На основі твору В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям»

Твір – есе

На основі твору В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям»

Сьогодні проблема виховання, навчання та розвитку особистості є досить актуальною для сучасних шкіл нашої країни. Педагоги шукають різноманітні методи правильного виховання дітей, методи, які б давали можливість  учням отримати найкращу освіту. Та, нажаль, виходячи із стін школи, більшість молодих людей не отримують не лише знання, але й не мають уявлення про людські цінності, не знають що таке добро, повага, не вміють цінувати працю інших, бо самі ж ніколи нічого своєю працею не здобували і не знають що це таке тяжко працювати, щоб заробити на кусочок хліба.

Твір В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» мене надзвичайно вразив. З першої сторінки книги видно, що Бог нагородив цю людину дуже цінним талантом – талантом виховувати, навчати, талантом бути педагогом, яким повинні бути усі сучасні працівники навчальних закладів. Найперше кидається в очі той факт, що будучи на посаді директора школи автору не вистачало спілкування з дітьми, він хотів постійно брати участь у їх розвитку, а обов’язки директора школи зводились лише до керівництва іншими вчителями та навчальним процесом. Те що Василь прагнув бути ближчим до дітей, показує його прив’язаність, його любов до учнів. А це і є одним із основних показників того, що ця людина створена для роботи в школі, для виховання нового освідченого покоління. Людина, у якої немає терпіння, у якої немає щирої любові до всіх без виключення учнів не може бути педагогом. Такі люди тільки псують психіку дітей і відбивають бажання до навчання та пізнання чогось нового.

Я підтримую ідею дошкільного виховання дітей такими обдарованими педагогами як Василь Сухомлинський. Пізнання всіх сторін навколишнього світу перед тим як дитина переступить поріг школи зробить процес навчання більш простішим і цікавішим.

Мені надзвичайно сподобалось те, як автор вводив дітей у чарівний світ природи, як вчив їх цінувати і бачити красу усього, що нас оточує. Все це сприяло тому, що діти почали мислити, складити казки, вірші, цікавитись тими процесами, які відбуваються в природі. Цей педагог пробудив у дітей ті таланти, які бути заховані у їх маленьких душах. Знайомство дітей з природою у наш час є дуже актуальною темою. Адже сучасне покоління не цінить всю красу, яку нам дає природа, нищить, вбиває світ навколо себе. Якби зараз показати дітям як це прекрасно насаджувати квіти, дерева, як це прекрасно вирощувати овочі, фрукти своїми руками, як прекрасно рятувати живих тварин навколо нас, то діти стали б добрішими, уважнішими і цінували б навколишнє середовище. В. Сухомлинських писав: «Чим більше діяльності пов’язаної з активним пізнанням природи, тим глибшим і осмисленішим стає бачення навколишнього світу». І це він довів на прикладі свої вихованців.

Важливим є і те, що автор привчає дітей цінувати музику, цінувати традиції народу. Він знайомить учнів з музичними шедеврами світу, з музикою нашого народу і просто з музикою природи. Все це пробуджує у дітей тягу до мистецтва, вони самі створюють музичні інструменти, самі складують пісні, у декого  яскраво виражається музичний талант. Чи практикується таке сьогодні ? Можливо в окремих школах, але їх дуже мало. А було б добре, щоб діти нашого покоління вміли цінувати мистецтво.

Автором піднімається надзвичайно важлива тема – тема патріотизму. Як педагог він розвиває патріотичну душу у кожному учневі, закликає цінувати і захищати свою країну. Дуже важливо те, що Сухомлинський знайомить своїх учнів з героями, які віддали своє життя за Батьківщину. Все це пробуджує в дітях бажання теж бути героями, теж захищати рідну землю.

Тема праці - одна із провідних тем, на яких наголошує автор. Він закликає педагогів привчати вже маленьких дітей до роботи, до життя, яке засноване на праці. А для того, щоб діти хотіли працювати, потрібно пробудити в них бажання до пізнання світу. Учні вчаться працювати на полі, на фермі, в саду, вчаться працювати з металом та технікою. І кожна дитина вибирає ту працю, яка їй до душі, виконує її  як найкраще і отримавши результат гордиться собою. А більшість сучасних сімей бережуть дітей від роботи, мотивуючи це тим, що за життя дитина ще напрацюється. Але якщо з маленьких років не привчити дитину до праці, то і в зрілому віці вона не бути трудитись і не буде цінувати працю інших.

