиваюча і корекційна робота з дошкільниками повинна спрямовуватись на подолання соціальної недостатності.

      Враховуючи спільність основних закономірностей розвитку чуючих і дітей з вадами слуху, перш за все повинна забезпечуватись цілісність психічного розвитку, становлення базису особистісної культури, що означає можливості орієнтування дитини в предметах, природі, явищах суспільного життя, загальнолюдських цінностях, у явищах власного життя та діяльності. Реалізація цих завдань можлива тільки в процесі тривалої систематичної роботи.

       В дошкільній сурдопедагогіці використовуються наступні методи і прийоми навчання:

1. Наочні

     До них відносять спостереження, розглядання предметів, явищ, картин, демонстрацію слайдів, діафільмів, використання комп’ютерних програм, а також прийми, в основі яких лежить виконання дії за зразком, наслідуванням. Виходячи зі структури дефекту дошкільників з вадами слуху, саме наочні методи навчання є найбільш адекватними.

2. Практичні

     До цієї групи належать різні види предметної і продуктивної діяльності, ігри, елементарні досліди, моделювання. Ці методи забезпечують більш глибоке пізнання дійсності, виявлення властивостей і особливостей предметів, зв’язків і відносин між предметами і явищами.

 3. Словесні

    До цієї групи методів входять словесні інструкції, бесіда, розповідь педагога, читання, пояснення. В основі словесних методів лежить використання мовлення. В навчанні і вихованні дітей з вадами слуху словесні методи займають велике місце, і в той же час повинні бути тісно пов’язані з практичними та наочними методами.

      Однією з основних форм виховання і навчання дошкільників з вадами слуху є заняття: фронтальні (групові), підгрупові, індивідуальні.

     Фронтальні  заняття проводяться з групою 6-8 дітей вихователями і сурдопедагогами. На фронтальних заняттях організується практична діяльність дітей, в процесі якої вони оволодівають різними вміннями і навичками, дітям повідомляються нові знання, проводиться систематична корекційна робота. На групові заняття виносять матеріал, доступний всім дітям.

 

     Відповідно до навчального плану, вихователі проводять фронтальні заняття з фізичного виховання (якщо немає інструктора), праці, гри, образотворчої діяльності і конструювання, ознайомлення з навколишнім світом. Сурдопедагог проводить заняття з розвитку мовлення, розвитку слухового сприйняття і навчання вимові, формування елементарних математичних уявлень. Музичний керівник організує музичні заняття.

      Тривалість фронтального заняття в групі дітей переддошкільного віку – до 20 хв., в молодшій і середній групах – 25-30 хв., в старшій і підготовчій – 35-40 хв. В першій половині дня в переддошкільній і молодшій групах проводять одне фронтальне заняття сурдопедагога і одне – вихователя; в усіх інших групах – два заняття сурдопедагога і одне вихователя. В післяобідній час проводяться заняття вихователя.

      Як правило, фронтальні заняття мають наступні етапи: організаційний момент, основна і заключна частини. У вступній частині заняття педагог створює установку на готовність до заняття, активізує увагу дітей, привертає її до свого мовлення, орієнтує на розуміння інструкцій і питань.

     Основна частина заняття, як правило, включає різні методи і прийоми, спрямовані на повідомлення дітям нових знань, закріплення і уточнення старих, самостійну роботу дітей, пов’язану із засвоєнням матеріалу. В залежності від програмних задач визначається структура заняття. Новий, більш складний матеріал пропонується на початку, потім – ігри та вправи, спрямовані на повторення та закріплення.

      У заключній частині заняття педагог підводить підсумки: уточнює, чим займались діти, оцінює участь кожної дитини.

    Заняття з підгрупами дітей, як правило, проводяться в тих випадках, коли діти в групі мають значні відмінності за віком або рівнем розвитку. На практиці найбільш часто група розділяється на підгрупи внаслідок наявності дітей з труднощами у навчанні. Виділення підгруп не повинно бути жорстким, треба враховувати індивідуальну динаміку розвитку дітей.

     При виділенні двох підгруп заняття з ними проводяться паралельно вихователем і сурдопедагогом.

