Основні вимоги до реферату

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РЕФЕРАТУ

Крім теоретичних знань вступник до аспірантури повинен вміти  застосовувати отримані знання у  наукових дослідженнях фундаментального та прикладного характеру з використанням  сучасних інформаційних технологій. Реферат з обраної наукової спеціальності разом із відгуком передбачуваного наукового керівника вступник повинен подати разом з іншими документами до аспірантури. При написанні реферату необхідно дотримуватись вимог Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 [1].

Загальні вимоги:

• чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу;
• переконливість аргументації;
• стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення;
• конкретність викладення результатів дослідження;
• обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.

У рефераті повинні  бути відображеними:

• актуальність тематики та відповідність до сучасного стану науки, техніки і питань виробництва;
• обґрунтування вибраного направлення досліджень, методів розв’язку задачі та їх порівняльні оцінки;
• аналіз та узагальнення існуючих результатів;
• розробка загальної методики проведення досліджень;
• характер і зміст виконаних теоретичних досліджень та розрахунків, методи досліджень;
• обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень, принцип дії розроблених програм, характеристики цих програм, оцінка похибок розрахунків, отримані експериментальні дані;
• оцінка повноти розв’язку поставленої задачі;
• оцінка достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами;
• наукова та практична цінність виконаної роботи.

Реферат — це науково-технічний  документ, який містить вичерпну систематизовану  інформацію за вибраною темою (приблизно  на 25-60 сторінках формату А4), передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури та самостійно проведеного дослідження.

Реферат необхідно оформлювати  відповідно до Державного стандарту  України. Необхідно неухильно дотримуватися  порядку подання окремих видів  текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій.

Структура реферату

• титульний аркуш;
• зміст;
• перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності);
• вступ;
• суть реферату (основна частина);
• висновки;
• список використаних джерел (перелік посилань);
• додатки (за необхідності).

Вимоги до змісту структурних частин

Титульний аркуш

Титульний аркуш є першою сторінкою  реферату, який містить:

• найменування організації, де виконана робота;
• назву роботи;
• прізвище, ім’я, по батькові автора та його статус;
• науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові передбачуваного наукового керівника;
• місто та рік.

Зміст реферату

Зміст подають безпосередньо  після титульного аркуша, починаючи  з нової сторінки. До змісту включають  структурні елементи у такому порядку: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) суті роботи; висновки; рекомендації (за необхідності); список використаних джерел; назви додатків і номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і  термінів

Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і  термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше — їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома  колонками, в яких зліва за абеткою  наводять скорочення, справа — їх детальну розшифровку.

Вступ

Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі розкривають сутність і стан наукової задачі та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності.

Обґрунтовують актуальність та доцільність  роботи для розвитку відповідної  галузі науки чи виробництва, особливо на користь України шляхом аналізу  та порівняння з відомими розв’язаннями наукової задачі.

Коротко викладають зв’язок  вибраного напрямку досліджень з  планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами, програмами.

Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Об’єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну  ситуацію і вибране для вивчення.

Предмет дослідження міститься  в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження  як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої у роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

Також подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих автором, випускником, особисто. Необхідно  показати відмінність одержаних  результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове  використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а у роботі, що має прикладне значення, — відомості про практичне застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Відзначаючи практичну цінність одержаних  результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.

Необхідно дати короткі відомості  щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в  яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значимість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

У вступі треба коротко  відобразити оцінку сучасного стану  досліджуваної проблеми, обґрунтування  вибраної теми та необхідності проведення досліджень, відмічаючи:

• практично розв’язані задачі;
• прогалини знань, що існують у даній галузі;
• провідних вчених і фахівців даної галузі; актуальність та новизну теми;
• взаємозв’язок з іншими роботами.

Необхідно також дати коротку характеристику розділів реферату.

Основна частина

Суть роботи вміщують після вступу, починаючи з нової  сторінки. Суть роботи — це викладання відомостей про предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття  сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об’єкта, принципів дії об’єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють новизні у ній, а також питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, екології. Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожний розділ починають із нової сторінки.

У розділах основної частини  подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;
• виклад загальної методики і основних методів досліджень;
• експериментальну частину і методику досліджень;
• відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;
• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують  вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні  оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У теоретичних  роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних — принципи дії та характеристики розробленого програмно-модельного комплексу, оцінки похибок вимірювань.

Далі, у наступних розділах, з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Розділи можна поділяти на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.

Висновки

Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової  сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Текст висновків можна поділяти на пункти.

Рекомендації

Рекомендації вміщують, якщо це потрібно, після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях визначають подальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження. Текст рекомендацій можна поділяти на пункти.

Список використаних джерел

Список використаної літератури, який починають з нової сторінки, завершує основну частину. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після рекомендацій, якщо вони є. Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання). Список використаної літератури складають із джерел у тому порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті (найбільш зручний для користування). Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1–84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления» [2], ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» [3], ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила» [4].

Додаток

Додаток необхідно починати з нової  сторінки. У додатках вміщують матеріал, який:

• є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;
• не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;
• може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

У додаток, за необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:

• проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;
• таблиці додаткових цифрових даних;
• протоколи і акти випробувань, впровадження;
• опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;
• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп’ютерах створених методів;
• текст розроблених програм;
• ілюстрації допоміжного характеру;
• додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.