Проблема інформаційної компресії

Вступ

На сучасному етапі  розвитку суспільство як ніколи раніше передуває під впливом інфомаційного перенавантаження. В процесі комунікації людина стикається з проблемою переробки великих інформаційних масивів. Динамічні соціальні, політичні та технічні зміни, які відбуваються в нашому житті, знаходять своє відображення і у виникненні нових лексико-семантичних варіантів окремих слів і словосполучень.

Кількісне збільшення словникового складу мови відбувається значно повільніше, ніж розвиток такого способу поповнення мовного континууму, як семантична деривація, тому в процесі пізнання навколишнього середовища, розширення спектру знань в окремих областях виникає потреба у використанні певного механізму, який компресує  інформацію на вербальному рівні.

У зв’язку з цим є актуальним проаналізувати наявні ресурси сучасної української мови з точки зору компресії інформації.

Ми розглянемо це явище  на текстах різних видів видань –  наукових,  художніх, довідкових, навчальних, газетно-журнальних для того, щоб, з одного боку, виявити роль компресії в даних видах текстів, та, з іншого боку, показати, що характерно для сучасного стану мови. В усіх із перерахованих видів текстів є прояви компресії, але конкретних стилях вони представлені в більшій чи меншій мірі.

Проблема інформаційної  компресії під тим чи іншим  кутом зору неодноразово звертала на себе увагу дослідників (Ш. Баллі, 1955; Р. А. Будагов, 1974; В. П. Коб-ков 1975; А. Мартіне, 1960; Л. Н. Мурзін, 1967).

Дослідниці Н. С. Валгіна  і Т. Г. Нікуліна уклали класифікації способів інформаційної компресії.

 Т. Г. Нікуліна поділяє способи компресії тексту на змістові та мовні. Серед змістових прийомів компресії тексту основними є:

1) розподіл інформації  на головну і другорядну, виключення  несуттєвої і другорядної інформації (реферування);

2) згортання інформації  за рахунок узагальнення (переведення  конкретного в загальне);

Мовні прийоми компресії  тексту:

Заміни:

1) заміна однорідних членів  узагальнюючим словом;

2) заміна фрагмента речення  синонімічним (компактнішим);

3) заміна речення або  його частини вказівним займенником;

4)  заміна складнопідрядного  речення простим.

Виключення:

1) виключення повторів;

2) виключення фрагмента  речення;

3) виключення одного або  декількох синонімів.

Злиття декількох речень в одне.

Така класифікація розрахована  передусім не на вторинну обробку  та аналіз повідомлення, а на його створення. 

Н. С. Валгіною поділяє інформаційну компресію на семіотичну та комутативну (власне текстову). В свою чергу семіотична компресія поділяється на: лексичну, синтаксичну та мовні стереотипи.

Лексична компресія:

1) вживання термінів;

2) абревіація;

3) складноскорочені лексичні  одиниці;

4) фразеологізми.

Синтаксична компресія:

1) еліпсування;

2) граматична неповність;

3) безсполучниковий зв’язок;

4) синтаксична асиметрія  (вилучення логічних ланок висловлювання);

5) інверсія.

Мовні стереотипи:

1) умовне вилучення частини  складного багатокомпонентного  терміну;

2) заміна терміну-словосполучення  терміном-словом.

До комунікативних (власне текстових) способів компресії належать:

1) згортання інформації (реферат  – виключено систему доказів  і аргументів);

2) повторна номінація. 

В своїй роботі ми використовуватимемо  класифікацію Н. С. Валгіної.

К. Ю. Шевчук є автором  статті де у порівняльному аспекті  висвітлюється проблема використання засобів компресії в українській  та англійській мовах.

Естетично-знакову природи  семіотичних cпособів компресії інформації у поетичному тексті дослідила О. А. Тарасова.

О. Єременко у своїй роботі «Трансформація художніх способів інформаційної  компресії в малій прозі Б. Грінченка» розглядає особливості  компресії інформації в художніх виданнях.

Проте досі немає комплексного дослідження способів інформаційної  компресії в усіх видах видавничих видань, тому наша робота є беззаперечно актуальною.

