Організації самостійної навчальної діяльності учнів на уроках географії

Тема  організації самостійної навчальної діяльності учнів на уроках географії  не нова, але вона завжди сучасна, саме в цьому й полягає її актуальність.

 

№ з/п	Ознаки класифікації самостійних робіт	Форми та мета самостійних робіт
1	За дидактичною метою	1. Для повторення опорних знань та підготовки до сприймання нового матеріалу.
			2. Для вивчення нового матеріалу.
			3. Для систематизації знань.
			4. Для закріплення знань та вмінь шляхом виконання тренувальних вправ.
			5. Для закріплення знань шляхом застосування їх у новій ситуації.
			6. Перевірочні, контрольні.
2	За характером пізнавальної діяльності	1. Копіювального характеру, виконані за зразком.
			2. Частково-пошукового характеру.
			3. Дослідницького характеру.
3	За формами організації навчальної діяльності учнів	1. Фронтальні.
			2. Групові (за диференційованими завданнями).
			3. Парні (за варіантами, диференційовані).
			4. Індивідуально-диференційовані.
4	За джерелом знань	1.3 підручником, довідником чи іншими друкованими посібниками.
			2. Зі складання плану, конспекту лекції, на основі прочитаного чи прослуханого.
			3. Зі складання схем, плану після чи під час роботи з екранними посібниками.
			4. 3 роздавальним матеріалом.
			5. 3 виконання дослідів.
			6. 3 моделями.
			7. 3 усного чи письмового розв'язання розрахункових або якісних задач.
			8. 3 написання диктантів.
			9. 3 підготовки рефератів, доповідей, творчих, графічних робіт.

 

Одним із незмінних завдань школи  завжди, в усі часи є надання  учням знань з основ наук. Але замало оволодіти премудрістю, слід також уміти користуватися нею. Переконання давньоримського філософа Марка Ціцерона не втратило своєї цінності і сьогодні. Воно стверджує необхідність обирати творчий підхід у навчанні, який ґрунтується на вивченні й узагальненні наявних знань у певній галузі науки, критичному їх осмисленні та створенні нових наукових концепцій. Науку ми розглядаємо як засіб пізнання навколишнього світу, розуміння його законів та вміння «користуватися цією премудрістю».

Вивчення географії на сучасному  етапі неможливе без набуття практичних умінь і навичок, які формуються під час виконання практичних робіт. Надати учням можливість активно навчатися, здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність, творчо осмислювати процеси і явища, що відбуваються в оболонках Землі, довести існування в природі закономірних взаємозв'язків між її складовими - ось завдання вчителя, яке можливо реалізувати через виконання практичних робіт.

Саме практична робота дає можливість поєднати на уроках інтелектуальну і  практичну діяльність, щоб успішно формувати в школярів географічну картину світу через вироблення вмінь і навичок практично застосовувати здобуті географічні знання, користуватися різними джерелами географічної інформації, самостійно шукати, аналізувати і застосовувати їх.

Яке місце для практичних робіт відведено в нормативних документах про освіту? У Державному стандарті базової і повної середньої освіти зазначено, що «особлива увага приділяяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності».

Практична робота - це форма організації навчальної діяльності школярів, спрямована на застосування, поглиблення і закріплення теоретичних знань, на здобуття нових у поєднанні з формуванням, розвитком і закріпленням необхідних для цього вмінь і навичок, а також засіб формування вмінь і навичок учнів у технології виконання завдань з картами атласів, контурними картами, статистичними матеріалами, довідниками,

Як один із перспективних  методів пізнавальної діяльності у  вивченні географії передбачено програмні практичні роботи кількох видів:

1. Робота з географічними картами.
2. Робота з підручником і спеціальною літературою.
3. Робота на місцевості.
4. Робота з наочними посібниками (колекціями гірських порід, мінералів, табли-

цями, картинами тощо).

5. Побудова діаграм, схем, графіків, профілів, картограм, картодіаграм тощо.
6. Систематизація та обробка результатів географічних спостережень.
7. Розв'язування географічних задач.
8. Складання комплексних описів територій, об'єктів, явищ, процесів.

