Поняття режиму дня

Поняття режиму дня  та його значення у вихованні.

Організація роботи в години ранкового прийому дітей,

організація харчування дітей

1. Режим дня дитини.

Режим дня дитини. Потреби  дитини у сні, харчуванні, чистоті, зміні  видів діяльності, прогулянках на повітрі зумовлюють відповідний  режим дня, що має важливе значення для збереження і зміцнення її здоров´я, повноцінного розвитку.

Режим дня —  правильний розподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини.

Розвивальний і виховний ефект режиму заснований на принципі ритмічності, згідно з яким усі заняття  мають відповідати ритму життєдіяльності  організму. Режим змінюється залежно  від віку, стану здоров´я, особливостей виховання дітей у сім´ї й  дошкільному закладі. Завдяки йому діти звикають у певний час спати, їсти, гратися, навчатися, що зумовлює утворення і закріплення в  корі головного мозку системи  умовних “рефлексів на час” (І. Павлов). Це означає, що у певний час залежно  від режиму дня організм виявляє  відповідну рефлекторну діяльність, тому необхідно правильно розподілити  у часі всі процеси життєдіяльності дитини.

Звичка до певної діяльності у певний час готує до неї нервову, інші системи організму, запобігає  виникненню негативних емоційних станів, перевтоми. Щоденне дотримання режиму дня позитивно впливає на перебіг  усіх фізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи. Режим дня, який відповідає потребам віку і стану  здоров´я дитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою, має велике виховне  значення, оскільки привчає її до порядку, організованості, відповідальності.

Активна діяльність повинна  чергуватися з відпочинком для  відновлення сил організму. Адже кожна праця потребує певних зусиль, раціональний розподіл яких зумовлює оптимальний рівень утомлюваності. Недостатній відпочинок спричинює  перевтому, яка може призвести до розладу діяльності нервової системи. Отже, за будь-якого виду діяльності важливо не перевищувати оптимального рівня втомлюваності, що дає змогу  за активного відпочинку швидко відновити працездатність.

Діти дошкільного віку надзвичайно чутливі до зміни  режиму дня.

Це пов´язане з активним формуванням у цьому віці кори головного мозку, нервові клітини  якої не можуть довго перебувати в  активному стані. Тому порушення  режиму знижують працездатність організму, спричинюють розлади діяльності і поведінки дітей, які стають роздратованими, вередливими. Чим менша  дитина, слабша її нервова система, тим важливіше дотримання встановленого  порядку зміни видів діяльності. На думку К. Ушинського, “головний закон дитячої природи можна висловити так: дитина вимагає діяльності невпинно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю. Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидко втомиться, лежати — те саме, йти вона довго не може, не може довго ні говорити, ні співати, ні читати, і менш за все довго думати; але вона бавиться і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності і не втомлюється ні на хвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день”.

Ніщо так не організовує  дітей, як правильний розпорядок дня. Якщо з раннього віку привчати їх до режиму, вони швидко до нього звикнуть і  дотримуватимуться його.

Режим дня дитини дошкільного  віку має відповідати таким педагогічним вимогам:

1. Відповідність природному  ритму основних фізіологічних  процесів дитячого організму,  чергування активної діяльності з відпочинком.

2. Постійність, стійкість  і визначеність головних елементів.  За словами А. Макаренка, ретельне  дотримання встановленого режиму  зменшує кількість порушень у  поведінці дітей і відповідно  знижує або виключає необхідність  звертатися до покарань. Організація  режиму дня повинна бути доцільною,  раціональною, що мають усвідомлювати  і діти. Вихователь мусить вимагати  його дотримання доброзичливо, спокійно, але наполегливо, рішуче. Ці вимоги  здатна сприймати вже півторарічна  дитина. Особливо важливо контролювати  дотримання режиму, передусім на  початкових етапах. Це бажано робити непомітно для дитини.

3. Гнучкість. Режим має  враховувати природні біоритми  дитячого організму. Для розвитку  саморегуляції організму важливо,  щоб усі аспекти режиму враховували  бажання, індивідуальні особливості  дитини. Наприклад, дитині зі збудливою,  слабкою нервовою системою потрібно  частіше відпочивати і більше  спати, а залежно від її самопочуття,  стану здоров´я, попередньої або  наступної діяльності можна скоригувати час прийому їжі та ін.

Загальними компонентами режиму дітей в усіх вікових групах дитячого садка є: прибуття у дитсадок, ранкова гімнастика, самостійні ігри, приготування до сніданку, сніданок, допомога у прибиранні посуду, заняття, прогулянка, обід, сон, гігієнічна гімнастика, самостійна діяльність, полуденок, прогулянка, ігри, вечеря. Водночас режим дня кожної вікової групи має свої особливості.

