Система освіти у В’єтнамі

Міністерство  освіти і науки України

Кременецький  обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім.. Т. Г. Шевченка 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне

науково-дослідне завдання

з педагогіки на тему:

«Система освіти у В’єтнамі» 
 
 
 

Підготувала:

Студентка 21-А групи

Токарчук Віра

Перевірила:

Кравець Л. М. 
 

Кременець, 2011 

План 

1. Система шкіл у Соціалістичній Республіці В’єтнам.
2. Історія становлення сучасної системи освіти В’єтнаму. Початкові, середні та вищі школи.
3. Вища освіта у В’єтнамі. Найбільші вузи.
4. В'єтнамський національний інститут відкритого навчання.
5. Гуманітарна співпраця України з В’єтнамом.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    В'єтнам  - (Viet Nam), Соціалістична Республіка В'єтнам (СРВ), розташована на півострові Індокитай. Площа - 332 тис. км. кв.  Населення близько 63 млн. чіл. (1987). Офіційна мова  — в'єтнамська. Столиця — Ханой.

    У 1956 р. Партія трудящих В'єтнаму поставила  завдання - протягом трьох років  навчити грамоті всі неграмотне населення республіки у віці від 12 до 50 років. Це завдання успішно виконане.

    В даний час у В'єтнамі здійснено загальне початкове навчання рідною мовою; створена писемність у народів, що не мали її. У республіці введено єдину 10-річна загальноосвітня середня школа, яка має три ступені: перший ступінь - I-IV класи, друга - V-VII класи і третя VIII-Х класи. Розроблено нові програми, затверджені єдині навчальні плани.

    У школах СРВ (Соціалістичної Республіки В’єтнам) навчання тісно пов'язане з продуктивною працею учнів. Кожна школа III ступеня має великий навчально-дослідну ділянку для землеробства й скотарства, де організовується робота учнів. При деяких школах створені також виробничі цехи: ковальський, столярний, слюсарний, швейний, робота в яких допомагає учням придбати політехнічні знання, глибше засвоїти основи наук, підготуватися до майбутніх робочих спеціальностях. Доходи від виробленої учнями продукції поповнюють фонди школи.

    Фахівців  середньої кваліфікації готують  середні професійні школи.  

    У минулому у всьому Індокитаї було лише один вищий навчальний заклад - університет в Ханої. Викладання як в університеті, так і в середніх школах велося французькою мовою. В даний час в СРВ відкриті педагогічні, медичні інститути, інститути соціально-економічних наук, архітектурний інститут, вища юридична школа, агрономічні школи та інші спеціальні навчальні заклади. Ці навчальні заклади готують нову інтелігенцію: інженерів, агрономів, геологів, учителів, лікарів та інших фахівців - будівельників нового В'єтнаму.

    

    У період французького колоніального режиму (1858- 1945) на територіях були 5-літні міські ( 3-літні сільські) початкові, 7-літні середні школи. Переважна більшість населення не мала можливості вчитися. У середньому на 1000 сіл доводилося 10 шкіл, на всі гірські райони — 1. Кількість тих що навчаються в початкових школах (сільських і міських) не перевищувало 1,5% населення, у середній школі — 0,026%. У єдиному вузі на всій території Індокитаю (куди входили В'єтнам, Лаос, Камбоджа) — Ханойському університеті (відкритий в 1918) навчалися одиниці в'єтнамців (в 1942 найвища чисельність студентів склала 1085 чоловік, у т.ч. 200 французів).

    Після встановлення демократичного ладу (верес. 1945) основними завданнями були визнані ліквідація неграмотності, уведення рідної мови на всіх щаблях освіти, зміна змісту програми навчання й підручників. Уже у вересні було створене Управління з ліквідації неграмотності. До кін. 1958 неграмотність у рівнинних регіонах була повністю ліквідована. Уведені нові шкільні програми й підручники, навчання стало здійснюватися на рідній мові, у р-нах національних меншостей вжиті заходи по розширенню мережі шкіл і училищ. В 1947 відкритий інститут медицини й фармакології, в 1952 — інститут природних наук, в 1955 — суспільних наук, а також 8 проф.-тех. училищ. В 1956—60 було відкрито ще 9 інститутів і вищих шкіл і 65 проф.-тех. учбових закладів. В 1961 створена писемність, єдина для всіх народів. У результаті реформ 1950, 1951 і 1956 у Демократичній Республіці В'єтнам (ДРВ) уведена єдина 10-літня загальноосвітня школа, що складається з 3 щаблів: початкова школа (термін навчання 4 роки), неповна середня (3 року), повна середня (3 року). В 1964/65 навчальному році в загальноосвітніх школах навчалося 2,2 млн учнів (14,5% усього нас. країни). Для дітей малих народностей гірських р-нів були створені школи-інтернати з повним державним забезпеченням. До 1968 число, що вчаться гірських р-нів зросло в порівнянні з 1954 в 7 раз. Поряд з державними школами в ДРВ існували народні школи (1-й і 2-й щаблі), які утримувалися на засоби населення.

