Школа Марії Монтессорі

            Рівненський державний  гуманітарний університет

Інститут  психології і педагогіки

Педагогічний  факультет

Кафедра теорії і методики виховання 
 

Реферат

на тему:

 «Школа Марії Монтессорі» 
 
 
 

Підготували

студенти педагогічного факультету

ІІ курсу, групи ПН-21(2р.н.):

Федчук  О., Лукащук О., Шворак Н.,

Каленюк Ю., Приступчук Г. 
 
 

Рівне-2011

План

1.Вступ

2. Концептуальні  положення

3.Понятійний  апарат

4. Понятійний  апарат

5. Мета і завдання

6. Вимоги до  особистості педагога

7. Зміст технології

8. Висновок 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Педагогіка  видатного італійського гуманіста  Марії Монтессорі (1870-1952), як справедливо  стверджують, «завоювала весь світ» у світовому педагогічному досвіді не було і не має такого органічного поєднання різних знань, як у розробленій нею технології. Загалом педагогічна система М. Монтессорі репрезентує теорію вільного виховання й сенсуалізму (напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань) у педагогіці. Глибина реалізованих у цій технології теоретичних положень, досконалий методичний і дидактичний інструментарій дають змогу використовувати їх у різних педагогічних умовах.

     Не  багатьом ученим і педагогам пощастило  за життя здобути світове визнання і повагу, побачити, як поширюються  та реалізуються їхні ідеї. М. Монтессорі належить до таких постатей у світовій педагогіці. Засади Монтессорі - педагогіки реалізують Монтессорі - дитячі садки, Монтессорі - школи. Функціонують вони в країнах Європи, Америки, Азії, Австралії. На початку ХХ сторіччя такі навчально-виховні заклади діяли в нашій країні, однак згодом у зв’язку з уніфікацією типів освітніх закладів, програм і методів роботи з дітьми, а також через різку критику теорії Монтессорі за її невідповідність комуністичній ідеології їх було заборонено. На початку 90 – х років ХХ ст.. вітчизняну Монтессорі – педагогіку відроджено. Нині в окремих дошкільних закладах України, як і Росії та Білорусії, принципи Монтессорі – педагогіки інтегруються з традиційними для вітчизняної педагогіки виховними та освітніми програмами.

     Світове визнання технологія М. Монтессорі здобула завдяки гуманістичному підходу для виховання і навчання дітей, вірі у безмежні можливості розвитку дитини, опорі на її самостійність та індивідуальність. Виховна мета цієї технології полягає в розкритті духовного та інтелектуального потенціалу дитини, засобами її досягнення є не зовнішні впливи на особистість, а спеціально сформоване середовище, своєрідна «духовна екологія».

     Праці М. Монтессорі були перекладені майже  всіма мовами світу. Найвідоміші  з них: «Метод наукової педагогіки» (1909), «Педагогічна антропологія» (1913), «Самовиховання та самонавчання у початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946), «розвиток потенційних можливостей людини» (1948), «Формування людини» (1950). Висунення кандидатури М. Монтессорі для присудження Нобелівської премії в 1949, 1950 і 1951 рр. свідчило про всесвітнє визнання її творчого доробку.

     Концептуальні положення

     Методика  Монтессорі є моделлю особистісно  орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. В продовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, аж ніяк не випадково. Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місті. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років – час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти убирають» у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 4-6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев’ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ.

     Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

     Виховання повинно бути вільним;

     Виховання повинно бути індивідуальним;

     Виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

     Звернення дитини до вчителя: «Допоможи мені це зробити самому» - девіз педагогіки Монтессорі.

     Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає  в її вірі у природу дитини в  її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

     Біологічною передумовою тут є ідея про  те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л.С. Виготський назвав «зоною найближчого розвитку».

     Монтессорі  була переконаним противником класно-урочної  системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя  на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізувати свої інтереси.

     Усе життя дитини – від народження до громадянської зрілості – є розвиток її незалежності і самостійності.

     Урахування  сенситивності і спонтанності розвитку.

     Єдність індивідуального і соціального  розвитку.

     У розумі не має ні чого такого, що колись не було б у почуттях.

     Сутність розуму в упорядкуванні і заставленні.

     Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.

     Мислення  дитини повинно проходити всі  необхідні стадії від предметно-діючого  до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень

     Понятійний  апарат

     Активна дисципліна – поняття, що вбирає в себе важливий виховний принцип, далекий від абсолютної вимоги нерухомості. Для реалізації його вихователь повинен володіти спеціальною технікою.