Школа має стати тим місцем, де дітей будуть вчити бути добрими, чуйними, працьовитити, де будуть вчити поважати інших, допомагати іншим. Провівши дітей через початкову школу, Василь Сухомлинський навчив дітей бути добрими, навчив їх мислити і тягнутися до кращого, навчив їх поважати інших людей, допомагати тим, хто потребує допомоги. Діти допомагали самотньому діду Андрію, Ользі Федорівній, допомагали один одному. Тобто маленких учнів навчали бути людьми з великої літери, справжніми людьми, які мають поняття про основні людські цінності. Як мало всього цього у наші дні. З кожним роком діти стають жорстокими, бездушними, злими, в їх серцях не відчувається жодної краплі тепла, переживання та жалю до тих, кому тяжко у цьому житті. Можливо все це відбитки виховання, можливо просто суспільство наше зараз таке, а школа і досвідчені педагоги мають ламати це зло і жорстокість і показувати дітям світлу сторону нашого життя, мають вчити їх радіти життю і простягати руку допомоги тому, хто цього потребує.

Правильним є підхід Василя Сухомлинського до такого педагогічного інструменту як оцінка. Я погоджуюсь з автором у тому, що всі діти різні, одні все сприймають і розуміють відразу, іншими треба подумати над одержаною інформацією, тому не правильним є підхід вчителів, які з перших ж днів навчання ставлять дітях двійки і тим самим  вбивають в дитини віру в себе, бажання до навчання, бажання до роботи над собою, роблять дитину гіршою від інших. До кожної дитини треба шукати особливий підхід, і не використовувати оцінку бездумно, бо це може дуже нашкодити психіці маленьких учнів.

Автор деяким учням почав ставити оцінки лише з другого навчального року, бо тільки тоді вони змогли показати себе. Учень не повинен працювати заради якоїсь відмітки в щоденнику, яку він буде ховати від батьків. Одержана в школі оцінка має бути результатом праці учня, яка є бажаною і цією працею він має гордитись і показувати усі свої досягнення батькам, а не ховатись від них. Дуже важливо, щоб навчальний процес не викликав у дитини страх, щоб вчитель не був ворогом, а був найкращим другом, щоб учень постійно мав бажання до пізнання чогось нового.

Сухомлинський приділяє значну  увагу здоров’ю дітей, правильному режиму дня, правильному розподілу відпочинку і праці, правильному режиму харчування. Він рекомендує більшу частину дня дітям проводити на вулиці, проводить оздоровлення дітей, вчить їх жити на природі, дає поради батькам, як краще  організувати робочий день дитини. І навіть заняття по можливості проводяться на свіжому повітрі, серед природи.

Вчитель показує дітям, що навколо нас є не тільки добро, але й і зло, що є і радість і горе. Він показує дітям грані життя як в нашій країні, так і закордоном, показує страждання людей, несправедливість, нерівність у правах, горе. Все це пробуджує у дітей бажання боротись проти зла, боротись за справедливість, це пробуджує співчуття до ближнього. Ці маленькі дітки так переживають долю інших, що дізнавшись про смерть грецького героя Нікоса Белоянніса та долю його дружини та дитини надсилають дружині подарунок, і переживають за життя дитини та матері.

Такі педагоги як Василь Сухомлинський дарують дітям казку, дарують дитинство, яке вони пронесуть з собою через все життя. Такі люди виховують у дітей найкращі людські якості, якими має володіти кожен, пробуджують бажання жити, любити, творити прекрасне, працювати, цінувати все, що є навколо нас, пізнавати нове і постійно удосконалюватись. Школа, яку пройшли його учні – це школа життя, яка внесна значні поправки в характер, погляди та життя цих дітей. Сучасна школа потребує таких талановитих і відданих своїй справі педагогів, які люблять і поважають дітей, які прагнуть дати їм знання і допомогти освоїти незнанні сторони життя. Нажаль в мене таких вчителів не було і я дуже сподіваюся, що моїм дітям пощастить навчатися у педагогів такого рівня. А книга «Серце віддаю дітям» є корисною не лише для педагогів а й для батьків, адже дає їм змогу виховати нове освідчене покоління наділене найкращими якостями, які можуть бути притамання людині.