Об’єктом нашого дослідження є засоби інформаційної компресії.

Предметом є способи інформаційної  компресії в різних видах видань.

Метою дослідження є висвітлити особливості функціонування способів інформаційної компресії на всіх її рівнях у різних видах видань. З’ясувати з якою метою вони використовуються.

Завдання:

1)з’ясувати, що таке інформаційна компресія та текстова норма;

2)проаналізувати використання  засобів компресії на прикладі  різних видів видань.

Використані методи: спостереження, аналіз і синтез.

 

 

 

 

 

1.Інформаційна  компресія та текстова норма

 В мовній системі компресія співвідноситься з мовною економією, оскільки її результатом, як правило, стає утворення згорнутої конструкції стосовно розгорнутої зі збереженням об’єму передаваної інформації.

В лінгвістичній літературі поняття компресії й досі не має  чіткого  однозначного визначення. Вона означається і як вилучення  семантичних елементів слова; і  як побічне явище, яке сприяє розширенню об’єму інформації, завдяки якому можливе скорочення повторюваних лексичних ідентичних елементів слова; і як процес породження економних синтаксичних конструкцій, в результаті якого досягається можливість певного об’єму інформації мінімальними мовними засобами.

За визначенням Н. С. Валгіної, інформаційна компресія — це стиснення змістового аспекту дефініціюючого при збереженні сутнісної площини дефініційованого. Відповідно, це явище має значний потенціал у архітектоніці тексту, оскільки напряму пов'язане з моделюванням образного слова.

К. Ю. Шевчук визначає компресію  тексту як один із способів номіналізації тематичної і рематичної інформації у реалізованій частині тексту для перекладу за темою чергового речення тексту; стягнення складеної номінативної одиниці до одного графічного слова при збереженні семантики вихідного сполучення.

Отже, інформаційна компресія  – це один із способів підвищення інформативності  вербальних засобів висловлювання.

Проте будь-яке стиснення тексту має певну межу між лаконічністю і полісистемністю, еклектичністю – це текстова норма.  В різних текстах вона буде різною, проте існує й спільний покажчик у цієї норми: мовленнєва одиниця не повинна втрачати свого інформаційного змісту.

Питання текстової норми  особливо гостро стоїть у діловій  та довідковій літературі, в меншій мірі – у науковій літературі (реферат, анотація, тези тощо).

Інформаційну компресію  зумовлює ряд мотивів:

1) вимоги мовленнєвої прагматики;

2) вимоги естетичні та  вимоги жанру;

3) вимоги стилістичні.

Прикладом реалізації першого  мотиву є використання термінів, які  надають максимальне згортання  інформації. У другому випадку компресія інформації зумовлена жанровими настановами тексту. У третьому випадку компресія пов’язана з використанням особливих стилістичних засобів для дотримання чіткої структури тексту певного стилю.

Отже, інформаційна компресія  – це не тільки cпосіб, за допомогою якого при мінімальних затратах комунікативних ресурсів реалізується максимальна інформативна насиченість тексту, а й засіб, який сприяє дотриманню його стилістичних, естетичних та жанрових вимог.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Способи компресії  у різних видах видань

В епоху інформаційного буму, швидкісних технологій і ритму життя, що постійно прискорюється, з’являється природне прагнення людини передавати максимальну кількість інформації за мінімальні строки, ощадливо витрачаючи при цьому свої фізичні, часові, просторові і матеріальні ресурси.

Компресія інформації виступає знаковим явищем сучасності, що має  величезні ресурси для подальшого використання розвитку й функціонування. Вона є результатом розумової  і лінгвістичної діяльності людини, що пов’язана з найскладнішими ментальними  механізмами сприйняття, обробки  і подальшого використання інформації.

Інформаційна компресія  може реалізовуватися різними способами  на кількох мовних рівнях і дозволяє вирішувати проблему мовної надмірності  через принцип економії і скасування малоінформативних, операційних елементів. Відбір засобів реалізації механізму компресії здійснюється на основі принципів актуальності, доцільності й аналогічності. Залежно від того в якому виді видань використовуються компресія вона має різне призначення, яке залежить від специфіки тексту.