У молодших групах, діти яких ще недостатньо оволоділи навичками  самообслуговування, відводять більше часу на підготовку до прогулянки, одягання, прийом їжі, намагаючись це робити не за рахунок часу, відведеного на ігри і самостійну діяльність дітей. У старшій і підготовчій групах, дітям яких доводиться вирішувати значно складніші навчально-виховні завдання, не варто збільшувати час заняття за рахунок інших компонентів режиму.

Привчати дітей до нового режиму має вихователь у взаємодії  з батьками, які повинні дотримуватися  його рекомендацій щодо організації  життєдіяльності дітей удома. При  цьому батьки повинні усвідомлювати, що режим дня є засобом не лише фізичного виховання, а й основою  успішного розумового, морального та естетичного розвитку.

Вчасні та якісні культурно-гігієнічні процедури є передумовою сенсорного виховання. Завдяки чіткій повторюваності режимних процесів у дітей формується орієнтування у часі, уявлення про  частини доби, дні тижня; вони вчаться  цінувати час, не запізнюватися, не поспішати, робити все вчасно; засвоюють навички  культури поведінки, знання про гігієну; звикають до організованості, охайності, порядку.

Діти легко звикають до режиму в дитячому садку і сім´ї, якщо всі умови виконання режимних процесів збуджують у них позитивні  емоції та асоціюються з ними: чиста  тепла вода, пахуче мило, білосніжні скатертини, накрохмалені серветки.

Фізичні вправи. Організм дошкільника  потребує активної рухової діяльності. Цю його здатність характеризують як “природну стихію” дитини (Ю. Аркін). Фізичне виховання здійснюють, використовуючи спеціально підібрані, методично правильно  організовані, керовані педагогом рухи і складні види рухової діяльності — фізичні вправи. Вони відчутно впливають на дитину, розвиваючи її рухові уявлення, увагу, мислення, волю, емоції, спричиняючи позитивні зміни  у роботі серцево-судинної, дихальної  та інших систем організму, викликаючи почуття бадьорості, радості. Фізичні  вправи як специфічний засіб фізичного  виховання справляють ефект лише за комплексного використання з оздоровчими  силами природи та гігієнічними факторами.

До фізичних вправ, які  використовують у вихованні дітей  дошкільного віку, належать гімнастика, ігри рухливі та зі спортивними елементами, спортивні вправи, елементарний туризм. У дитячому садку основними фізичними вправами є гімнастика.

Гімнастика — система  фізичних вправ, яка сприяє загальному розвитку організму та зміцненню здоров´я.

З її допомогою формуються життєво необхідні навички рухової  діяльності, фізичні якості. її компонентами є основні рухи, загальнорозвиваючі вправи, шикування і перешикування, танцювальні вправи. До основних рухів  належать ходьба, біг, стрибки, повзання і лазіння, метання і ловлення, вправи на збереження рівноваги, які  збагачують руховий досвід дітей, дають  їм змогу вільно діяти у навколишньому  середовищі, виховують впевненість у своїх силах, спритність, швидкість, сміливість. Загально-розвивальні вправи використовують для рівномірного розвитку м´язової системи і всебічного впливу на організм дитини. Кожна вправа, як правило, діє на розвиток і зміцнення конкретних груп м´язів (рук і плечового поясу, ніг, тулуба тощо), тому їх підбір має забезпечувати розвиток усіх груп м´язів дитячого організму. Шикування, повороти і перешикування використовують для раціонального й організованого розміщення дітей під час занять. Вони сприяють вихованню дисциплінованості, формуванню правильної постави, легкої ходи. Танцювальні вправи розвивають легкість, ритмічність рухів, правильну поставу.

Останнім часом у багатьох дошкільних закладах використовують гімнастику у-шу, яка поєднує базові рухи тіла, тренування дихання, самомасаж. їх включають  до підготовчої частини фізкультурних  занять, а окремі елементи — до заключної (вправи на розслаблення).

Важлива роль у фізичному  вихованні належить рухливим іграм, завдяки яким діти вчаться використовувати  свої знання і вміння у незвичних  ігрових умовах. У дитячих дошкільних закладах найчастіше організовують  сюжетні та безсюжетні рухливі ігри, ігри спортивного характеру (баскетбол, теніс, бадмінтон та ін.), ігри зі співом, хороводні ігри.

Для підготовки дітей до занять спортом, розвитку різноманітної  самостійної рухової діяльності й активності, загартовування використовують спортивні вправи (плавання, катання  на лижах, ковзанах, велосипеді тощо).