Практичних завдань має бути набагато більше, ніж є практичних робіт у програмі. Вони можуть бути різної тривалості, на різних етапах уроку, виконані в різних формах.

 

Програмній  практичній роботі передує ряд окремих  практичних завдань та самостійних робіт, які несуть навчальне і тренувальне навантаження. Але всі вони мають бути зрозумілі учням і такі, які можна виконати самостійно. Важливий момент - створення ситуації проблемного навчання, щоб учні «зробили власне відкриття», спрямування їх процесу мислення на самостійне розв'язання завдання, регламентування складності завдань, їх диференціація.

Таке  навчання є активним, цікавим, творчим, надає можливість для особистісного зростання школяра. Адже, «особистість розвивається на полюсі творення, а не на полюсі споживання», таким є стійке переконання нашого сучасника - професора, педагога і психолога І. Д. Беха, і я з ним, звичайно, погоджуюсь.

Тому організувати практичну роботу як, до речі, і весь навчально-виховний процес, прагну так, щоб дитина постійно перебувала в процесі творення. Так формується позитивна емоційно-чуттєва сфера, позитивна «Я-концепція» як система внутрішніх переконань.

Як бачимо, під час організації практичної роботи необхідно передбачити цілий ряд аспектів, спроектувати ситуації, логічно продумати завдання, щоб був зв'язок між початком практичної роботи і її завершенням.

Цю чітку залежність бачить для себе вчитель. А учні? Чи розуміють вони задум учителя? Тому, щоб практична діяльність учнів  на уроці була логічно спрямованою, розпочинаємо практичну роботу з  визначення мети, у зрозумілій формі доведеній до кожного учня.

Давньокитайський мудрець Конфуцій застерігав: «Якщо ви чітко не знаєте, куди хочете потрапити, скоріше за все, ви опинитеся в іншому місці».

Дійсно, мета роботи - це запланований результат, який має бути відображений у висновках. Залежно від того, наскільки зрозуміло й точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її завдання, у яких відобразиться основний напрям практичної діяльності.

Лише так можна забезпечити  практичне спрямування теоретичного змісту роботи згідно з конкретною темою роботи. Для формулювання мети слід використовувати такі дієслова: визначити, порівняти, навчитися, зіставити, виявити, дослідити, пояснити, описати і т. д. відповідно до теми роботи.

Формулюємо  і доводимо до учнів триєдину мету:

а) навчальну (випливає з теми практичної роботи);

б) розвивальну (націлює на розвиток просторової уяви, географічної фантазії, логіч 
ного геопросторового мислення, творчих індивідуальних здібностей школярів, здат 
ності їх до співпраці, самовираження кожного як особистості);

в) виховну (формування Інформаційної компетентності й картографічної грамотності, 
виховання пізнавального інтересу до навколишнього світу; необхідно передбачати 
українознавче спрямування завдань, що значно розширить загальнокультурну ком 
петентність учнів. Адже, як стверджував Д. Менделєєв: «Знання без виховання - це 
меч у руках божевільного»).

Завдання  практичних робіт сплановані так, що їх виконання спрямоване на зміни  в рівнях розумової діяльності за схемою: «знання - розуміння - використання -синтез - оцінювання».

Набуті практичні знані  і вміння є міцними й зрозумілими. Вони розкривають сутність теоретичних знань, надають можливість для творчого самовираження особистості учня в ході виконання практичної роботи.

 

Я- сам

Учень сам на дорозі знань і вмінь! Творча праця учня, створення ним  власного продукту.

Ми-разом

Учитель веде учня стежиною знань  і вмінь, показує напрямок руху, спрямовує  діяльність, додає впевненості у діях учня. Репродуктивна робота з елементами творчості.

Під час  підготовки та проведення практичних робіт слід ураховувати наступне:

1. Визначити мету роботи та доступно довести її до учнів.
2. Підготувати учнів до виконання роботи шляхом актуалізації опорних понять, а в 
   разі необхідності - наданням інструкції з її виконання.
3. Ефективно використати виховний потенціал змісту роботи.