За спостереженнями численних  дослідників, для наукової мови властиві об’єктивність викладу, значеннєва точність, відсутність образності та емоційності, лаконічності у викладенні думок, що виражаються у чіткій нормативності, стандартизованості, термінованості, точності й стислості.

 Наукове видання характеризується точно регламентованою лексико-синтаксичною організацією, лаконічністю, відсутністю емоційного забарвлення і надлишковою інформативністю. Науковий текст відноситься до стислих текстів, тому припускає компресію на різних рівнях його організації: синтаксичному, синтагматичному, морфологічному, фонетичному і семантичному. 

Лексичними способами компресії інформації, при яких у згорнутому вигляді зберігається максимальна кількість інформації, є лексичні скорочення (пропуск одного і більше слів вихідного словосполучення), словоскладання та створення складноскорочених слів. Способом, при якому вихідні елементи скорочені до мінімуму, принцип мовної економії реалізується максимально, а вся інформація, як правило, укладена в одній звукобукві, є звукова, буквена і буквено-звукова абревіація.

Особливість абревіації як способу словотворення полягає  в тому, що вона спрямована на створення більш коротких порівняно з вихідними структурами (словосполуками або реченнями) номінацій-синонімів. Через стислість плану виразу абревіатури часто використовуються у наукових текстах:

 АСУ, МЖК, СНіП, ППР, ДСП, Держагропром.

Також у наукових виданнях наявна абревіація зі словоскладанням:

КД-зрушення –  консолідовано-дренажне зрушення, НН-випробування – неконсолідовано-недренажне випробування.

Як один із способів компресії  є номенклатурні знаки та графічні скорочення.

Приклади номенклатурних знаків:

канати К-7, К-19, сталь 25Г2С, універсальний теплогенератор УТ-150, станції АБ-4Т/230, ДГА-48, У-14.

Графічні скорочення:

m, см, кДж, мм, тис., рис., табл.

Вони зустрічаються, як правило  лише у наукових виданнях технічного спрямування. 

Нерідко абревіація трапляється  і довідкових виданнях:

ГРЗ, ГРВІ, ОРЗ, ОРВІ, тощо.

Часто трапляються вони й  в мові друкованих засобів масової  інформації. Вживання абревіатур дозволяє економити місце на газетних та журнальних шпальтах. Особливістю вживання абревіації у засобах ЗМІ є мовотворчість журналістів:

«РІПка» ( «Реформи і порядок»), «Відро» («Відродження регіонів»).

Абревіації підлягають назви  державних установ та посад, громадянських  організацій та об’єднань, підприємств, установ, тощо. Тому її вживання є досить продуктивним у будь-якому виді видань. Надмірне ж уживання абревіації може призвести до ускладнення розуміння тексту.

Складноскорочені  лексичні одиниці. До таких способів компресії належать лексико-синтаксичні скорочення, словоскладання, складноскорочені слова. В наукових виданнях вони (лексико-синтаксичні скорочення) вживають рідко. Здебільшого це вже усталені форми:

підвал – підвальний поверх, несучі конструкції – несучі конструктивні елементи будівлі, бетонка  – бетонне покриття.

Найбільше застосування вони знаходять у ЗМІ:

мобілка – мобільний  телефон, «похоронка» - похоронна посилка, «генерала» - генеральна репетиція 

 

 

 

Словоскладання:

водопровід, газопровід, будматеріали, залізобетон, рідкокристалічний, армоцемент.

 

Слова-символи:

Т-видний профіль, V-клапан, г-випромінювання.

 

Кожний спосіб компресії зберігає передану інформацію і вказівку на спосіб її інтерпретації через основні  інтегруючі елементи – слово, склад, початкові звукобукви.

Терміни є універсальним способом компресії інформації, який може використовуватись у всіх видах видань. Проте найчастіше вони зустрічаються в наукових, науково-популярних та навчальних виданнях. Саме науковий текст здатен максимально скомпресовуватись за рахунок термінів ( ландшафт, дренаж, імпост, олігомер-олігомерні композиції, колориметрія, деформація). Це пояснюється тим, що наукові видання мають вузькоспеціальне призначення.