    Після об'єднання країни (1975) була розгорнута робота з інтеграції різнорідних системи освіти, по переходу південновєтнамських шкіл і інших навчальних закладів на прийняті в північній частині В’єтнаму навчальні програми. В 1978 оголошено про ліквідацію в південних регіонах В’єтнаму неграмотності. По всій країні були створені 3-літні вищеосвітні курси. З 1979 усі підприємства країни почали відраховувати частину доходів для розширення й будівництва дитячих дошкільних установ і шкіл. В 1979 ухвалене рішення про проведення реформи системи освіти.

    

    На  початку 80-х рр. уведена єдина 12-літня загальноосвітня школа: початкова школа (5 років навчання), неповна середня школа ( 4 роки), повна середня (3 року). Сучасна система освіти включає установи дошкільного виховання дітей від 3 до 5 років, 12-літню загальноосвітню школу, середні спец. навчальні закладу, професійні училища, вузи. В 1985 різноманітними формами навчання було охоплено близько 16 млн. чол.. По даним ЮНЕСКО, до 1990 неграмотність знизилася до 12,4%. Керування освітою здійснюють Міністерство освіти. До 1945 було лише невелике число частин дитячих садів у містах. Їхні кола стали збільшуватися після проголошення ДРВ і об'єднання всієї країни. В 1961 почали створюватися однорічні підготовчі класи для дошкільників, потім - вони обов'язкові. В 1985 працювало близько 6,5 тис. дитячих дошкільних установ, у них було близько 1701,7 тис. дітей і 65,7 тис. вихователів, у підготовчих класах займалося близько 1 млн. дітей.

    Загальна освіта здійснюється в 12-літній школі, що включає 2 щаблі: 1 — 5-й кл. і 6 — 12 кл. (навчання на 2-ому щаблі протягом 4 років дає неповне загальну освіту; наступне навчання протягом 3 років — повне середнє). Початкова і неповна середня освіта обов'язкова. Охоплення дітей початковою школою через важке економічне положення країни знизилося з 96% в 1980 до 85% в 1985. Середніми навчальними закладами в 1985 було охоплено близько 43% молоді відповідного віку. В 1987/88 навчальному році у початкових і середніх школах навчалося 12,5 млн. Професійна освіта дається в проф.-тех. училищах і технікумах, у які приймаються випускники неповної середньої школи. В 1976/ 1977 навчальному році було близько 200 порівн. проф.-тех. навчальних закладів, в 1988/89 — 300, у яких навчалося близько 116 тис. При великих промислових підприємствах є технічні училища. З 1957/58 навчального року почала створюватися система заочної й вечірньої (середнього й вищого) освіти. У 1984 у групах заочної освіти по програмі вузів навчалося 27,5 тис. чол., по програмі технікумів — 16 тис. чол. Крім того, у СРВ у широких масштабах здійснюється курсова підготовка робочих кадрів без відриву від виробництва на різних підприємствах і заводах (в 1982 було створено 1 тис. таких навчальних курсів). Більшу допомогу в справі підготовки кадрів середньої кваліфікації виявляв СРСР. Установи одержали розвиток із установленням нар. влади.

                    

    Система вищої освіти представлена університетами, інститутами, а також вищими школами й училищами (технічними й педагогічними). Строк навчання в університетах і інститутах 4—5 років, у вищих школах і училищах 3— 4 роки. В 1985/ 1986 навч. р. було 93 вузів, у яких навчалося 115 тис. студентів, працювало бл. 19 тис. викладачів.

      Найбільші вузи (1988): Ханойський університет (заснований в 1918, реорганізовано в 1956; політехнічний інститут (засн. в 1955 за допомогою СРСР), 1-й і 2-й педагогічні інститути, мед. інститут, консерваторія (усе засн. в 1955), інститути нар. господарства (1956), зв'язку (1969), інженерії, транспорту (1968) — усе в Ханої. В 1975—77 знову відкрилися вузи на півдні країни: університет у Хошіміну, університет у г. Хюэ (Гуэ), університет у г. Кантхо (1966). В 1977/78 навчальному році були відкриті університет у м. Далат, політехн. інститут у м. Дананг.

