Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2011 в 16:15, лекция
Профилактика наркотизма как составная часть воспитательной работы
* Публікується
за виданням:
Сердюк О. О. Профілактика наркотизму
як складова виховної роботи: сучасний
стан та динаміка розвитку // Теорія та
практика виховної роботи в ОВС України:
Матеріали науково-практичної конференції.
— Харків, 2004. — С. 105–110.
Не викликає сумніву, що профілактика наркотизму є невід’ємною складовою виховної роботи, а особливо це стосується навчальних закладів, де зосереджена вагома частина сучасної молоді. На сьогодні вже накопичено досить великий багаж знань про те, що треба робити для попередження наркотизму (цей термін характеризує хімічну залежність як соціальне явище, на відміну від клінічного терміна наркоманія — що характеризує конкретне захворювання), але як це треба робити — це ми ще знаємо недостатньо добре. До того ж конкретні дії в цій галузі потребують конкретних рішень у конкретній країні, і, що дуже важливо, у конкретному регіоні: в області, у місті, у навчальному закладі, вузі і т. д.
У ході двох міжнародних дослідницьких проектів та щорічного моніторингу споживання наркотичних речовин серед молоді міста Харкова нами було проаналізовано стан та динаміку антинаркотичної профілактики у м. Харкові.
Якщо за даними ретроспективного опитування проаналізувати динаміку того, із яких джерел і як часто молоді люди у віці біля 20 років у Харкові одержували інформацію про наркотики, можна відзначити такі особливості, як безумовне зростання частоти звернення до всіх джерел інформації про наркотики; домінуючим джерелом інформації про наркотики протягом усього часу, охопленого опитуванням (50 років), є засоби масової інформації; стрімко зросла і домінує на сьогодні поряд зі ЗМІ значущість інформації про наркотики, одержуваної від друзів, у компанії; за останнє десятиліття відбулося стрімке зростання значущості інформації, одержуваної від споживачів наркотиків, що є дуже тривожним симптомом.
Так, динаміка звернень молодих людей до різних джерел інформації про наркотики подана в табл. 1, яка містить відсоток відповідей молодих харків’ян чоловічої статі, які принаймні один раз зверталися до конкретного джерела інформації про наркотики. Інформаційна ситуація, яка існує на даний момент в Харкові щодо загальної кількості звернень до різноманітних джерел відомостей про наркотики, відбита на рис. 1.
Як видно,
домінуючими джерелами
Рис. 1. Джерела інформації про наркотики
За даними ж ретроспективного опитування, на третє місце по частоті звертання виходить інформація, одержувана від споживачів наркотиків, що викликає в нас серйозні побоювання, тому що вона відбиває лише досвід споживання наркотиків, до того ж у безумовно позитивному світлі.
Тобто в Харкові серед чоловіків у віці біля 20 років домінуючими джерелами інформації про наркотики є ЗМІ, з одного боку, і друзі, компанія і споживачі наркотиків — з іншого. Для учнівської ж молоді обох статей актуальність інформації, одержуваної від споживачів наркотиків, витискується на останнє місце, як ми вважаємо, унаслідок проведеної з ними профілактичної роботи.
Про динаміку і структуру профілактичних втручань можна судити з табл. 1. З якої добре видно, що, незважаючи ледве чи не на найменші показники одержання інформації про наркотики від батьків, їхня частка в проведених профілактичних бесідах є досить великою, проте безумовне лідерство в цій галузі належить учителям. Добре просліджується і позитивна динаміка кількості профілактичних втручань у молодіжне середовище. Причому помітно, що профілактична активність батьків розпочала зростати з 70-х рр., лікарів — із 80-х рр., а працівників міліції — лише в останнє десятиліття.
Таблиця 1
Процентний розподіл позитивних відповідей респондентів на питання «Чи проводили з Вами профілактичні бесіди …?»
|
На наш погляд, подібна запізніла реакція відбиває масштаби і соціальну значущість проблеми поширення адиктивної поведінки, що набула епідемічного характеру лише в останнє десятиліття. Цілком правильно зробити висновок, що першими на небезпеку «зараження» наркоманією реагують батьки молодих людей і педагоги, тому що знаходяться в постійній і безпосередній соціальній близькості від них. Проте, з огляду на низький ступінь інформативності батьківського впливу на молодих людей при високій частоті втручань, виникає небезпека виникнення недовіри до батьків із боку останніх. У такому випадку профілактичні бесіди з батьками перетворюються в «читання нотацій», і цілком природною відповіддю на них буде (ми упевнені, що так воно і є) реакція емоційного відторгнення наданої батьками інформації й звернення до альтернативних джерел.