4. Підібрати й раціонально використати логічно обґрунтовані способи виконання 
   роботи.

5. Довести до учнів перелік необхідних для виконання практичної роботи джерел 
   знань і обладнання.
6. Сприяти підвищенню рівня мотивації учнів під час вибору варіантів виконання 
   роботи.

7. Передбачити форму роботи (колективну чи індивідуальну) та ступінь самостійності 
   під час виконання завдань.

8. Урахувати рівень підготовки учнів, виходячи з їхніх індивідуальних особливостей, 
   використання диференційованого підходу, що виявляється в першу чергу в обсязі 
   виконання практичної роботи.
9. Широко використати картографічний метод навчання.

Виконання практичних робіт — це творча співпраця вчителя і його учнів, це широкі можливості для особистісного зростання педагога та його вихованців. Наскільки злагоджено вони працюють, таким і буде рівень виконання практичних робіт.

У пояснювальній  записці до «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів, географія, 5-10 класи», одним з головних завдань шкільного курсу географії визначено «вироблення в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання та користуватися джерелами географічної інформації». Головним джерелом інформації для учнів є навчальна книга, тому важливо організувати роботу на уроці так, щоб максимально використати інформаційний матеріал та методичний апарат підручника. Одним з найефективніших методів роботи з текстом є складання схем (структурних, причинно-наслідкових). Слово, запозичене із грецької мови, означає «зовнішній вид, образ, форма».

Схема, застосовувана в навчанні,— найпростіше креслення, що передає за допомогою умовних позначок і деяких написів найважливіші риси та взаємозв'язки основних елементів об'єкта, явища або, процесу.

Схема —  це графічне зображення об'єкта (явища, процесу), де його окремі частини й ознаки позначаються умовними малюнками, а відносини та зв'язки - взаємним розташуванням його основних елементів і використанням стрілок. За допомогою написів у схемі може бути відображено характерні ознаки об'єкта вивчення. Зі схемами учні

 

знайомляться  з перших уроків географії, тому що вони належать до простих, але дуже важливих засобів навчання.

Знання й уміння учня безпосередньо  залежать від його діяльності на уроці. Важливу роль у педагогічному стимулюванні пізнавальної діяльності учнів відіграють схематичні малюнки на шкільній дошці. їх цінність полягає в тому, що на відміну від картин, таблиць, фотографій вони не мають другорядних деталей і створюються на очах учнів. Це допомагає краще і надовго запам'ятати факти, чіткіше уявити предмет або географічні явища.

Схематичний малюнок повинен виражати певну  географічну думку, сприяти розумінню складних для учнів явищ, доповнювати зміст уроку, збуджувати зорову й моторну пам'ять. Він має бути органічно пов'язаним зі змістом уроку; простим, без другорядних деталей, щоб основний зміст його чітко простежувався; добре видимим з будь-якої частини класу.

Можливості  схематичного малюнка на уроках географії  великі. У деяких випадках він відіграє більшу роль, ніж інші види наочності. Це буває тоді, коли потрібно показати процес у динаміці, виявити елементарні причинно-наслідкові зв'язки або яку-небудь фізико-географічну закономірність. На схемі, наприклад, можна довести вплив рельєфу на характер і розміщення рослинності в гірській місцевості, показати роль вітру в утворенні барханів, стадії виверження вулканів, утворення підземних вод. Схематичний малюнок, який можна використовувати на всіх етапах уроку, має різну дидактичну мету:

• пояснювати новий матеріал;
• закріплювати знання, вміння, навички й уявлення;
• узагальнювати й систематизувати новий матеріал;

• допомагати вчителеві з'ясовувати якість засвоєних учнями знань;

• контролювати учнів у процесі проведення практичних робіт.

Діяльність учнів на уроках засвоєння  нових знань спрямована на розуміння  й усвідомлення навчального матеріалу, його осмислення, узагальнення й систематизацію. Цьому сприяє правильно організований процес. За допомогою схем, малюнків, запитань, висновків, учитель уточнює правильні відповіді, поглиблює і розширює їх, створюючи цим міцну основу для формування знань.