    В CССР в 1951—87 було підготовлено 25,3 тис. в'єтнамських фахівців, з яких 18 тис. одержали вищу освіту і бл. 2,7 тис. учений ступінь, у т.ч. бл. 120 чіл. — ступінь доктора наук. В 1981/82 навч. році в СРСР навчалося 4,6 тис. в'єтнамських студентів. Підготовка вчителів для початкових класів здійснюється в пед. училищах на базі 9-літньої школи, для середньої школи — у пед. інститутах, у пед. школах і на пед. факультетах університетів. В 1979/80 навч. році у СРВ діяло 143 пед. навчальних закладів, у яких навчалося 73,2 тис.  

    В країні введено обов'язкове п'ятирічне початкове навчання. У 1994/95 навчальному році контингент учнів шкіл усіх ступенів сягнув 14,6 млн. Проте в середині 1990-х років частка безграмотних на селі все ще становила 20%. Згідно з даними обстеження 1996 р., найбільш несприятливе становище спостерігається в провінціях дельти Меконгу, де не вміють читати і писати близько 2,8 млн осіб віком більше 10 років.

    У 1994/95 академічному році чисельність  студентів сягала 211 тис. У країні діють 102 вищих і середніх спеціальних  навчальних заклади.

    У В'єтнамі функціонує близько 300 науково-дослідних установ. Фундаментальними дослідженнями займаються у Національному центрі наукових досліджень і Національному центрі суспільних і гуманітарних наук, які мають мережу інститутів, відділів, лабораторій у Ханої, Хошіміні, Нячанзі, Далаті, Хайфоні. У Ханої знаходяться Національна бібліотека, бібліотека Інституту наукової інформації з суспільних наук, бібліотека Інституту ієрогліфічної писемності. 

    В'єтнамський національний інститут відкритого навчання

    Активне застосування й розвиток методів дистанційного навчання у В'єтнамі розпочалося в 1968 році з відкриттям у Ханої заочного інституту для навчання менеджерів і директорів шкіл, коледжів й університетів.

    В 1988 році цей університет був перетворений на В'єтнамський національний інститут відкритого навчання. Він пропонує програми на рівні після отримання середньої освіти, продовженого, професійного навчання й перепідготовки з електротехніки, металообробки, комп'ютерної техніки, економіки, маркетингу, лінгвістики тощо.

    Сьогодні в університеті навчається більше 50000 студентів 

    Гуманітарна співпраця  

    До  найбільш перспективних напрямів українсько-в’єтнамського  культурно-гуманітарного співробітництва  належить освіта. Взаємодія у галузі культури, спорту та обмінів між  молодіжними організаціями є епізодичною, що зумовлено географічною віддаленістю та відсутністю необхідної фінансової державної підтримки таких контактів.

    Параметри освітянського співробітництва  визначаються Угодою між Міністерством  освіти і науки України та Міністерством освіти і підготовки кадрів СРВ про співробітництво у галузі освіти і науки на 2003-2008 роки, яку було продовжено у 2009 році на наступний період.

    Станом  на лютий 2011 року у В’єтнамі навчається 10 українських студентів і аспірантів, в Україні - 1063 в’єтнамця.

    У вересні 2008 року в Ханої перебувала делегація Міністерства освіти та науки  України, до складу якої входили представники Луганського національного аграрного  університету, Національної академії природоохоронного і курортного будівництва та Одеського національного політехнічного університету. В рамках візиту з метою популяризації освіти в Україні було проведено семінар-конференцію вищих навчальних закладів України. В ході переговорів з в`єтнамськими колегами було досягнуто домовленості щодо поглиблення  співробітництва між двома країнами у цій сфері.

    22 вересня 2010 року Посол України  зустрівся з Міністром освіти  та підготовки кадрів СРВ для  обговорення перспектив співпраці  між Україною і В‘єтнамом у  сфері освіти. В якості основних  напрямків для такого співробітництва було визначено активізацію обмінів студентами, аспірантами, викладачами та науковцями, створення спільних вищих навчальних закладів у В‘єтнамі, відкриття філій українських вищих навчальних закладів на базі в‘єтнамських інститутів, відкриття на базі лінгвістичних інститутів відділень української мови у В‘єтнамі та в‘єтнамської мови в Україні.