Образование в Германии

Характеристика  країни

Німеччина - Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) — держава в Центральній Європі, омивається Північним і Балтійським морями. Загальна площа — 357 021 кв. км. Площа суші — 349 223 кв. км. Площа рік і озер — 7 798 кв. км. Населення — 83 млн чоловік (2001 p.); понад 90 % — німці. Міське населення 85,3 % (1990 p.). Офіційна мова — німецька. Серед віруючих — протестанти (лютерани, понад 50 %) і католики. Німеччина — федерація, у її складі 16 земель. Глава держави — президент; глава уряду — федеральний канцлер. Законодавчий орган — бундестаг, органи представництва земель —

бундесрат. Столиця  — Берлін. 

На півночі  — Північно-Німецька низовина з  пагорбами й озерами, південніше — височини й середньовисотні гори (Рейнські Сланцеві гори, Шварцвальд, Тюрингенський Ліс, Гари, Рудні гори), які чергуються з плато й рівнинами. На півдні — відроги Альп заввишки до 2963 м. Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Середні температури січня на рівнинах від 0 до —З °С, у горах до -5 °С, липня відповідно +16—20 °С, + 12— 14 °С. Опадів 500—800 мм на рік, у горах 1000—2000 мм. Великі ріки — Рейн, Везер, Ельба, Одер. На півдні — Боденське озеро. Близько 30 % території вкрито лісами. Національні парки — Баварський Ліс, Берхтесгаден; є численні резервати, пам'ятники природи. 

У давнину на території Німеччини жили германці. Племінні союзи алеманів, баварів, тюринів, саксів та ін. були включені в VI—VIII ст. у Франкську державу. У результаті її поділу (843 р.) було створено Східно-франкське королівство, на основі якого сформувалося в X ст. ранньофеодальнекоролівство Німеччини. У 962 р. із завоюванням німецьким королем Оттоном І Північної й Середньої Італії утворилася «Священна Римська імперія» (існувала до 1806 р.). У X— XV ст. була захоплена частина земель слов'ян і прибалтійських народів. Реформація, Селянська війна 1524—1526 pp., а також Тридцятилітня війна 1618— 1648 pp. підсилили децентралізацію Німеччини, шо фактично розпалася на окремі держави (князівства). У XVIII ст. піднялися Австрія й Пруссія. Вони брали участь у війнах кінця XVIII — початку XIX ст. проти революції, а потім — наполеонівської Франції і були розгромлені Наполеоном І (1806 p.). Створений рішенням Віденського конгресу 1814—1815 pp. Німецький союз очолювала Австрія. У 1848—1849 pp. відбулася революція (зазнала поразки). Об'єднання Німеччини (Бісмарком) було здійснено «зверху» (без Австрії); його найважливіші етапи: створення (після перемоги Пруссії в австро-прусській війні 1866 р.) Північногерманського Союзу (1867 р.) і проголошення після франко-прусської війни 1870—1871 pp. Німецької імперії (1871 p.). 

У 1914 р. Німеччина  розв'язала Першу світову війну, у ході якої військовий блок, очолюваний Німеччиною (германо-австрійський), зазнав поразки. Німеччина підписала Версальський мирний договір 1919 р. Листопадова революція 1918 р. призвела до скинення монархії й ова революція 1918 р. призвела до скинення монархії й встановлення республіки (Вей-марська республіка). У 1933 р. у Німеччині встановилася фашистська диктатура на чолі з Гітлером. Німеччина захопила Австрію (1938 р.), Чехословаччину (1938—1939 рр.) і розв'язала Другу світову війну, 22 червня 1941 р. напала на СРСР. 

8 травня 1945 р.  фашистська Німеччина, розгромлена  антигітлерівською коаліцією, капітулювала. Територія Німеччини була розділена на радянську, американську, англійську й французьку зони окупації. Принципи післявоєнного устрою Німеччини — її демілітаризація, денацифікація, демократизація — були визначені Берлінською конференцією 1945 р. У вересні 1949 р. було створено західнонімецьку державу — Федеративну Республіку Німеччини. У жовтні 1949 р. у східній частині Німеччини проголошено створення Німецької Демократичної Республіки. Період роздільного існування двох суверенних німецьких держав тривав до жовтня 1990 р. 12 вересня 1990 р. у Москві був підписаний Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини. Відповідно до прийнятого Народною палатою НДР (вищий орган державної влади) рішенням 3 жовтня 1990 р. НДР приєдналася до ФРН, у результаті виникла єдина німецька держава. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Управління  і фінанси 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дошкільна освіта 

