Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання

 Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.

Публічне монологічне  мовлення є предметом дослідження  риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав "царицею душ", "княгинею мистецтв", вказуючи на такі її функції, як соціально-організаційну (засіб  агітації"), культурно-освітню, а  також одержання знань, збудження  почуттів, формування громадської думки  тощо.Поняття "ораторське мистецтво", або "красномовство", має два  значення: 1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої - інформувати та переконувати аудиторію  засобами живого слова; 2) високий ступінь  майстерності публічного виступу, мистецьке  володіння словом.Від моменту  свого зародження в античному  світі ораторське мистецтво вважалося  ефективним засобом переконання  людей. Ще 335 р. до н. е. було створено першу  теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Йдеться  про "Риторику" Аристотеля, в якій він визначає її як мистецтво переконливого  впливу, як здатність знаходити різні  засоби впливу на кожний предмет.Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання  полягає в тому, що будь-який публічний  виступ має на меті викликати інтерес  аудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою переконання, на відміну  від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій  формі, щоб вона перетворилася на систему настанов і принципів  особистості або істотно вплинула на цю систему. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промовець  залучає аудиторію до процесу  спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про  що він говорить, свідомо сприйняли  його інформацію. Тоді це буде вже їхній  власний погляд, він відповідатиме  їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним  у практичній діяльності.Особливим  жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а  також якісними ознаками є публічний  виступ. У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих  дій - уміле використання форм людського  мислення (логічно-образного) та мовних засобів вираження. Діяльність людини, професія якої пов'язана з виголошенням промов, доповідей, читанням лекцій, вимагає  набуття певної вправності у виборі відповідного жанру, формулюванні теми, відбору фактичного матеріалу та послідовності його викладу, а також  високої культури мовлення та спілкування  в цілому.Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри  публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша  форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у  ній з'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються  шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь - це офіційне повідомлення про шляхи розв'язання окремих виробничих питань життя  і діяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь - це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь - це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують  на різноманітних наукових зібраннях - конференціях, симпозіумах тощо.

Промова - заздалегідь підготовлений  публічний виступ на певну актуальну  тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.

Виступ - публічне виголошення  промови з одного чи декількох  питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має  бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних  поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).

Повідомлення - невеликий  публічний виступ з певної теми.

Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і  формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.

Публічний виступ потребує ретельної  попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів:

1. Обдумування та формулювання  теми, визначення низки питань, виокремлення  принципових положень.

2. Добір теоретичного і  практичного матеріалу (опрацювання  літератури). На цьому етапі важливо  не просто знайти і опрацювати  матеріал, а глибоко його осмислити,  визначити головне і другорядне; інтегрувати основні положення  за кількома джерелами.

3. Складання плану, тобто  визначення порядку розташування  окремих частин тексту, їх послідовності  та обсягу.

4. Складання тез виступу.

5. Написання остаточного  тексту виступу.

Архітектоніка (будова) виступу

Щонайперше складають  план, у якому відтворюють основні  пункти виступу, інформацію, яка потребує точності: дати, статистичні дані, цитати, які повинні бути лаконічними  з покликанням на джерело.

Наступний етап підготовки виступу - структурування зібраного матеріалу, компонування тексту виступу, який містить  вступ, основну частину та висновки.

Вступ. Початок виступу  є визначальним і повинен чітко  й переконливо відбивати причину  виступу. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі - привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, аби  не дозволити думкам слухачів розпорошитися, вже після перших речень виступу  необхідно висловлюватися чітко, логічно  та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно речення мають бути короткими  і стосуватися сутності питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Вступ має три рівні: структурний - повідомлення теми та мети виступу; змістовий - актуальність та специфіка теми, значення її для цієї аудиторії, стислий виклад історії питання; психологічний - створення  атмосфери доброзичливості та зацікавлення.

Залежно від категорії  аудиторії використовують: штучний - для критично налаштованої аудиторії; природний - для позитивно налаштованої аудиторії; змішаний види вступу.

Види штучного вступу: притча, легенда, казка, афоризм, аналогія, співпереживання, апеляція до інтересу аудиторії, гумор, проблемне питання, покликання на авторитети, наочний матеріал, раптовий початок.

Види природного вступу: пояснення  мети, теми, причини, презентація однодумців, історичний огляд.

Змішаний - поєднання названих вище видів вступу.

Варто уникати у вступі таких висловлювань: Перепрошую, що займаю Ваш час..., Основне було сказане  попередніми доповідачем..., Ось тут, як Ви чули, багато говорили іДякую вельмишановному  голові, який люб'язно дав мені можливість... тощо.