      Індивідуальні заняття з розвитку слухового сприйняття і навчання вимови проводяться в усіх вікових групах. Їх тривалість – 20 хв., половина заняття присвячується слуховому сприйняттю, половина – вимові. Але цей поділ має умовний характер. Індивідуальні заняття з кожною дитиною проводяться сурдопедагогом кожен день при наповнюваності групи 6 дітей, при більшій – складається спеціальний розклад.

      В групах для дітей зі складною структурою дефекту у завдання індивідуальних занять входить також робота з різних розділів програми – розвитку мовлення, формування елементарних математичних уявлень. При цьому саме індивідуальні заняття є основною формою навчання. В таких випадках сурдопедагог планує пред’явлення дитині того матеріалу, який не був засвоєний фронтально.

 Розвиток пізнавальної  сфери дошкільників з вадами  слуху в Процесі навчання

 

 Розумовий розвиток  включає: 

- формування пізнавальних  процесів і способів розумової  діяльності;

- засвоєння і збагачення  знань про природу та суспільство;

- розвиток пізнавальних  інтересів;

- розвиток мовлення як  засобу пізнання.

      Розвиток відчуттів і сприйняття, різних видів мислення, уваги, пам’яті, уяви є елементом проведення різноманітних занять і організації дитячої діяльності.

     В ранньому та дошкільному віці значна роль належить сенсорному вихованню, в ході якого увагу дітей привертають до різних ознак і властивостей предметів. Виділення ознак і властивостей тісно пов’язано з оволодінням способами обстеження і накопиченням уявлень про сенсорні ознаки. Формування узагальнених уявлень про зовнішні властивості, якості і відношення предметів, орієнтування в просторі і в часі дозволяє підвести дітей до оволодіння еталонами. Результатом роботи з сенсорного виховання є можливість використовувати засвоєні знання і способи обстеження предметів у власній діяльності, при пізнанні різних явищ оточуючої дійсності.

      При виконанні завдань на розвиток пізнавальних процесів дітей цілеспрямовано навчають способам діяльності. Спочатку дітей спонукують діяти шляхом проб, що дозволяє підвести їх до орієнтування на властивості предмета, розуміння принципу виконання завдання. Такі дії, як прикладання, накладання, обведення контуру, примірювання, формують способи сприйняття і пізнання властивостей предметів. Але важливо враховувати деякі особливості дітей з вадами слуху: несвідоме наслідування діям дорослого в ранньому віці, підвищене орієнтування на реакцію дорослого у дошкільників. Отже, наслідування необхідно вчасно змінювати на спроби самостійного виконання аналогічних дій.

     Розвиток сприйняття тісно пов’язаний з формуванням мовлення. Спочатку в ході навчання наслідування діям дорослого використовують інструкцію «Роби так». Виконання завдання підкріплюється схваленням: «Вірно. Тут коло і тут коло». Поступово вводяться назви кольорів, форм, розмірів і т. д. Роботу необхідно вести в двох напрямках: з одного боку, узагальнювати наочні ознаки і якості у слові, з іншого, вчити бачити за словом конкретні знайомі властивості. Тільки таким чином можна досягти формування міцних і точних уявлень.

      Розвиток сприйняття і формування уявлень тісно залежить від розвитку зорової уваги, яка у ненавчених глухих в слабочуючих дітей нестійка і короткочасна. Вправи та ігри на розвиток зорової уваги передбачають фіксацію предметів, прослідковування за ними. Організуються також ігри на розвиток довільного запам’ятовування.

     Важливою умовою розвитку сприйняття є використання засвоєних способів пізнання предметів у діяльності дитини: іграх, малюванні, ліпленні, конструюванні.

 

      Розвиток мислення розпочинається з дидактичних ігор і вправ, побутових моментів, в яких діти оволодівають способами використання різних предметів і знарядь. Також формують уявлення про можливість використання допоміжних засобів – знарядь, які можуть бути використані в новій, незвичній ситуації. Розвитку наочно-дійового мислення сприяє аналіз ситуацій, в яких необхідно встановити причину порушення звичного ходу подій (машина без колеса і т. д.). Також використовують збірно-розбірні іграшки, будівельні набори, конструктори.

      Дітей слід навчати пояснювати зв’язок явищ. «Чому зав’яли квіти у вазі?» - «Води немає, квіти зав’яли».

     Розвиток наочно-образного мислення протікає в різних умовах. Перш за все, це сюжетні ігри, в яких дитина починає під керівництвом дорослого використовувати предмети-замісники, переносити добре знайомі предмети і дії в уявний план, використовуючи мовленнєві засоби.