Елементи туризму (пішохідні  та лижні прогулянки за межі території  дитячого садка) мають на меті удосконалення  рухових навичок, опанування навичок  орієнтації на місцевості, підвищення рухової активності дітей.

Головною передумовою  формування всебічно розвиненої, здорової дитини є достатній рівень рухової  активності під час усіх форм організації  фізичного виховання (ранкової гімнастики, фізкультурних занять, днів здоров´я, рухливих ігор, фізкультурних пауз і фізкультурних хвилин, спортивних свят і розваг). Це актуалізує необхідність комплексного використання фізичних вправ  з метою створення умов для  найбільшої рухової активності дитини, доцільної зміни моментів напруження і розслаблення, фізичного навантаження і відпочинку.

Комплекс засобів фізичної культури утворює руховий режим  дитячого садка, який передбачає послідовне збільшення фізичних навантажень протягом дня. За даними наукових досліджень, недостатнє моторне навантаження (до 50 %), тобто  так званий пасивний руховий режим (Т. Дмитренко), спричинює відставання  у фізичному розвитку дітей. Для  посилення рухової активності використовують навчально-виховну роботу (заняття, індивідуальну роботу, рухливі ігри, ранкову гімнастику та ін.) і самостійну рухову діяльність (розваги, спортивні свята, самостійні рухливі ігри, спортивні вправи), прогулянки та ін.

Відповідно до функціональних потреб дитячого організму оптимальні норми рухового режиму в різних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття  з фізичної культури, фізкультурні хвилинки, не менше трьох рухливих ігор на день, спортивні вправи тощо) в усіх вікових групах протягом дня  становлять: влітку — 18—20 тис. кроків, восени — 15—16,5 тис, взимку — 16,5—18 тис, весною — 16—17,5 тис кроків.

Протягом дня у рухливі  ігри слід вносити певні зміни  й ускладнення. Якщо протягом 2-х  — 3-х днів підряд нічого не змінювати  у проведенні ігор, рухова активність дітей буде знижена на 18—32 %. Отже, раціональний руховий режим дітей  забезпечується комплексом усіх організаційних форм фізичного виховання.

Під час фізкультурних  занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор корисні дихальні вправи, використання елементів точкового масажу, вдихання фітоароматів, вправи для розслаблення м´язів тіла під спокійну мелодію, вправи для розвитку дрібних м´язів рук, ніг.

Норми фізичного розвитку дітей містяться у програмах  їх виховання у дошкільних закладах. Автор системи сімейного виховання  дітей Б. Нікітін пропонує у з´ясуванні рівня фізичного розвитку дітей  послуговуватися “індексом справедливості”, який ураховує зріст, масу тіла, витривалість дитини. Його визначають у природних  умовах, під час ігор і подолання  перешкод (лазіння по деревах, перехід через канаву тощо).

Програма Е. Вільчковського “Здоровий малюк” пропонує різноманітні фізичні вправи для дітей від  народження до трьох років, а також  необхідне для них фізкультурне обладнання, що робить її придатною  для використання вихователями і  батьками. Програма “Будь здоровий, малюк!” Е. Вільчковського і Н. Денисенко  зорієнтована на дітей з порушеннями  опорно-рухового апарату, передбачає відповідні оздоровчі, освітні, виховні напрями. “Програма з фізичної культури для  дошкільних закладів фізкультурно-оздоровчого  напрямку” Е. Вільчковського має  на меті створення у дошкільному  закладі режиму підвищеної рухової  активності дітей 3—7 років завдяки  впровадженню різноманітних форм фізичного  виховання, пропонує методику визначення морфологічних показників і функціонального  стану організму дитини.

Педагог-новатор Микола Єфименко вважає, що основою кожного заняття  має бути ігрове дійство з ненав´язливо вплетеними у нього елементами навчання, розвитку, корекції, оздоровлення, виховання. Завдання педагога полягає в такій  організації заняття, щоб діти засвоювали передбачений програмою матеріал підсвідомо, із задоволенням рухаючись, граючись. Ігровий підхід, за його переконанням, повинен стати провідним в  усіх аспектах роботи, передусім у діагностиці фізичного розвитку дітей: кожне рухове завдання педагога має бути маленькою театральною ігровою сценою. Цій меті підпорядковані розроблені автором тренажери і вправи, ігрова термінологічна мова, якою повинен користуватися педагог, навчаючи дітей рухів.

Різноманітність засобів  фізичного виховання передбачає необхідність знання особливостей кожної дитини, постійний аналіз змін у  дитячому організмі, внесення відповідних  коректив, що можливе за безумовної єдності інтересів і зусиль вихователів, батьків, медичних працівників.