Народні традиції та їх роль у сімейному вихованні

 

 

Список використаної літератури :

1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті // Освіта. - № 60-61. – 24-31.10.2001.
2. Словник української мови. К., 1970 .– т.1. – 560 с.
3. Українознавство: Посібник /Уклад.: В. Я. Мацюк, В. Г. Пугач. – К.: Зодіак – ЕКО, 1994. – 399 с.
4. Бабій В. Сімейні традиції та їх виховне значення // Позакласний час, 2004, – № 7-8, С.27-31.
5. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – 190 с.
6. Єрохіна І. Традиційне родинне виховання в українській сім’ї // Рідна школа, 1998 . – № 7-8, С. 31.
7. Каюков В. Духовні ідеали сім’ї – першооснова життя дитини // Рідна школа, 1998 . – № 7-8, С. 34-37.
8. Крип’якевич І. П. Історія України, Львів, 1990. – 340 с.
9. Локарєва Г.В., Жорнова О.І. Старовинна гра як засіб естетичного розвитку молодшого школяра // Матеріали конференції "Початкова освіта - шляхи розвитку" 10-12 квітня 1995 р. Частина Ш. – Запоріжжя, 1995.
10. Маковій Г. П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. письменник, 1993. – 205 с.
11. Опанащук М. Концепція єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України // Мистецтво та освіта, 1998 – № 1, С. 26.
12. Семеног О. Використання родинних виховних традицій у навчальних закладах України // Шлях освіти, 1998. – № 2, С.21-23.
13. Стельмахович Г. П. Виховний потенціал української родини // Учитель, 1998. – № 6, С.52-55.
14. Стельмахович М. Г. , Червінська І. – Етнопедагогічні основи української національної школи-родини // Рідна школа, 1998 . – № 7-8, С. 37-39.
15. Стельмахович  М. Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.
16. Стельмахович М. Г. Новітні перспективи сімейного виховання // Рідна школа, 1998 . – № 7-8, С. 23-25.
17. Стельмахович М. Г. Школа і педагогіка в умовах становлення української держави // Рідна школа, 1996. – № 5-6, С. 12-18.
18. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 544 с.
19. Яценко Т. О. Історичне коріння українського народного виховання // Українська література в загальноосвітній школі, 2001. – № 3, С.148-155.
20. Яценко Т. О. Родинне виховання на засадах народної педагогіки // Педагогіка і психологія, 1997. – № 2, С.88-94.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Традиційне родинне  виховання в українській сім’ї 

Позакласний захід

Мета: Розкрити в доступній  формі традиційні принципи виховання  дітей у сім’ї; виховувати любов до сімейного затишку, повагу, та любов до батьків, особливе шанобливе ставлення до матері; закладати основи моральної поведінки дітей.

1. Вступ.

Дітей  зустрічає у  «Світлиці» господиня з дітьми (вчителька з 2 учнями).

• Мамо, хтось у двері стукає!
• То відчини, будь ласка!
• Мамо, то наші друзі в гості прийшли. Можна їм зайти?
• Звичайно, заходьте. Ой, як вас багато! Але в гурті завжди веселіше. То ж сідайте, де кому зручно. Ви чемні дітки, всі привіталися з дорослими, які теж завітали до нас у гості. Вам, мабуть, знову хочеться почути мої оповідання? Добре, я рада, що ми знову сьогодні зібралися, щоб поспілкуватися, взнати сьогодні щось нове з історії нашої країни, її традицій, вірувань нашого народу.

2. Актуалізація опорних  знань.

• Ось, діти, взялась я до Великодня рушничок вишивати. А що ж це за візерунок? Хто знає? (Це – Берегиня)
• Як зображували Берегиню?
• Чому її так називали?
• А чому наші предки вірили, що Берегиня – це не чоловік-воїн з мечем, а саме жінка?
• А можна ваших мам назвати Берегинями? Чому?

3. Новий матеріал.

• Наші предки дуже великого значення надавали сім’ї. Вона підноситься як з’єднання небесних світил – Сонця, Місяця і ясних зірочок – їх діток.
• Прочитай, доню, віршика про сім’ю. (Вірш «А в тім саду три тереми…»)
• І той, хто погано поводився в сім’ї, не шанував її, неодмінно зазнавав не тільки осуду людей, а небесної кари.
• Діти в українських сім’ях були бажані й жадані. А та сім’я, яка з якихось причин не мала дітей, хотіла взяти сироту і виховувати її.
• Як же мама з перших днів оберігала своє улюблене дитятко? (Через колискову пісню).
• Ви ж майбутні мами й тата. Як би ви колисали свою дитину? (Двоє дівчаток колисають сповиту ляльку).
• А ще мама навчала різних ігор. Сьогодні Богданчикові мама хоче показати вам гру, в яку бавилися ще наші бабусі і дідусі, а їхні мамі їх також вчили. Хочете погратись? (Українська народна гра «Тин» )
• До 3-х років дітям у сім’ї давали повну волю для розваг, вгамовуючи їхню жвавість різними предметами та забобонами. А що то за прикмети?
• Чому таке шанобливе ставлення людей до природи – землі, води, вогню. (Відповіді дітей)
• Але були й діти-бешкетники, котрі не розуміли добрих порад і поводилися погано. Що ж тоді робили батьки з непослухами? (Розігрується сценка покарання дитини за зламані гілочки з дерева.)
• Якщо пройшов біля старшої людини і не привітався дитину – лягав без вечерю.
• Найбільшим покаранням вважалося поставити дитину в куток без вечері за обман і крадіжку.
• А з 3-х років дитина привчалася до праці. В 3 роки – вже нянька для меншої дитини, в 4 – працювала на городі . Дівчинка мала свої обов’язки, хлопчик – свої.

«Діти» господині розповідають про свої обов’язки.

 

• Які ви в мене розумні, дітки! Але дбати треба не тільки про домашню худобу. Порушиш гніздо пташине – грім впаде на хату; розіб’єш мурашник – матимеш воші; рватимеш без потреби квіти – випадатиме волосся з голови.

4. Закріплення.

• Діти, а може, ви знаєте прислів’я, приказки, в яких народ виражав своє ставлення до сім’ї, дітей?

Учні називають приказки, прислів’я про сім’ю, маму, тата.

• Ми сьогодні ще раз впевнились, що тато сім’ї – то фундамент, опора, а мама – берегиня.
• Може ви й віршики та пісні про маму знаєте? Про родину?

Вихованці читають вірші, співають пісні про маму.

5. Висновки.

• То ж пам’ятайте народну мудрість: Яке дерево – такі й квіти, які батьки – такі й діти. По вас будуть судити про ваших батьків.
• У вас чудові батьки, будьте розумними, слухняними дітьми, пам’ятайте заповіді наших предків, ростіть гідними своїх батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б:

Картка 25. Прочитайте текст. Підготуйте розповідь про народні звичаї та обряди, пов’язані з дівочою косою. Випишіть дієслова та дієслівні форми. Поясніть їх граматичне значення.

 

Найурочистішим моментом народного весілля є розплітання  дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжі, що застелена кожухом вовною догори – символ щастя. Старша дружка, звертаючись до старости, каже:

• Пане старосто, пане підстаросто, благословіть молоду розплітати!
• Бог благословить! – відповідає староста.

Молодий підходить до невісти і розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки, або свашки, як де ведеться.

Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають. (О. Воропай)

 

Поясніть значення слів дружки, староста, підстароста, свашки, молодий, молода

Слова молодий, молода розберіть як частину мови.