Конфлікти між педагогом та учнями за В. Сухомлинським

В.Сухомлинський вважає, що відповідальність за виникнення й владання конфліктів повністю несе вчитель.

Так, до факторів, які спричиняють конфлікти, він  насамперед відносить педагогічну  непрофесійність, або педагогічну  неграмотність: "Конфлікт між учителем і дитиною – один з крайніх проявів педагогічної неграмотності. Це явище буває там, де вихователеві не вистачає великодушної батьківської, материнської мудрості, великої педагогічної влади, розуміння того, що він має справу з дитячими вчинками, з дитячим світом думок і поглядів; дитину взагалі не можна порівнювати з дорослим, немає такої єдиної мірки, якою можна було б виміряти дорослого й дитину" [7; т.2; с.641].

Звертаючись до педагогів, В.Сухомлинський підкреслює: "Вам не бути вихователем, якщо у  вас будуть нескінченні конфлікти з дітьми. Уміння погасити конфлікт насамперед розумінням того, що ви маєте справу з дитиною, - це вміння виростає з глибокого кореня, який живить педагогічне покликання, з розуміння й відчування того, що дитина – істота, яка повсякчас змінюється"[7; т.2; с.423].

Конфлікти між  вихователем і його вихованцями  неминучі, якщо вчитель за мету обирає лише дисципліну, слухняність, відповідальність учнів і не прагне сприяти народженню "маленької дитини – бажання  вчитися. Дитина ця ніжна, норовлива, примхлива. Її треба пильно доглядати. До неї доторкуйся щохвилини, інакше вона стане безпритульною, і водночас ні разу не доторкуйся грубо й недбало. Тільки тоді, коли ти вмієш няньчити цю дитину, в твоїх руках стають тонкими, мудрими інструментами і слухняність, дисципліна, відповідальність, обов'язок" [7; т.1; с.83].

Ще одним важливим фактором виникнення безлічі конфліктів у школі є велике навантаження як учнів, так і вчителів: "Нервові  системи дітей на уроці напружені  до краю, та й учитель – не електронна машина – спробуй утримати увагу класу протягом усього уроку при настанові на "високу ефективність" видів роботи, що змінюються, як у калейдоскопі" [7; т.3; с.119-120].

Ставлячись до конфлікту між педагогом і  дитиною як до "великої біди школи", найважливішого значення В.Сухомлинський надає здібності вчителя передбачити загострення стосунків і запобігти їм. Спостерігаючи виховну роботу багатьох учителів, він з особливою увагою приглядається до "тих конфліктів, які, коли їх не запобігали, мов іржа, роз'їдають шкільне життя" [7; т.1; с.628].

При цьому В.Сухомлинський  не обходить і власні педагогічні  помилки, що спричиняють конфлікти, і відверто зізнається: "Мені соромно  було перед собою за ті конфлікти, які, бувало, доводилось переживати: дитина щось накоїть, потім дивиться на тебе чистими, ясними, довірливими очами, а тобі думається, що вона прикидається: ти гніваєшся... Як мало я відчував і розумів душу дитини в ті хвилини! Як треба дорожити дитячим довір'ям, яким мудрим, люблячим захисником дитини треба бути вихователеві, щоб між ним і дітьми завжди зберігалась гармонія дружніх, сердечних, доброзичливих відносин" [7; т.1; с.619].

У разі виникнення конфліктів доцільними методами їхнього  розв'язання В.Сухомлинський вважає вчительське слово, повчання, роз'яснення, переконування, етичні бесіди. Спадщина видатного педагога свідчить, що він не жалкував зусиль і часу, проводячи численні виховні бесіди для налагодження стосунків і подолання конфліктів в учнівському середовищі, між учителем і учнями, дітьми й батьками.

Як у запобіганні виникнення, так і конструктивному розв'язанні конфліктів вирішального значення В.Сухомлинський  надає особистості вчителя, його педагогічному такту, вмінням володіти собою й ситуацією. Виховати в  собі ці вміння педагог може, якщо буде знати своє здоров'я, особливості своєї нервової системи й серця, а також не буде допускати, щоб проростало насіння таких негативних явищ, "як похмурість, перебільшення чужих пороків, гіперболізація "ненормальних" дитячих намірів і дій... – погана звичка вимагати від дитини те, що можна вимагати тільки від дорослого" [7; т.2; с.426-427].

Це потребує від учителя розвитку здібності відчувати іншу людину, всі її ледве помітні душевні  рухи, ставити себе на місце іншого в найрізноманітніших ситуаціях, що неможливо без постійного пізнавання, "постійного проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється" [7; т.2; с.421].

В.Сухомлинський переконаний, що вчитель, який розуміє дитину, світ дитинства, сутність мотивів дитячих вчинків, любить і шанобливо, справедливо ставиться до особистості, здатний запобігти конфлікти. Адже "найчастіше конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо – і конфліктів не буде. Чим менше конфліктів, тим глибше входить у духовне життя колективу взаємне довір'я, тим яскравіше виражається, розкривається особистість. Уміння уникнути конфлікт – одна з рис, які самою суттю своєю становлять педагогічну мудрість учителя. Запобігаючи конфліктові, педагог не тільки зберігає, а й творить виховну силу колективу" [7; т.1; с.629].

Висновки.

Таким чином, проведене дослідження  дозволяє зробити такі висновки.

В.Сухомлинський визнає, що виникнення конфліктних ситуацій у педагогічному  процесі неминуче. Витоки зіткнень він убачає в самій природі педагогічної діяльності, що об'єднує велику кількість людей з різними особистими якостями, досвідом, характерами.

Поширеною причиною конфліктів В.Сухомлинський  вважає педагогічну неграмотність, що виявляється в нездатності  вчителя володіти собою й ситуацією, орієнтації переважно на дисципліну й слухняність учнів і неспроможності пробудити в учнях бажання вчитися. До виникнення конфліктів призводить також велике навантаження учнів і вчителів.

Педагогічно доцільними методами розв'язання конфліктів В.Сухомлинський вважає вчительське слово, повчання, роз'яснення, переконування, етичні бесіди.

Відносячи конфлікт до руйнівних подій  щодо природної взаємодії учасників  навчання та виховання, В.Сухомлинський  приділяє пильну увагу особистості  вчителя у питаннях запобігання й розв'язання конфліктів у навчально-виховному процесі, що вимагає від педагога постійного пізнавання людини, неодмінної роботи над удосконаленням власних професійних і особистісних якостей.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення спадщини В.О.Сухомлинського про інші аспекти навчально-виховного процесу.

Література

·  Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. – М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - 208 с.

·  Выготский Л.C. Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Педагогика, 1981-1985. – Т.2: Проблемы общей психологии. – 504 с.; Т.3: Проблемы развития психики. – 366 с.

·  Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003. – 464 с.

·  Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.

·  Залужний О. Педологія на Україні після Жовтня // Комуністична освіта. - 1932. - № 10. – С.69-84.

·  Макаренко А.С. Сочинения: В 7 т. – М.: Изд-во АПН, 1960. - Т.5. – 558 с.

·  Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа, 1976-1977. – Т.1. – 654 с.; Т.2. – 670 с.; Т.3. - 670 с.; Т.4. – 640 с.; Т.5. – 639 с.

Надійшла до редакції 24.11.2005р.