     Вільне  виховання – виховання, що базується на волі дитини. Воно повинно допомагати дитині «здобути» собі цю волю, тобто зменшити тягар соціальних кайданів, що обмежують діяльність дитини.

     Дисципліна  в свободі – принцип системи Монтессорі. Якщо дисципліна дитини базується на свободі, вона повинна бути перш за все активною. Людину вважають дисциплінованою, коли вона вміє володіти і вільно керувати собою, додержуючи життєвих правил.

     Інтелектуальне  виховання – стосовно дітей дошкільного віку полягає в тому, щоб полегшити долю неусвідомленого розвитку особистості.

     Метод експериментальної  педагогіки – метод, яким користується наукова педагогіка, спираючись на дані гігієни, антропології і психології. Використовується для вивчення індивідуальності вихованця.

     Монтессорі-матеріал – частина педагогічного підготовчого середовища, яке спонукає дитину виявляти можливості її власного розвитку через самодіяльність, що відповідає її індивідуальності.

     Моторне виховання – вправи, які полегшують нормальний розвиток фізичних рухів і стимулюють розвиток розумово відсталої дитини.

     Сенсорне  виховання – це виховування відчуттів і підготовка фундаменту, на якому розвивається ясний і сильний дух. У вихованні відчуттів відкривається можливість виявляти і виправляти недоліки, що зоставалися непоміченими. 
 

         Мета і завдання

     Головна мета школи М. Монтессорі постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

     Завдання:

     Навчити дитину якомога раніше здійснювати  свій вибір.

     Виробити  в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.

     Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо  себе порядок.

     Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

     Навчити терпимого і шанобливого становлення  до всіх оточуючих.

     Створити  умови для розвитку в дитині почуття  любові й поваги до самого себе.

     Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб  виробити цивілізовану поведінку в  будь-якій ситуації.

     У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.

     Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

     Вимоги  до особистості педагога

     Метод Монтессорі потребував нового вчителя: перший крок, який повинен зробити  майбутній Монтессорі - вчитель, - це підготувати себе. У нього повинна бути розвинена уява. Він постійно шукає «відсутню» дитину. Він повинен вірити, що дитина відкриє себе в роботі. Він повинен звільнити себе від упередженості щодо «рівнів» і «типів», за якими прийнято розподіляти дітей. У своїй уяві вчитель бачить звичайну дитину, яка живе в духовному світі. Вчитель повинен вірити, що дитина виявить свою справжню сутність, коли знайде роботу, яка її зацікавить.

     Метод Монтессорі потребує постійної граничної  напруги сил кожного педагога, розуміння ним психології дитини, вміння знайти індивідуальний підхід.

     Монтессорівський  учитель нічого не робить за дитину, а допомагає досягти всього самостійно. Так дитина вчиться незалежності й уміння відповідати за свої дії.

     Учитель багато спостерігає, він поводиться як дослідник.

     Якщо  учень висловив бажання почати нову програму, вчитель пропанує йому відповідний  навчальний матеріал.

     Учитель не створює дитині неочікуваних ситуацій і у своєму викладанні цілком спирається на знання сенситивних періодів.

     Монтессорівський учитель прискіпливо ставиться до свого зовнішнього вигляду. Він повинен бути гарним, мати приємний голос, дбати про свою зовнішність, як це роблять драматичні актори перед виходом на сцену.

     Любов, повага, бадьорість, втіха, що виходять із саме глибини душі вчителя дозволяють розвиватися дитині, яка перебуває поруч з ним.

     Активність  учителя повинна бути спрямована не на дитину, а на абсолютну повагу до явищ її життя і душі. Марія  порівнює роботу педагога з напруженою роботою астронома, що нерухомо сидить біля телескопа.

     Зміст технології

     Онук  Марії Монтессорі, Маріо, у своєму посланні Ірландському товариству імені  Монтессорі в 1989 р. писав: «Марія Монтессорі відкрила «секрет дитинства», його важливість для формування людини. Це дає можливості вести дитину її власним вільним внутрішнім шляхом, з чистим екологічним бачення її зв’язку і спорідненість з природним і соціальним оточенням. З цього виникає потреба боротися за ідеали миру в сьому світі заради виживання всього людства». На межі ХІХ – ХХ століть педагогічна наука вже підійшла до розуміння того, що освіта не формує дитину, а лише надає можливості для розвитку і її здібностей за допомогою власної діяльності. Вчитель повинен тільки організувати цю діяльність належним чином.