Мовний стиль. Стилі української мови в професійному спілкуванні

. Мовний стиль. Стилі української мови в професійному спілкуванні.

Мовний  стиль — це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюють зміст, мета і ситуація мовлення.

Кожний мовний стиль має:

1) сферу поширення  і вживання (коло мовців, які ним  послуговуються);

2) призначення  (виконує функції засобу спілкування,  повідомлення, впливу і т. п.);

3) форму і  спосіб викладу (діалог, монолог,  полілог);

4 характерні  мовні засоби (слова, вирази, типи  речень, граматичні форми і т.п.).

Досконале знання специфіки кожного стилю - запорука успіху в будь-якій сфері спілкування, зокрема й у професійній.

У сучасній українській  літературній мові виділяють такі стилі:

1) розмовний, який має два різновиди:

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний;

2) книжні стилі (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній).

Деякі науковці виділяють також епістолярний (стиль приватного листування) і конфесійний (стиль релігії і церкви: релігійних відправ, молитов, проповідей, церковних книг).

Очевидно, що стилями професійного спілкування є розмовно-офіційний різновид розмовного стилю, офіційно-діловий і науковий.

Розмовно-офіційний  підстиль — це засіб усного спілкування на виробництві, у громадсько-політичній сфері. Розмовно-офіційне спілкування (або ділове) визначається соціальними функціями мовців, на відміну від побутового, готується заздалегідь і, як правило, не виходить за межі обумовленої теми. Для цього підстилю характерне вживання простих коротких речень, певна емоційність висловлювань, усні діалоги і полілоги, використання несловесних засобів (жестів, міміки, інтонації, логічних наголосів).

Офіційно-діловий  стиль - це стиль, який задовольняє потреби писемного спілкування в суспільно-політичному, господарському житті, у ділових стосунках, у виробничій та іншій діяльності членів суспільства.

Найважливіші  риси офіційно-ділового стилю:

1) високий ступінь  стандартизації мовних засобів,  широке вживання типових мовних  зворотів, наприклад: відповідно до ..., у зв’язку з тим, що ..., доводимо до Вашого відома... Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю…;

2) точність, послідовність  і лаконічність викладу;

3) відсутність  образності, емоційності, індивідуальних  авторських рис;

4) наявність  реквізитів, які мають певну черговість  і постійне місце;

5) для чіткої  організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти;

6) лексика здебільшого  нейтральна, вживається в прямому  значенні;

7) відсутні діалектизми,  жаргонізми, вигуки, частки, іменники  з суфіксами суб’єктивної оцінки;

8) речення переважно  прості, поширені, з прямим порядком  слів; вставні слова, як правило,  стоять на початку речень.

9) форми вживаних  дієслів характеризуються значенням  позачасовості, постійності дії,  при чому переважають форми  теперішнього часу;

10) вживаються прості поширені речення, ускладнені зворотами, безособові речення, переважають складнопідрядні та складносурядні; прямий порядок слів.

Офіційно-діловий  стиль поділяється на підстилі:

Науковий  стиль — це стиль, сферою використання якого є наукова та науково-технічна діяльність, освіта; він призначений для інформування про результати наукових досліджень, обґрунтування гіпотез, класифікації і систематизації знань, впливу на інтелект читача або (рідше) слухача.

Найважливіші  особливості наукового стилю:

1)      логічність викладу;

2)       насиченість термінами, абстрактною лексикою;

3)      недвозначність викладу;

4)      використання складних речень із вставленими конструкціями, відокремленнями тощо;

5)      документування тверджень (наявність цитат, посилань);

6)      монологічний виклад.

Науковий стиль  має такі різновиди:

1. Суто науковий (розрахований на фахівців; стиль монографій, наукових статей, рецензій, наукових доповідей, дисертацій, курсових і дипломних робіт, рефератів і т.д.), який поділяється на науково-технічний і науково-гуманітарний;

2. Науково-популярний (використовується для зрозумілого, доступного викладу наукової інформації нефахівцям; реалізується в неспеціальних часописах, книгах);

3. Науково-навчальний (стиль підручників, лекцій, навчальних посібників).

Фахівець повинен  досконало володіти всіма стилями  літературної мови, які використовуються в професійному спілкуванні.