Наркоманія: загальна характеристика, звикання, залежність

Наркоманія: загальна характеристика, , звикання, залежність 

     Наркоманія (токсикоманія) (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — ненормальний стан організму, викликаний вживанням певних речовин (наркотиків). Суттєвими ознаками наркоманії є: (1) непереборна тяга до прийому наркотиків (пристрасть до них) і (2) тенденція підвищення кількості прийнятої речовини.

     «Непереборий  потяг» пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків. Розрізняють позитивну прихильність — прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття. Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення прийому наркотиків. 

     Список  речовин, здатних викликати токсикоманії дуже великий і розширюється по мірі синтезу нових лікарських препаратів. 

     Найбільш  поширеними видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до напоїв, що містять етиловий спирт) і тютюнопаління (пристрасть до нікотину). 

     Також поширене вживання наркотиків на основі конопель (гашиш, маріхуана), маку (опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та багатьох інших. 

      Психічна  залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняє.

      Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби  та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику. В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт він стає необхідною умовою нормального стану особистості. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб виправити настрій або поліпшити стан, наркоман намагається знайти його за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і від якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути на все його життя. Потреба в наркотику стає найголовнішою в житті наркомана, він перестає виконувати свої обов’язки, кидає сім’ю і друзів, концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.

      Психічна  залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов’язаними  з хронічним отруєнням психотропними  наркотиками, а в окремих  випадках ці фактори можуть бути єдиними.

      Фізична залежність – це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв’язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

      Класичною ознакою виникнення фізичної залежності є поява абстинентного синдрому, який фактично свідчить про “наркотичний голод”. Абстинентний синдром характеризується низкою проявів у психічній та фізичній сферах, специфічних для кожного окремого виду наркотику. Цей стан полегшується або зникає після введення того самого наркотику або речовини, яка має такі ж психофармакологічні властивості.

      Толерантність є адаптаційним станом, проявляється в зниженні інтенсивності реакції  організму на ту саму кількість наркотику, або виникає потреба в збільшенні дози для досягнення ефекту, котрий раніше досягався при дії меншої кількості того самого наркотику.

      Залежність  характеризують:

      - сильне бажання або непереборна  потреба (нав’язливий стан) подальшого  прийому наркотику, а також  спроби отримати його за будь-яку ціну;

      - тенденція збільшення дозування  через розвиток залежності;

      - психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

      - згубні наслідки для особистості  і суспільства.

      Звикання  характеризують:

      - бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

      - незначна тенденція (або її  відсутність) до збільшення дозування;

      - деякий ступінь психічної залежності  від ефекту наркотику, але відсутність  фізичної залежності (відсутність  абстинентного синдрому);

      - негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана. 

      Усі наркотики за походженням можна  розділити на дві групи – природні і синтетичні. Що ж таке наркотик?

      Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

      Наркотики та їх ефекти. З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

      •  наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

      • наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

      •  наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

      Їх  загальною ознакою є здатність  до зняття психологічної напруги  і до послаблення невпевненості  у собі й сором’язливості; вони змінюють емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакції, порушують координацію руху. Вживання цих препаратів у великих дозах викликає сон, серйозні порушення свідомості, призводить до безпам’ятства і навіть смерті. Ефекти цих наркотиків використовуються в медицині. Опіум його похідні та барбітурати – це психоактивні речовини, які найчастіше вживають наркомани. 

     З погляду соціології наркоманія є  однією з форм девіантної поведінки, тобто поведінки, що відхиляється від  загальновизнаних моральних норм. 

     Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування. В деяких країнах вживання наркотиків пов'язано з певними релігійними і культурними традиціями (жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах). В Європі та Америці наркоманія набула широкого поширення під час молодіжної культурної революції 1960-х рр. Саме з цього часу це явище стало серйозною соціальною проблемою. 

     Лікування наркоманії в більшості випадків не приносить успіху. Застосовувані  в спеціалізованих клініках методики дійові лише при активній позиції самого хворого. Але й у таких випадках після одужання частими є рецидиви. Також були марними всі зусилля по боротьбі з виробництвом і збутом наркотиків. 

     Боротьба  з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин. Тим часом, силові заходи не усувають причин наркоманії. Величезне значення має широка пропаганда здорового стилю життя, життя без наркотиків. Але більшість дослідників проблеми все ж схиляються до думки, що набагато дійовіше (й важче) забезпечити в суспільстві соціальні умови, що не сприяли б зловживанню наркотиками. Особливо це стосується головної групи ризику — молоді. 