 Традиції суспільного дошкільного виховання в Німеччині є одними з найдавніших. З 1957 р. діє закон про вільне відвідування дитячих садків, 20 % з яких утримує держава, 80 % належать церковним общинам, профспілкам, німецькому Червоному Хресту, службі молоді, іншим благодійним товариствам. Батьки оплачують 50 % утримання дітей, інші витрати відшкодовує власник дошкільного закладу.  
У Німеччині існують такі типи дошкільних закладів:  
— дитячі садки з повним або неповним днем, призначені для дітей 3-х — 6-ти років;  
— одногрупові дошкільні заклади (переважно для старших дошкільників);  
— пришкільні групи (для п'ятирічних дітей);  
— підготовчі класи основної школи. У них виховують і навчають п'ятирічних дітей;  
— цілодобові інтернати для здорових дітей віком від 3-х до 6-ти років;  
— інтернати для дітей із проблемами здоров'я і розвитку;  
— материнські центри. У них матері разом з дітьми займаються цікавою і корисною діяльністю, спілкуються між собою та спеціалістами з педагогіки і психології.  
Головні концептуальні засади виховання дітей реалізуються у дитячих садках вільного і відкритого типів. Найпоширеніший тип вільного дитячого садка — штейнерівські дитячі садки і дитячі садки Монтессорі.  
Відкритий дитячий садок організовано на ситуативно-орієнтованій концепції дошкільного виховання, для якої характерні: відкрите планування з участю дітей; навчання на базі реальних життєвих зв'язків; єдність гри і навчання; різновікова організація життя та діяльності; зв'язок із громадськістю; співробітництво батьків і дошкільного закладу.  
Вихователь повинен бути здатним до систематичних і тривалих спостережень, аналізу результатів педагогічної діяльності, прогнозування. 

Мережа дошкільних дитячих установ, за нашими мірками, не зовсім зручна. В основному це пов’язано з графіком роботи дитячих  садів. Наприклад, садок може працювати  з 7 до 12 годин дня. Або Вас попросять  забирати дитину на обід і потім  приводити назад. Або, якщо сад працює до 16-00, то раніше Ви дитину забрати  не зможете. На відміну від наших  дитячих садів, в Германії не ведеться дошкільна підготовка дітей: садки  не відносяться до Міністерства освіти і не мають відповідної програми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Шкільна освіта

Сьогодні  у Німеччині налічується більше 2200 приватних шкіл, педагогічні концепції  яких помітно розрізняються між  собою. Загальноосвітні приватні школи  відвідують 6% німецьких школярів. Хоча прийнято підкреслювати, що це всього лише один з рівноправних секторів освітньої системи, у дійсності  приватні школи розраховані на більш  заможну частину населення й  мають елітарний характер. Останнім часом приватні школи стали проявляти все більшу зацікавленість у тому, щоб брати на навчання дітей з-за кордону. Шкільна освіта в Німеччині є обов'язковою з першого по дев'ятий класи. Види і назви шкіл, а також критерії для вступу різняться від однієї федеральної землі до іншої. Загалом можна виділити чотири основних типи.

Початкова школа (Grundschule) - навчання починається з 5 - або 6-річного віку і триває від чотирьох до шести років. Заняття у всіх класах проводяться по однаковій програмі. Перші два роки всі дисципліни викладає класний керівник. Починаючи з третього класу, уроки починають вести педагоги-предметники. Після закінчення початкової школи учні отримують рекомендацію про те, в якому з трьох видів шкіл продовжити освіту: в основній школі, у реальній школі або в гімназії.

Основна школа (Hauptschule) - навчання до дев'ятого класу. Як правило, сюди потрапляють дуже слабкі учні. Головна педагогічна мета основної школи - підготувати учнів до вибору професії. Тому на заняттях особливої уваги надають практичним навичкам. Під час канікул школярі зобов'язані проходити виробничу практику. Після закінчення школи підліток отримує атестат про неповну середню освіту. Він дає право на вступ у професійну школу (Berufsschule) - аналог нашого профтехучилища.

Реальна школа (Realschule) - навчання до десятого класу. Тут учні отримують розширене неповну середню освіту. Випускники реальної школи мають більший вибір, ніж їх однолітки, які закінчили основну школу. Крім профшколи, вони можуть пройти дворічне навчання на держслужбовця (у тому числі і в поліції і бундесвері), продовжити навчання в загальній гімназії (Gymnasium), а також у спеціалізованій гімназії (Fachoberschule).

Гімназія (Gymnasium) - навчання до дванадцятого або тринадцятого класу,  залежно від федеральної землі. В одинадцятому класі учні, як правило, вибирають два-три предмети для поглибленого вивчення. Однак це не означає звуження профілю: учні гімназії отримують всебічну освіту. Атестат зрілості дає випускникові право на вступ до будь-якого ВНЗ.

