Індивідуалізація навчання учнів в умовах сучасної школи

Захист – кожна  група виступає, діє сама по собі, а об’єднає учасників тільки спільна тема.

Естафета – спільна  діяльність груп школярів, яка здійснюється в послідовності, згідно сюжету, сценарію.

Бій – змагання між  групами з використанням, наприклад, взаємообміну завданнями.

Хеппінг – карнавал, інсценування.

П.В. Байбородова і  М.І. Рожков пропонують два показники  для того, щоб розмежувати форми  виховної роботи:

- кількісний показник (по часу, по кількості учасників, парні, групові, традиційні, масові);

- якісний показник (суб’єкт організації, за результатами, педагоги, інформаційний обмін, діти, суспільно значущий продукт).

Типи форм виховної роботи:

• статичні (показ);
• статично-динамічні (прогулянки);
• динамічно-статичні (подорож).

 

Показ-комунікація:

дискусія;

                       лекція;                                                                  диспут.

                                           фронтальна бесіда;

                                                                                      

 

Показ-демонстрація:

• спектакль;
• концерт;
• конкурс програм.

 

Показ-ритуал: лінійка

Демонстрація:

- ярмарок;

- показ у колі;

- танцювальна програма.

 

Спільні діяння:

трудова акція;

підготовка до показу;

підготовка до виставки.

 

Розваги-комунікації:

вечір спілкування;

ситуативно-рольова гра;

продуктивна гра.

 

Подорожі-демонстрації:

гра-подорож;

парад-подорож.

 

Подорожі-розваги:

похід;

прогулянка.

 

Подорож-дослід:

екскурсія;

експедиція.

 

Форми організації виховання  поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні. 

Масові форми роботи:

- читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.

- тематичні вечори, вечори  запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють відеофільми. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні;

- ранки-зустрічі, літературні  вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами;

- зустрічі з відомими  людьми краю влаштовують переважно  для середнього та старшого  шкільного віку.

Групові форми роботи:

- політичні інформації  – поділяють на оглядові й  тематичні. Оглядові політінформації  – короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно пов’язаних між собою. У процесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації.

- Година класного керівника  – дієвий засіб формування  у школярів наукового світогляду  і моральної поведінки. Тематику  таких годин розробляє класний  керівник з урахуванням особливостей  колективу учнів. Їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми;

- Різноманітні форми  та методи роботи з періодичною  пресою передбачають колективне  читання й обговорення чергового  номера газети, огляд газет з  певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях.

- Випуск стінної газети  – загальношкільної, класної, предметного  гуртка, сатиричної та інших, до  якого слід залучати якомога  більше учнів через створення  редакційних колегій; 

- Радіо – і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховні роботі. Крім передач Українського радіо, необхідно слухати місцеве радіомовлення а також радіоцентри шкіл.

Індивідуальні форми  роботи – зумовлені потребою індивідуального  підходу тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через „внутрішні умови”. Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів.

Методика індивідуального  виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. У кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. В індивідуальній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.

У системі виховної роботи багато традиційних форм: бесіда, зустрічі, екскурсія, прогулянка, обговорення  книг, читацькі конференції, турнір, виставка, конкурс, спартакіада.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Проблема індивідуалізації навчального процесу є особливо актуальною, оскільки одним із завдань  реформування змісту освіти є спрямування  школи на застосування особистісно  орієнтованих педагогічних технологій, в основі яких лежить глибоке і  всебічне вивчення особистості дитини.

Розробка загальних  рекомендацій щодо вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх реалізація знайшла  своє відображення в педагогічній спадщині Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега та ін. Основоположником теоретичного обґрунтування індивідуалізації навчання можна вважати К.Д. Ушинського.

У 20-х роках ХХ століття проблема індивідуального підходу  до учнів відображена у наукових працях П.П. Блонського, С.Т. Шацького, Л.С. Виготського та ін.

Активно досліджуватися дана проблема почала у другій половині ХХ століття. Індивідуалізація навчання як спосіб підвищення пізнавальної активності і самостійності учнів, досліджується з точки зору організації фронтальної, групової та індивідуальної роботи учнів, індивідуального стилю діяльності.

У цей період проводять  свої ґрунтовні дослідження з  проблеми індивідуалізації і диференціації  навчання А.А. Бударний, Є.С. Рабунський, А.О. Кірсанов і інші. У 70-80 роках ХХ століття досить активно досліджує  питання індивідуалізації і диференціації  навчання прибалтійський науковець І.Е. Унт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Акимова М.А., Козлова В.Т. Индивидуальность учащегося й

     индивидуальный подход. - М.: Знание, 1992. - 80 с.

     2. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. - К.: Радянська школа, 1974. –

          270 с.

     3. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. - М.: Просвещение,

         1977. - 192 с.

     4. Богопольський А.О. Індивідуалізувати навчальний процес // Радянська

         школа. - 1991. - № 7. - С.75 - 77.

     5. Диференційоване навчання в основній школі: яким йому бути? /

         Подконаєв Ю.В., Голік Л.О., Кизенко В.І., Яроненко О.Г. // Радянська

          школа. - 1991. - № 9. - С.71-73.