     Ще  одним способом боротьби з наркоманією є християнські реабілітаційні центри. Вони також не дають 100% гарантії позбавлення від наркотичної залежності, але зафіксовано безліч випадків звільнення, коли попереднє медичне лікування не дало результатів. Таких центрів на території України є сотні. Їх розповсюдженню сприяє ефективність боротьби з наркозалежністю. Хворі у таких центрах мають певний розпорядок дня, в якому значну частину займає молитва і вивчення Слова Божого (що є центральною частиною процесу лікування). 
 

     Кожен із нас стикається у житті з великою кількістю проблем і труднощів, і кожен шукає свої шляхи їх вирішення. На жаль, нерідко стається так, що цим рішенням виявляється вживання хімічних речовин. Тоді людині здається, що світ вже не існує у своєму звичайному вигляді. У житті з’являється все більше ситуацій, в яких людина не знає, як собі зарадити. Такі проблеми безпосередньо чи опосередковано походять від вживання наркотиків і речовин наркотичної дії (опій, маріхуана, барбітурати, заспокійливі). У медицині такі проблеми називають хімічною залежністю. 

     Головними причинами поширення  наркоманії серед  молоді є звичайна цікавість, бажання  спробувати наркотики  навмисне, груповий примус і спокуса, відсутність тепла  і захищеності  в батьківському  домі, спустошеність, ізоляція в суспільному житті. Однією з причин виникнення і розвитку наркоманії може бути, з одного боку, перенасиченість дозвіллям та розкошами, а з другого – бідний вибір розваг, байдикування молоді тощо. 

     Вживання  наркотика, як правило, заняття анонімне, відбувається в інтимному колі. Наркоманом можна стати вже після того, як вперше спробуєш наркотичний “кайф”. Наркотик – це хімічний агент, який викликає ступор, кому або нечутливість до болю. В медичному розумінні наркотик – це психоактивна речовина, яка викликає залежність, призводить до вживання в небезпечних для здоров’я дозах і може викликати несприятливі соціальні наслідки. 

     Наркоманія  – хворобливий  психічний стан, який характеризується пристрастю до наркотиків (здебільшого  нелегальною) наркотичною  залежністю. Поведінка, яка проявляється в нав’язливому бажанні вживати наркотик постійно чи періодично для того, щоб відчути його дію на психіку або не чути дискомфорту в зв’язку з його відсутністю, є основною ознакою наркоманії. 

     Всі без винятку психотропи викликають зміни вищої нервової діяльності, знижуючи пізнавальні функції та емоційні реакції, які є найціннішими для молодого організму людини. Вживання наркотиків призводить до запаморочення, погіршення пам’яті, втрати свідомості, при особливих обставинах може наступити смерть. 

     Ознаки  наркомана: блідий, нездоровий вигляд, сонливість, втрата ваги, підвищена  чутливість до болю, головокружіння, тиск у скронях, нежить, подразнюючий кашель, позіхання, шлунково-кишкові  розлади, надмірне вживання солодощів, різке розширення або звуження зіниць, почервоніння очей, свербіння, надмірне потовиділення, “гусяча шкіра”, тремтіння, гнійні нариви на кінцівках, жовтяниця. 

     Поведінка наркомана характеризується помітним сповільненням  мови, частою брехнею, неврівноваженим  характером, сильним зниженням працездатності, постійним носінням одягу з довгим рукавом (приховування місць ін’єкцій). Втім має вигляд п’яного без вживання алкоголю, і при цьому — вигляд отупіння. 

     Якщо  ви побачили зміну  поведінки або  помітили якусь із ознак вживання наркотика, то є лише один шлях: треба з наркоманом чи без нього піти до лікаря-нарколога. 

     Не  тіште себе тим, що ваша дитина чи близька  вам людина вживає “лише” гашиш, а  не героїн. Більшість  тих, хто помер, починала з гашиша. 

     У будь-якому разі діяти потрібно невідкладно, кожен день може мати вирішальне значення. Тільки тверда позиція кожної свідомої людини нашого суспільства зможе перегородити шлях поширенню наркоманії серед підлітків і молоді. 

     Безумовно, у боротьбі з наркоманією  необхідні державні заходи, насамперед — у протидії наркобізнесу. Але проблему неможливо вирішити без повного усвідомлення населенням масштабів лиха сьогодні і небезпеки, яку принесе наркоманія в майбутньому.