Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Октября 2011 в 21:42, статья
Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але вона дуже швидко минає. І не кожному вдається повернутися в цей безтурботний світ фантазій та мрій. Проте ми мали таку нагоду, потрапивши на практику «Перші дні дитини в школі».
Подорож в дитинство
Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але вона дуже швидко минає. І не кожному вдається повернутися в цей безтурботний світ фантазій та мрій. Проте ми мали таку нагоду, потрапивши на практику «Перші дні дитини в школі».
Я гадаю, що кожен
Першого вересня в очах кожної дитини ми бачили радість і сум, здивування і тривогу, безтурботність та гордість за себе, адже вчорашні вихованці дитячих садків уже першокласники. Вони, на перший погляд, здаються такими схожими: білі бантики, блузочки у дівчаток, костюми у хлопчиків, але насправді такі різні, і кожен з них чекає чогось незвичайного, особливого, відкриття нових сторінок книги життя. І саме цього дня діти вперше переступили поріг школи, де їх чекали вже не батьки, а їх перша вчителька.
«Перший дзвоник» – це нелегке випробування і для батьків. На їх обличчях ми бачили усмішки, а в очах – смуток, можливо тому,що їхні діти вже стали дорослішими.
Цей тиждень був напружений
і для учнів, і для вчителів,
і для батьків. Наші
З часом діти звикали до школи, до нового розпорядку дня, до нових правил. Страх і невпевненість минає і кожен намагається виділитися, показати свої вміння, розповісти про себе. Ми вирішили взяти в дітей інтерв’ю. На запитання: «Чи подобається вам навчатись?», відповідали однозначно: «Так». Пояснити чим саме їм подобається було набагато складніше. Зацитую декілька відповідей: «Хочу навчитись писати, щоб стати розумною…»; «Мені подобаються навчатись, тому що ми вивчаємо математику»; «…я хочу дізнатись щось нове».
Проходячи практику, ми відчули себе в яскравому світі дитячих мрій, сподівань, відчуттів.