Про структуру профілактичних втручань на сьогодні можна судити по рис. 2. На ньому подана частота проведення профілактичних бесід різними агентами за оцінками самих респондентів.
Рис. 2. Структура проведення профілактичних бесід різними агентами превентивної діяльності (відсоток позитивних відповідей на питання «Чи проводять із Вами профілактичні бесіди …?»
Як ми бачимо, профілактична активність серед учнів є значно вищою, ніж у загальній молодіжній популяції. Проте варто врахувати, що у випадковій вибірці подана молодь, середній вік якої 20 років, шкільні психологи з ними не працюють, що і відбито на рисунку. Але і за всіма іншими категоріями ми бачимо переваження профілактичної активності серед учнів, що підтверджує вже сказане — цільовою групою для профілактики споживання наркотиків у м. Харкові є учнівська молодь. Більш того, можна стверджувати, що найбільша профілактична активність спостерігається саме в школі. І це методологічно правильно, тому що саме в шкільному віці відбувається у більшості випадків знайомство з наркотиками. Проте, у цьому віці підліткова психіка найбільш сприйнятлива до проникнення різноманітних стереотипів і міфів, унаслідок чого серед джерел інформації про наркотики і переважає компанія друзів. На це впливає, безумовно, і відсутність адекватних превентивних програм для молоді.
Очевидно, що в молодіжну свідомість прагнуть вкласти найчастіше або неповну, або не цілком достовірну і неадаптовану до культурних особливостей інформацію. Це, на нашу думку, і призводить до її поповнення із бесід з друзями, в компанії.
Незважаючи на те, що дуже обмежена кількість регулярно або часто обговорює цю тему (мабуть, це є їхньою насущною проблемою внаслідок частого споживання наркотиків), найбільша частина молоді іноді звертається до теми наркотиків. Це означає, що при виникненні інформаційного вакууму, або браку інформації харківська молодь піднімає цю тему в дружньому колі і заповнює виниклі інформаційні пустоти за рахунок групового досвіду.
Тематика цих розмов нами не досліджувалася, тому говорити про зміст інформаційних прогалин не маємо можливості, проте ми можемо простежити їхню загальну динаміку в повоєнний час (табл. 2).
Таблиця 2
Процентний розподіл відповідей на питання «Як часто ви обговорювали проблему наркотиків у дружньому колі, у колі знайомих?»
|
Ми бачимо, що з повоєнного часу частота обговорення проблеми наркотиків у дружньому колі і серед знайомих постійно зростає. Кількість молодих людей, які часто й регулярно обговорюють цю проблему, почала істотно зростати з 70-х рр., що очевидно пов’язано з загальним зростанням споживання адиктивних речовин у цей час. У цьому зв’язку нам видається цікавим простежити динаміку потреби в профілактиці наркотизму в молоді (табл. 3).
Таблиця 3
Процентний розподіл відповідей на питання «Чи потрібні молодим людям бесіди, роз’яснення про шкоду наркотиків?»
|
Ми бачимо, що з 50-х рр. ситуація з усвідомленням молоддю необхідності профілактики адиктивної поведінки змінилася на прямо протилежну. Якщо в 50-х рр. біля 70% молоді вважали профілактику адиктивної поведінки непотрібною, то в 70-х рр. їхня кількість складала біля 40%, а на сьогодні — лише біля 6%.
Той факт, що молодь відчуває брак інформації про наркотики, і в молодіжній свідомості існує готовність заповнити його достовірними відомостями, на нашу думку, заслуговує особливої уваги. Спираючись на цей факт, на нашу думку, і необхідно будувати політику і стратегію профілактичних заходів протидії поширенню наркотизму в молодіжному середовищі та антинаркотичного виховання молоді.