Професіограма вчителя

 
Домінуючі види діяльності:  
·  навчання різним наукам;  
·  пояснення нового матеріалу доступними для даного віку й індивідуальних особливостей засобами;  
·  контроль за засвоєнням матеріалу;  
·  проведення виховної роботи з дітьми;  
·  допомога в розкритті творчого потенціалу, здібностей і можливостей учнів;  
·  виявлення інтересів і схильностей учнів для адекватного підбора програм і методів навчання;  
·  вивчення індивідуальних особливостей дітей і надання ефективного психолого-педагогічного впливу на них;  
·  розробка програми навчання на основі знання загальних вікових закономірностей розвитку дітей;  
·  надання допомоги у формуванні особистості учня;  
·  сприяння розвитку в учнів прагнення до освоєння нових знань;  
·  організація позакласних групових заходів, ведення дискусій, диспутів, зборів;  
·  пояснення поточних соціальних подій і явищ;  
·  участь у розробці і впровадженні освітніх, навчальних програм;  
·  складання тематичних і визначених планів;  
·  оформлення документації (журналів, звітів).  
Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:  
Здібності:  
·  викладацькі здібності;  
·  ораторські здібності;  
·  організаторські здібності;  
·  вербальні здібності (уміння говорити ясно, чітко, виразно);  
·  комунікативні здібності (навички спілкування і взаємодії з людьми);  
·  гарний розвиток пам'яті;  
·  високий рівень розподілу уваги (здатність приділяти увагу декільком об'єктам одночасно);  
·  психічна й емоційна врівноваженість;  
·  здатність до співпереживання.  
Особистісні якості, інтереси і схильності:  
·  схильність до роботи з дітьми;  
·  уміння зацікавити своїм задумом, повести за собою;  
·  високий ступінь особистої відповідальності;  
·  самоконтроль і урівноваженість;  
·  терпимість, безоцінне ставлення до людей;  
·  інтерес і повага до іншої людини;  
·  прагнення до самопізнання, саморозвитку;  
·  оригінальність, спритність, різнобічність;  
·  тактовність;  
·  цілеспрямованість;  
·  артистизм;  
·  вимогливість до себе й інших;  
·  спостережливість (здатність побачити тенденції в розвитку дитини, у формуванні його умінь, навичок, зароджені потреб і інтересів).  
Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:  
·  неорганізованість;  
·  психічна й емоційна неврівноваженість;  
·  агресивність;  
·  ригідність мислення (нездатність змінювати способи рішення задач відповідно до умов середовища, що змінюється,);  
·  егоїстичність;  
·  відсутність організаторських здібностей.  
Області застосування професійних знань:  
·  освітні установи (школи, дитячі сади, вузи);  
·  соціальні організації (дитячі будинки, притулки, інтернати, дитячі центри творчості і дозвілля);  
·  робота в правоохоронних органах (дитячі приймачі-розподільники, колонії);  
·  Академія освіти;  
·  міські і муніципальні учбово-методичні центри.  
Історія професії  
Педагогіка як, напевно, відомо багатьом, у перекладі з грецького означає "дітоведення", тобто виховання дітей, підготовка їх до життя в суспільстві. Як сформована наука педагогіка займається розкриттям сутності, цілей, задач і закономірностей виховання, визначає зміст освіти і методику навчання.  
Початок розвитку педагогіки відноситься до древніх століть. Зародилася педагогіка у виді правил і наставлянь для дорослих по догляду за дітьми і спостереженню за їхньою поведінкою. Педагогічні традиції, що поклали початок розвитку педагогіки як науки, з'явилися в Древній Греції в V-IV століттях до нашої ери. Особливий інтерес викликають афінська і спартанська системи виховання.  
Афінська система виховання припускала початок навчання з 7 років, коли педагог (так називали чорного раба) вів дитину в школу, де спочатку він проходив читання і рахунок, потім наставала черга літературного і естетичного виховання. Велика роль приділялася і фізичному вихованню (бігу, стрибкам, плаванню, метанню списа і диска).  
Спартанська школа основну увагу приділяла вихованню сили духу, фізичної витривалості, загартовуванню характера.  
Освіта епохи Середньовіччя носила в основному релігійний характер.  
Великий внесок у розвиток вітчизняної педагогіки внесли Л. Н. Толстой, К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко і багато хто інші.