Інноваційні та інтерактивні методи в біології, як засіб підвищення рівня освічуваності учнів

Завдання вчителя –  допомогти особистості дитини вирости  в успіху, дати можливість відчути радість від подолання труднощів, дати зрозуміти, що в житті нічого не дається дарма – скрізь треба докласти зусиль. А успіх буде еквівалентний затраченим зусиллям. У житті постійно відбувається чергування успіхів і невдач. Та все ж існує деякий баланс між ними, який при активній пошуковій поведінці учня може бути переміщений у напрямі до успіху. Інтерактивні технології виховують одну із найцінніших якостей – стійкість боротьбі з труднощами [17].

З’ясуємо суть інтерактивного навчання. Спочатку охарактеризуємо основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності Я. Голант виділяв активну і пасивну моделі. Але термін „ пасивна ” є умовним, оскільки „ пасивність ” – це визначення низького рівня активності учнів, переважно їх репродуктивної діяльності.

Таблиця 2.

Пасивна модель	Активна модель	Інтерактивна модель
Учні слухають і дивляться ( лекція – монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів )	Учень вступає в діалог з учителем, виконує творчі завдання               ( самостійна робота, творчі домашні завдання )	Форма  організації  пізнавальної діяльності, яка має  конкретну мету – створити комфортні  умови навчання, коли кожен учень  відчуває успішність ( колективне, групове і т. д. навчання )

 

Інтерактивні підходи  до навчання не є повністю новими для  української школи. Вони використовувалися  ще в 20-ті роки. Серед них бригадно – лабораторний та проектний метод, робота в парах змінного складу, що було новим не тільки в радянський, а й у світовій педагогіці.

Позитивні сторони інтерактивного навчання:

1. Учитель отримує можливість раціональніше розподілити свій час,  допомагаючи активніше дітям із спеціальними проблемами – особистісними та інтелектуальними.
2. Учитель менше часу витрачає на подолання труднощів з дисципліною.
3. Учні, які мають свій досвід вчителювання, ставляться до вчителів з більшою повагою.

Слабкі сторони інтерактивного навчання.

1. Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм.
2. Дорослим важко контролювати процес взаємонавчання, а результат не завжди ефективний.
3. За невдалого навчання необхідно перевчати учня школяра – вчителя    (і його самого ), що потребує додаткового часу.

               Головні напрямки застосування інтерактивного навчання:

• дає завдання учням для попереднього підготування, випереджальне домашнє завдання: прочитати, продумати, вибрати самостійні підготовчі завдання;
• ретельно відбирає до уроку такі інтерактивні вправи, які дають учням ″ключ″ до освоєння теми;
• під час інтерактивних вправ дає учням час подумати над завданням, сприйняти його серйозно;
• спокійно і глибоко обговорює підсумки виконання інтерактивних прав;
• практикує експрес – опитування, самостійні творчі домашні завдання.

Принципи організації  інтерактивного уроку

1. На початку уроку вчитель поділяє клас на групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. Пропонує кожній групі визначити лідера (спікера), який буде керувати її роботою.
2. Через проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає їх замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Для обговорення обирає важливу проблему, значущу для учнів, для їхнього сьогоднішнього життя, тому, що викликає позитивні емоції.
3. Робить опору на учнівський досвід і мінімум базових знань з вивченої теми.
4. Під час обговорення рекомендує учням створювати власні оригінальні версії, що підштовхує їх до самостійності. Враховує й оцінює індивідуальний внесок кожного учня.
5. Створює на уроці атмосферу співробітництва учнів та вчителя, що включає страх отримати погану оцінку.
6. Через емоційне піднесення й почуття розкутості створює сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей кожного учня.        Напрямки контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання:

• глибоко вивчає і продумує матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

• старанно планує і розроблює заняття: визначає хронометраж, ролі учасників, готує питання і можливі відповіді, виробляє критерії оцінки ефективності заняття;
• мотивує учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для них випадків, проблем; своєчасно оголошує очікування результати заняття;
• передбачає різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на продуктивну роботу [18].

 

2.3. Опис технологій інтерактивного навчання.

Пропонуємо коротку анотацію названих прийомів інтерактивного навчання з  наведенням прикладів завдань, які використовуються на уроках.

Кооперативне  навчання

Така робота є важливою технікою, вможливлює набуття учнями навичок, необхідних для спілкування й  співпраці, стимулює роботу                         “ командою ”. Висловлення думок  допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх. Цікаві прийоми щодо організації роботи в групах пропонує           Гін А.

Викладач розподіляє завдання між групами; учасники повинні  за певний час представити результати роботи своєї групи [20].

 

 Робота  в парах.

 Метою технології є об’єднання учнів  в пари, визначення, хто з них  буде висловлюватися першим; обговорення  своєї ідеї один за одним, досягнення згоди (консенсусу ) щодо відповіді, регламент  часу на підготовку. Ця форма навчальної діяльності має характер взаємного навчання. Співробітництво двох учнів підвищує ефективність роботи обох, тому що перший, допомагаючи товаришеві, удосконалює свої знання, а другий – вчасно отримує пояснення з незрозумілих для нього питань.

Роботу в парах доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання, закріплення, вдосконалення знань, умінь та навичок. Тривалість такої форми роботи 5-7 хв.

