Реформування дошкільної освіти України

ДОШКІЛЬНІ ЗАКЛАДИ В СИСТЕМІ  НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

 

   Складовими системи освіти  є дошкільна, початкова, загальна  середня та вища освіта. У середині XIX ст. у більшості розвинутих  країн було законодавчо закріплено  обов'язковість початкової освіти. Нині все більше країн законодавчо визнають обов'язковість дошкільної освіти.

   Дошкільна освіта сприяє  реалізації прав дитини, закріплених  законодавчими міжнародними документами,  зокрема права на охорону здоров'я,  права на освіту, права на участь  в іграх, права на збереження своєї індивідуальності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності турботи чи недбалого і грубого поводження.

   Принципи державної політики  у галузі освіти відображені  у Законі України “Про освіту” (1996), який проголошує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:

— доступність для кожного громадянина  усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

— рівність умов кожної людини в реалізації її здібностей, таланту, у всебічному розвитку;

— гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

— органічний зв'язок зі світовою і  національною історією, культурою, традиціями;

— незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

— науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

— гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;

— безперервність і різноманітність;

— поєднання державного управління і громадського самоврядування в  освіті.

   Закон “Про освіту” гласить,  що “дошкільне виховання здійснюється  у сім'ї, дошкільних дитячих  закладах у взаємодії з сім'єю  і має на меті забезпечення  фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі”. Державна національна програма “Освіта. Україна XXI століття” орієнтує на взаємодію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку: “Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах”.

   Головними завданнями реформування  дошкільного виховання на сучасному  етапі є:

— створення належних соціально-економічних, морально-психологічних умов для  повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров'я;

— піднесення пріоритету суспільного  дошкільного виховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою  позитивних зрушень у демографічній  ситуації;

— оновлення змісту, форм і методів  дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей;

— розвиток у дитини духовності як домінуючого начала у структурі  особистості;

— своєчасне виявлення ранньої  обдарованості, забезпечення умов для  розвитку талановитих дітей;

— дослідження динаміки стану здоров'я  і психічного розвитку дошкільників;

— інтеграція родинного і суспільного  дошкільного виховання;

— удосконалення навчально-виховного  процесу в дошкільних виховних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини.

   Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткований прийняттям Закону України “Про дошкільну освіту” (2001), який розглядає її як цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, культурних потреб, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду. Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:

— забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

— забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

— визначення змісту дошкільної освіти;

— визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

— формування прав і обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

— створення  умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

   Реалізація  завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:

— доступність  для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

— рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

— єдність  розвитку, виховання, навчання й оздоровлення дітей;

— єдність  виховних впливів сім'ї та дошкільного  навчального закладу; наступність  і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

— світський  характер дошкільної освіти;

— особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;

— демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

— відповідність  змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану  здоров'я дошкільника.

   Дошкільна освіта здійснюється  на основі різноманітних видів  і форм: постійно діючих дошкільних  закладів і закладів з неповним днем, прогулянкових, оздоровчих груп, закладів для дітей із проблемами розвитку тощо. Оновлення їх роботи на сучасному етапі пов'язане з гуманізацією всієї педагогічної сфери, створенням умов для розвитку особистості, індивідуальності кожної дитини; оптимізацією умов фінансування й управління; створенням служби соціального захисту дітей; поглибленням взаємозв'язків різних соціальних інститутів — сім'ї, дитячого садка, школи. Система дошкільної освіти орієнтується на максимальне використання досягнень етнопедагогіки і світової педагогічної думки.

   З проголошенням незалежності України особливої актуальності набула проблема створення безперервної системи національного виховання, покликаної максимально задіяти інтелектуальний, духовно-творчий потенціал національних і загальнолюдських цінностей, забезпечити єдність, наступність і послідовність виховуючих впливів різних соціальних інститутів.

   Функціонування безперервної  системи національного виховання  забезпечується на основі таких  принципів:

— народність (передбачає національну  спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культурної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості);

— культуровідповідність (забезпечує органічний зв'язок з історією народу, культурними і побутовими традиціями, народною творчістю, ремеслами і промислами; духовну єдність та спадкоємність поколінь);

— природовідповідність (враховує вікові й індивідуальні особливості  дітей, їхні анатомічні, фізіологічні, психологічні, національні особливості);

— гуманізація (спрямована на створення  умов для формування кращих якостей  і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманні взаємини між вихователями і вихованцями; повагу до особистості  вихованця, гідності; розуміння його запитів, інтересів; довір'я до нього; виховання гуманної особистості — щирої, людяної, доброзичливої, милосердної);

— демократизація (метою її є усунення авторитарного стилю виховання, співробітництво вихователів і  вихованців, сприйняття особистості  вихованця як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, формування усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини, її громадянською відповідальністю);

— безперервність (полягає у досягненні цілісності й наступності у вихованні, перетворенні його на процес, що триває впродовж усього життя людини);

— етнізація (наповнення виховання  національним змістом, спрямованим  на формування самосвідомості громадянина, відтворення в дітях менталітету свого народу).

   До головних завдань виховання  дітей дошкільного віку, згідно  з концепцією дошкільного виховання  в Україні, належать:

— повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності;

— забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує поліпшення стану здоров'я;

— започаткування основ трудового  виховання, екологічної культури, моральної  орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, людей праці;

— створення сприятливих умов для  розвитку моральної самооцінки, яка  має відображати ставлення дитини до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих  взаємин з оточуючими;

— прилучення дітей до народної культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, виховання шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів;

— своєчасне виявлення ранньої  обдарованості, забезпечення умов для  розвитку талановитих дітей;

— соціалізація дитячої особистості; організація спілкування як особливої діяльності, що допомагає дітям пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і себе;

— інтеграція родинного та суспільного  дошкільного виховання на засадах  народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду;

— психологічна підготовка дітей до навчання у школі, оволодіння рідною мовою; забезпечення пізнавальної активності, творчих і  художніх здібностей в ігровій та інших видах дитячої діяльності.

   Над  цими завданнями покликаний працювати  національний дошкільний заклад (садок).

 

   Національний  дитячий садок — дошкільний  заклад, який забезпечує трансляцію  культури народу, сприяє етнізації  особистості, засвоєнню духовних  надбань нації.

 

   Основою  діяльності національного дитячого  садка є етнопедагогіка, яка орієнтує  на використання у вихованні  рідної мови, усної народної творчості,  народного мистецтва, звичаїв,  обрядів, свят; ознайомлення дітей  з рідним краєм, його природою, географією, історією, народною творчістю, традиціями, обрядами, оберегами, символами; включення дітей у спілкування з дорослими й однолітками; залучення їх до етичних бесід, народних ігор, свят, діяльності, пов'язаної з традиціями народу тощо. Освітня робота за напрямами “Родинно-побутова культура”, “Народ ний календар”, “Символи народу”, “Народні традиції, звичаї, обряди”, “Народне мистецтво”, “Народна медицина”, “Усна народна творчість” забезпечує практичну діяльність дітей.

   У  такому виховному закладі взаємини дітей і педагогів вибудовуються на засадах довіри до можливостей розвитку дитини як особистості, визнання її права на творчість, самостійного пошуку раціональних засобів, методів і прийомів виховання. Такі дошкільні заклади функціонують не як державні, а як родинно-громадські установи, в яких передбачена максимальна участь батьків, громадськості у вихованні дітей, творчий пошук педагогічного колективу, що сприяє оновленню дошкільної освіти на засадах демократизації та гуманізації.