Сенсорний розвиток дітей молодшого дошкільного віку

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного  розвитку дітей дошкільного  віку 

1.1. Висвітлення стану  вивчення проблеми  розвитку сенсорно-перцептивної  сфери дитини дошкільного віку 

1.2. Особливості сенсорного  розвитку дитини  дитини-дошкільника 

1.3. Розвиток різних  видів сприймання  дитини дошкільного  віку 

Розділ 2. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів  і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ. 

Актуальність  даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці. 

Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу  починається пізнання. Всі інші форми  пізнання – запам’ятовування, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання. 

В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета (зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння об’єктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.  

Готовність  дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому класі), зв’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка, неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури. 

Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності. Дуже важливе місце серед здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора, письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, які дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати та передавати найтонші нюанси форми, кольору, звучання та інших зовнішіх якостей предметів і явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать у загальному рівні сенсорного розвитку, досягнутому в ранні періоди дитинства. 

Значення  сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя ставить перед  теорією та практикою дошкільного  виховання завдання розробки та використання найбільш ефективних засобів та методів сенсорного виховання в дошкільному навчальному закладі. Головний напрямок сенсорного виховання повинен полягати в озброєнні дитини сенсорною культурою. 

Дитина  в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на дпомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного  розвитку дітей дошкільного  віку.

1.1. Висвітлення стану вивчення проблеми розвитку сенсорно - перцептивної сфери дитини дошкільного віку.

Важко переоцінити значення розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника. Сенсорний розвиток є фундаментом розумового розвитку дитини. Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися  багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів. 

 Сенсорне  виховання – це система педагогічних  впливів, спрямованих на формування  способів чуттєвого пізнання  та вдосконалення відчуттів та  спиймань. Сенсорне виховання має  дуже важливе значення для  всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги – Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання. 

Видатний  чеський педагог, автор книги  «Велика дидактика» Я.-А. Коменський (1592 – 1670) розглядав розумове виховання  як важливий засіб формування особистості  дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії. 

Ж. Ж. Русо (1712 – 1778) казав, що виховання має  навчити дитину “дивитись, слухати  і дотикатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.  

Засновник дитячого садка Ф. Фребель(1782 – 1852) виходив  з необхідності використовувати  різноманітні ігри для розвитку органів  чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, — так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу. 

Обстоюючи принцип наочності в розумовому вихованні, К. Ушинський (1824 – 1871) наголошував  на необхідності того, щоб предмет  безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі  перетворювалися на поняття, а з  понять складалася втілена в слові думка. 

Є. Водовозова (1844 – 1923) вважала, що процес сесорного  виховання має відбуватися одночасно  з розвитком вищих психічних  функцій, пізнавальних процесів, з якими  пов’язаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то  
 

розумові  здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже  дивитися на світ». 

М. Монтессорі (1870 – 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і  основу формування особистості: без  розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих. Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Матеріал, розроблений М. Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб. 

 Система  сенсорного виховання М. Монтессорі  була високо оцінена  

С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини. 

 Л.  Венгер поділив процес сенсорного  виховання у дошкільному віці  на підготовчий етап (перші три  роки життя) та систематичне  засвоєння дитиною сенсорної  культури.  

 Радянський  психолог і дитячий дефектолог  О. А. Венгер (1923 – 2004) в 1977 році  захистила докторську дисертацію  на ступінь доктора психологічних  наук на тему «Сенсорний розвиток  і сенсорне виховання аномальних  дітей дошкільного віку (глухих, слабочуючих і розумово відсталих)». 

О. В. Запорожець, О. П. Усова вказували на те, що основним у формуванні сенсорних здібностей дітей є навчання їх узагальненим способам обстеження предметів, перенесення  засвоєних способів дій в нові умови, на нові предмети. Це дає можливість дітям самостійно орієнтуватися в різноманітних властивостях нових предметів.

1.2. Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника.

Сенсорний розвиток дошкільника включає дві  взаємопов'язані  

 сторони  — засвоєння уявлень про різноманітні  властивості предметів і явищ та оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ. 

Ще в  ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі  з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо). 

Поступове ознайомлення дітей з різними  видами сенсорних еталонів та їх систематизація — одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його

основою має бути організація дорослими  дій дітей з обстеження та запам'ятовування 
 
 

основних  різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін. 

У дошкільному  віці відбувається зниження порогів  чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків. 

 Органи  чуттів дітей до початку дошкільного  віку за своєю будовою та деякими особливостями функціонування схожі з органами чуттів дорослих людей.  

Гострота  зору в дошкільному віці росте  безперервно (див.Табл.1).