Все більш популярними  в країні стають єдині школи (Gesamtschule). Тут всі учні проходять десятирічне  навчання і отримують атестат  про неповну середню освіту. Після  закінчення єдиної школи підлітки поступають до гімназії, або починають профнавчання. У ряді федеральних земель "єдина школа" означає, що в одному і тому ж будинку розташовані основна школа, реальна школа та гімназія. Метою є полегшити учням перехід з однієї школи в іншу і позбавити слабких школярів - як правило, учнів Hauptschule - від комплексів неповноцінності.  
Для інвалідів та дітей, які відчувають труднощі у навчанні, пропонують навчання в спецшколах (Sonderschule). У вечірніх школах (Abendschule) випускники основної або реальної школи можуть здати іспит на отримання атестата зрілості. 

Професійна  освіта

Державна система  професійної освіти обов'язкове длявипускників повної народної школи. З усіх тих, хто  навчається в ній переважнабільшість відвідують заняття в професійній  школі нижчого типу безвідриву від  виробництва, де вони проходять курс учнівства. Заняття в школітривають  протягом 3 років по 6 - 8 годин на тиждень. Програма навчання вцих школах вузькопрофесійна, учні отримують в основному знання,пов'язані  з їх спеціальністю. У деяких професійних  школах є загальноосвітні класи,закінчення яких дають право на вступ у  професійні школипідвищеного типу.

Система професійних  шкіл підвищеного типу досить різноманітна.  
Вона включає безліч «шкіл спеціальностей» - домоводческіе, медичні,сільськогосподарські та ін. з терміном навчання 1 - 4 роки. Ці школиготують кваліфікованих працівників головним чином для сфериобслуговування. Є також невелика мережа технічних училищ та інженерних шкіл длязакінчили реальні школи або 10 класів гімназії. Термін навчання в них 2 -  
3 роки, протягом яких готуються фахівці середньої кваліфікації  
(техніки) і інженери широкого профілю.

Система професійної  освіти Німеччини високо оцінюється уусьому світі. Вона передбачає паралельне навчання в освітньомуустанові та на підприємстві (фірмі), причому пріоритетним вважається другим,що займає, як правило, 3/4 навчального часу. Училище підводить  підотримані на фірмі знання теоретичну основу і розширює загальний кругозір.  
80% учнів укладають договір з фірмою, куди вони надходять в якостіучнів. Для інших створюються особливі класи «без практичногонавчання », що вважається вкрай непрестижним. Після закінчення курсу навчання впрофесійному училищі видається свідоцтво, яке справдітільки у поєднанні з документом про проходження навчання на фірмі і даєправо на вступ до вузу.

Незважаючи на переваги професійного навчання у ФРН, в данийчас воно зазнає певних труднощів. За спеціальностями харчовоїпромисловості, хімічної, текстильної та електротехнічної галузейспостерігається щорічне зниження кількості учнів, і кількість  навчальних місцьстабільно перевищує  його; у сфері управління, організації, підготовкиофісних працівників, які  одержують навички поводження з  оргтехнікою, спостерігаєтьсязворотна  тенденція: кількість бажаючих навчатися  ці професії від загальноїчисла претендентів на професійну освіту перевищує число  навчальнихмісць в даних областях та їх загальна кількість у професійних  училищах. У східних землях у системі професійної освіти в данийчас відбуваються деякі зміни. Після об'єднання країни кількістьучнів ПТУ скоротилося приблизно на третину. Обумовлено це, з одногобоку, тим, що розширений доступ на гімназичну ступінь навчання. Іншою причиною стало те, що підприємства, при яких булипрофесійні училища, значною мірою збанкрутували і закриваються,а ті, що зберігаються, прагнуть звільнитися від потенційних збитків тазайвих витрат, до джерела яких вони відносять і витрати напрофесійні училища. Уряд Німеччини прагне підтриматипрофесійні училища, одночасно приводячи їх в рамки діючих встарих землях систем професійної освіти.

Вводиться дуалістична  система з подвійною відповідальністюосвітніх установ і фірм за професійну освіту (хоча ів НДР професійні училища  грунтувалися на поєднанні теоретичного тапрактичного навчання).

Прийнята програма допомоги професійній освіті в нових  земляхз метою максимально збалансувати попит та пропозиції на навчальні  місця.  
Програма націлена на переорієнтацію підготовки фахівців з великихпідприємств на дрібні і середні, які, як і у старих землях, повинніскладати основу промисловості. Передбачається, що саме на невеликихфірмах будуть в перспективі проходити практичне навчання учніпрофесійних училищ. Щоб зацікавити малі та середні підприємства всприяння професійній освіті, передбачені дотації на кожногоучня.

Опікунська рада, у веденні якого знаходиться  вся власністьколишньої НДР і  який займається приватизацією державних  підприємств,передбачає в контрактах на продаж заводів і фабрик у приватні рукизбереження певної кількості місць. У цілому оптимальним засобомрозширення  числа навчальних місць для учнів  професійних училищє створення  атмосфери матеріальної зацікавленості фірм.