Вправи для роботи “ в парах ”.

• обговорити короткий  зміст прочитаного;
• узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відповіді на запитання, постановка питань до прочитаного.
• зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один            ( письмові відповіді на проблемні питання );
• сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми;
• розробити разом питання до викладача або до інших учнів;
• проаналізувати разом проблемну ситуацію, вправу чи  експеримент;
• протестувати або оцінити один одного;
• дати відповіді на запитання вчителя;
• порівняти записи, зроблені в ході лекції, під час створення опорно – логічного конспекту з теми.

 

Робота в  малих групах

Ця форма передбачає роботу учнів  над спільним завданням.

Учитель створює змішані  групи в складі 4 осіб ( учні з різним рівнем успішності, працездатності ).

Для підвищення ефективності такої форми роботи вчитель призначає керівника групи. Він направляє товаришів, допомагає, консультує. Учитель за допомогою керівника може отримати точну інформацію про засвоєння кожним учнем певного матеріалу.

Краще застосовувати  навчання в малих групах при повторному розборі матеріалу, що вивчається, при закріпленні знань, на уроках повторення й узагальнення знань.

Коли виникають труднощі в одного, на допомогу приходять  інші. В кінці роботи вчитель підбиває підсумок за допомогою фронтального опитування, формулюючи чіткі питання за проблемою.

Робота в малих групах може використовуватись і для  взаємного контролю. Учитель заздалегідь  готує питання, відповідаючи на які  учні звітують перед собою і групою в тому, як вони засвоїли матеріал.

Переваги навчальної роботи в малих проявляються в активізації діяльності слабких учнів, які отримують більше можливостей для висловлювання своєї думки, ніж при фронтальній формі опитування.

Тривалість роботи в  групах на уроці – 10-20хв.    

Диференційовано – групова робота

Учитель формує в класі три групи учнів у залежності від рівня їхніх розумових можливостей, якості набутих знань, умінь і навичок.

 Учні групи А отримують завдання підвищеного рівня складності, творчого характеру.

Учні групи В –  вправи, розраховані на репродуктивно  – пошукову діяльність.

Учні групи С –  вправи за зразком.

Організація роботи школярів із урахуванням навчальних можливостей  кожного сприяє інтелектуальному розвитку. Діти відчувають задоволення від  праці, а це створює високий емоційний  настрій.

Учитель може повідомити, що при успішній роботі діти будуть переводитись у груп; з більш складними завданнями. Це перетворюється на своєрідний стимул для доброго навчання.

Тривалість – 5-7хв

Акваріум.

Саме цей вид роботи більш  за все полюбляють учні, він допомагає  вдосконалювати навички роботи в малих групах, чимось нагадує гру “ Що? Де? Коли?”

Об’єднуємо учнів  у 2-4 групи і пропонуємо завдання для виконання, даємо необхідну  інформацію. Пропонуємо одній з груп сісти в центр класу (або на початку середнього ряду класу), утворити своє маленьке коло (акваріум). Отримавши проблему, учні цієї групи починають її обговорювати.

Колективно  – групове навчання Мікрофон.

Ця технологія надає  можливості кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання  або висловлюючи свою думку чи позицію.

 

Правила проведення:

• говорити має тільки той, у кого в руці “ символічний ” мікрофон;
• подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
• коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

Незакінчені речення

 Цей прийом часто поєднується з  “ Мікрофоном ” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати  їх з іншими. Робота за такою методикою  дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

„ Навчаючи – учусь „

Це найбільш улюблена технологія на уроці. Даний метод використовується під час узагальнення та повторення. Він дає можливість кожній дитині узяти участь у передачі своїх  знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

 Мережана  пилка

Дає можливість створити ситуацію, яка дозволяє присутнім  працювати разом, щоб засвоїти велику кількість інформації за короткий проміжок часу. Коротко цей метод можна охарактеризувати “ вчитися, навчаючись”

Учні діляться на “ домашню ”  і “ експертну ” групи. Для  домашнього завдання групи отримують  певний обсяг роботи. У класі вони діляться отриманою інформацією, утворивши “ експертні ” групи таким чином, що до кожної “ експертної ” входять по кілька чоловік із “ домашніх ” груп. В кожній “ експертній ” працюють представники всіх “ домашніх ” груп. Учні обмінюються інформацією так, що кожен учень засвоює знання, надані представниками іншої групи [19].

Мозковий штурм

 Цей метод в дидактиці ще має  назву  “ мозкової атаки ”. Він стимулює творчість, дає можливість кожній дитині в класі незалежно від її розумових здібностей висловити думку. Проводиться в різних формах: “ віночок ” (діти подають один одному руки, висловлюючись стосовно пропонованого),  “фронт ” (учні піднімаються зі своїх місць, а потім сідають по черзі, висловившись) і т. д.

А. Гін вважає: „ Эта перспективная форма учебной деятельности применима к любым возрастам. …Нет школьного предмета, на котором проведение мозгового штурма было бы нецелесообразно ”. Педагог вважає мозковий штурм різновидом групової роботи: він пропонує ставити групам певні проблеми, які вимагають негайного неординарного рішення. На наш погляд, це окремий прийом, який не повинен займати багато часу на уроці.