Місце самовиховання у формуванні наукового світогляду

4. ЕТАПИ ТА ЗМІСТ САМОВИХОВАННЯ.

Процес самовиховання  – це процес тривалий. У людини, яка  тим займається, він може тривати  все життя.

Існують такі загальні етапи самовиховання:

Перший етап – усвідомлення в необхідності роботи над собою. Воно виникає в результаті взаємодії потреб у розвитку, цілеспрямованості, аналізу внутрішнього етапу, зовнішніх умов і вимог. Коли незадоволення відповідає зовнішнім вимогам, прагненню стати кращим, умовам, які дозволяють це зробити, особистість ггостро відчуває необхідність роботи над собою. На першому етапі через педагогічне і особисте керівництво забезпечується регулярне самоспостереження і об’єктивна самооцінка, які вкрай необхідні для початкового і подальшого етапу самовиховання.

Другий етап –  вироблення програми роботи над собою. На цьому етапі особистівсть порівнює своє “Я” у теперішньому, “Я”, яким його хочуть бачити інші, і “Я”, яким уявляє себе у майбутньому. На вироблення образу “Яким я повинен стати в процесі самовиховання”. Важливе значення має життєвий досвід, досвід самовиховання, ідеали, мрії, а також життя. Програма роботи над собою здійснюється в процесі боротьби мотивів. Найбільш важливим при цьому є мотиви які виникають при відношеннях до зовнішніх дій і оцінці внутрішнього самовиховання. Якщо вона переконалася, що може працювати над собою, зовнішні умови є спрятаними, а вимоги оточуючих посильні, незмінні, то пробне самовиховання переходить у постійне.

Четвертий етап –  активне здійснення програми самовиховання, включаючи зміну себе і обставин. В процесі самовиховання активно  працюють всі програми: “Я тепер і в майбутньому”, “Вимоги до мене і вимоги до себе”, “Програма самовиховання і програма поведінки”. Керівництво самовихованням на цьому етапі йде двома шляхами: зміною умов, що сприяють переоцінці себе і зміни програми самовиховання, або дається оцінка самим зусиллям особистості, типу: чого домоглася, які успіхи, що ще треба виховати у себе в подальшому.

П’ятий етап –  завершальний: проходить оцінка результатів  самовиховання, інтенсивно працюють ведучі програми: “Який я був”, “Який  я є”, “Я в майбутньому”, “Я і  самовиховання”. В результаті зновуж проходить оцінка обставин і самооцінка внутрішнього світу, повторюється весь цикл самовиховання, проте на новім рівні і з іншим змістом. Слід зауважити, що таке виділення етапів роботи над собою умовне, часто вони переплітаються один з одним, проте завжди існують.

Зміст самовиховання:

Розумове самовиховання  – це цілеспрямована діяльність над  розвитком своїх розумових здібностей.

Завдання:

- розвиток мислення, формування культури розумової  праці, 

- формування наукового  світогляду

- розвиток творчих  здібностей.

2. Моральне самовиховання  – це формування стійких моральних якостей, потреб почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм та принципів моралі.

3. Завдання естетичного  самовиховання: 

- формування естетичних  понять, поглядів, переконань

- виховання естетичних  смаків;

- вироблення вмінь  і навичок творити життя, за  законами краси. 

Завдання фізичного  виховання:

- постійно займатися  фізичною культурою, піклуватися про своє здоров’я;

- вести здоровий  спосіб життя (без будь-яких  негативних навичок).

Завдання трудового  самовиховання:

- усвідомлення  соціальної значущості праці, як необхідного обов’язку, духовної потреби людини (психологічна підготовка до праці);

- виховання поваги  до людей праці; 

- виховання основної  трудової культури;

- вироблення умінь  і навичок, необхідних для трудової  діяльності, виховання працездатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996
2. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 1967.
3. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997.
4. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. - К., 1997.
5. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.