    Важлива роль у формуванні образного мислення і уяви належить читанню. Використання ілюстрування текстів, інсценувань дозволяють виявити адекватність і точність уявлень, що утворюються при цьому.

     Для розвитку наочно-образного мислення також використовують малюнки-нісенітниці, серії сюжетних малюнків. Розуміння часових і причинно-наслідкових зв’язків базується на спеціально організованому спостереженні за режимними моментами і т. д. При обговоренні ситуацій педагог задає дітям підвідні питання, враховує як словесні, так і жестові відповіді, допомагає правильно сформулювати відповідь.

      Необхідно розвивати розуміння та здатність використовувати різні засоби знакової символізації: піктограми, графічні схеми, умовні знаки, які відображають часові, причинно-наслідкові, математичні залежності.

       Розвиток логічного мислення забезпечується в завданнях на групування, класифікацію, вміння робити висновки.

      Формування знань про оточуючий світ включає, перш за все, формування повних і точних уявлень про призначення предметів, їх властивості та якості, використання. Важливим є набуття знань про природу і природні явища, про людину і умови її життя.

     Використовуючи різні види діяльності, дорослі прагнуть привертати увагу до різних предметів, забезпечують умови для активних дій з ними, через які накопичуються уявлення про їх властивості та якості.

 

        2.2 Консультація для сім’ї яка виховує дитину з вадами слуху

     Якщо у дитини вади слуху, дуже важливо, щоб батьки зрозуміли: не можна відкладати її виховання і навчання «на потім», коли дитина, мовляв, підросте, або перекладати його тільки на дошкільний заклад (школу). Сім’я відіграє надзвичайно велику роль в оптимальному розвитку цих дітей.

     Для дітей з вадами слуху в нашій країні існують спеціальні дошкільні заклади. Сурдопедагоги і вихователі цих дитячих садочків допомагають малюкам опанувати мовлення, набути знань про навколишній світ, навчають їх читати, писати, лічити.

      Проте робота ця пов'язана з великими труднощами, зумовленими, зокрема, і тим, що діти, які вступають до спеціального дошкільного закладу, дуже різні за здібностями і ступенем готовності до співпраці з педагогом на індивідуальних та групових заняттях. От чому дуже важливою є тісна співпраця батьків вихованців із сурдопедагогами та вихователями.

      На жаль, батьки часто вважають, що їхніх дітей з вадами слуху всього повинні навчити у спеціальному дошкільному закладі. А свою місію вбачають тільки у тому, щоб забезпечити сина чи доньку їжею та одягом. У кращому разі мама й тато приділяють певну увагу фізичному розвиткові малюка і вже зовсім мало — розвитку розумових здібностей, мовлення, моральному й естетич­ному вихованню. Це негативно позначається на розумовому розвитку дітей, прирікає їх на обмежене спілкування з людьми, що їх оточують, — дорослими та однолітками.

     Наведемо приклад: до Центральної психолого – медико - педагогічної консультації звернулися батьки Олі Т., занепокоєні тим, що їхня донька, вже майже рік відвідує спеціальний дитячий садочок, але помітних зрушень у розвитку її мовлення не відбулося. Вона спілкується тільки за допомогою міміки та жестів, яких навчилася у товаришів своєї групи. Під час бесіди з'ясувалося, що Олині батьки дуже рідко співпрацюють із сурдопедагогами та вихователями дитячого садка, не цікавляться програмою, за якою навчається дівчинка, не виконують завдань, що їх педагоги пропонують виконати у вихідні дні разом з дитиною. Саме у цьому і полягала причина слабкого розвитку мовлення дитини.

       Дуже важливо, щоб батьки зрозуміли: не можна відкладати на невизначений час, коли дитина, мовляв, підросте, або перекладати тільки на дошкільний заклад виховання і навчання малят з вадами слуху. Сім'я у вихованні цих дітей відіграє надзвичайно велику роль, оскільки формування елементарних понять, розвиток розумових здібностей, набуття певних навичок та знань відбувається не тільки на спеціальних заняттях у дитячих садочках, а й безпосередньо у спілкуванні, в родині.

      Пропонуємо батькам деякі поради щодо організації навчання і виховання дітей з вадами слуху в сім'ї.